«...Іду вчора окопом. Болото таке, що ледве ноги тягну. Якби розпочався бій, то я б тут застряг сам по собі. Не кажучи вже про якісь швидкі рухи. Вибрався з окопу, заліз на розвалини будинку. Видихнув з полегшенням. Дзвонить телефон, бачу — Сергій Приходько. Ой, не вчасно ти, друже, проте підняв телефон. «Міша, — каже він мені, — тут діти зібрали медикаменти бійцям на війну і хочуть ще заспівати пісню, послухай». Я вибрав місце, де більш-менш ловить зв’язок, і почав слухати. А по той бік телефону звучала пісня у виконанні дітей 4—5 класів Турійської ЗОШ I—III ступенів, Турійського району Волинської області: «Солдате, повертайся додому живим» Я не можу описати ці відчуття, які огортали мене. Це, як під артилерійським обстрілом, — потрібно пережити. Дітки, Приходько Сергій — дякуємо!»
Ці зворушливі рядки належать журналістові з Тернополя, Михайлу Ухману, одному із тих, з ким Сергія ПРИХОДЬКА, лікаря-стоматолога із волинського містечка Турійськ, звела ця неоголошена війна. На схід, де вона триває, Михайло потрапив спочатку як журналіст, а потім і сам став воїном. Сергій Приходько спочатку був волонтером, возив передачі на полігони, започаткував благодійний проект, який назвав «Посмішка героя», лікуючи зуби учасникам бойових дій, українським військовим, безкоштовно. Наразі він працює завідувачем стоматологічного відділення в Турійській районній лікарні, у своєму Турійському районі безкоштовно запротезував зуби вже 35 колишнім воїнам, а ще ж і лікував, і пломби ставив, та кількості пролікованих вже давно не рахує. У середині 2016 року Сергій побачив сюжет про волонтерський проект «Дентал-Тризуб». На той час він усі вихідні вже проводив в урочищі Вовчак (що теж на Турійщині), де у роки Другої світової діяла потужна база Української повстанської армії. Свого часу радянська влада бульдозерами знищила будь-який слід від цього місця, навіть колишні вояки УПА, потрапивши сюди через десятиліття, не могли впізнати території. Але відшукалися ентузіасти, які почали відновлювати базу УПА. Тепер Вовчак знову став місцем, де збираються люди з усієї України: але вже на фестивалі патріотичної пісні, молодіжні вишколи, тут створено музей повстанської слави. Відновлення споруд, облагородження території — це була важка фізична праця. І коли Вовчак піднявся з попелу, Сергій вже став членом волонтерської бригади «Тризуб-Дентал».
***
Із Сергієм ми давні друзі, але — як тепер водиться — у соціальній мережі. Інколи бачу: пізня ніч, а він сидить у «Фейсбуці». Знаючи, що в той час він уже на сході, питаю: чому не спиться? «Гатять по наших хлопцях, не можу спати, переживаю за них!» — щиро признається. Місцем волонтерського відрядження Приходька стала Карлівка, від якої недалеко і Донецьк. З пересувним стоматологічним кабінетом він побував і в інших місцях цієї неспокійної зони. Бачив на власні очі і багатостраждальні Піски, куди потрапив вже не як лікар: возив харчі мешканцям, які там залишилися.
Чому поїхав на схід, ставши членом групи «Дентал-Тризуб»? Що змушує його залишати затишний робочий кабінет, мирну Волинь і вирушати невідь, як кажуть, куди? Адже наразі учасниками цього волонтерського проекту з Волині стали лише він та Віктор Міщук, хоча загалом через «Дентал-Тризуб» уже пройшло понад 120 медиків з різних куточків України. Сергій каже: до волонтерства спонукає розуміння, що Донбас — то українська земля, і такою вона й має залишитися.
«У «Дентал-Тризуб» я потрапив до людей, які мислять так само, як я, потрапив у своє середовище, і хай нас часом можуть називати і «ненормальними», бо ж не тільки не заробляємо, ще своє витрачаємо, але мені серед людей, які є однодумцями, комфортно!» — каже він. Про те, що зробив «Дентал-Тризуб», Сергій може розказувати і довго, і з великим захопленням. Найперше — відновлено армійську стоматологію. У тих непростих умовах, у яких працюють волонтери з «Дентал-Тризуб», українські воїни отримують увесь спектр стоматдопомоги. Навіть більше, ніж могли б отримати вдома... «Серед наших волонтерів — унікальні фахівці, які мають гарний власний бізнес удома, які є профі високого класу, — говорить Приходько. — І вони не рахуються з витратами, «крутять» навіть імплантанти бійцям, а один же коштує великі гроші. Тільки в листопаді бійцям поставили 49 імплантантів. За 2 роки, що діє «Дентал-Тризуб», він мав до 30 тисяч відвідувачів, і шести тисячам із них поліковано зуби повністю. Крім стаціонарного, є три мобільні стоматкабінети, які працюють безпосередньо у зоні знаходження армії, і кожен із таких кабінетів щоденно приймає по 50 пацієнтів».
А ще ж приймають і цивільне населення, і навіть із Донецька до них добираються. Цей проект всеукраїнського масштабу номінували на орден «Народний Герой України». Нагородження відбулося у грудні минулого року в Івано-Франківську, на якому був присутній і Сергій.
Інколи він у «Фейсбуці» виставляє мені посилання на радіо «Тризуб FM». Хвалиться, що покриває ця радіостанція, створена умільцями з «Дентал-Тризуб», «майже весь Донецьк». Волонтери зробили те, на що виявляється неспроможною держава. А має цим займатися держава, бо, як каже Сергій, «телевізор наша радіостанція ще не сконкурувала». У період між поїздками на схід він роздобув і придбав автомобіль, який потрібен був нашим військовим, два місяці з однодумцями шукав по Волині для нього запчастини. А зараз переймається тим, як забезпечити одну з українських бригад новими планшетами...
