2019 року Міністерство екології та природних ресурсів повинно надрукувати оновлене видання Червоної книги України. Така подія відбувається раз на десять років, саме цей проміжок часу вважається зручним, щоб провести ревізію, як змінився стан рідкісної флори та фауни в країні. Остання Червона книга була надрукована 2009 року, із затримкою на три роки. Тоді науковці не встигали проаналізувати весь масив інформації, оскільки запізно отримали таке завдання від Мінекології. Нині ситуація повторюється. Та, крім відсутності узагальнених даних про зникаючі види тварин і рослин або те, що вдалося за останні роки відновити, практично відсутні науковці, котрі б систематично вели таку роботу. Якщо хтось і вивчає проблеми певного виду чи популяції, то суто у власних наукових інтересах, але не за завданням урядовців. Екологи наголошують, що підготовка та публікація оновленої Червоної книги є прямим обов’язком природоохоронного міністерства. Тому закликають його активніше включатися в процес.
НАВІЩО РЕВІЗІЯ
У Міжнародній благодійній організації «Екологія — Право — Людина» вважають, що видання нової Червоної книги України опинилося під загрозою. Адже міністерство не працює над охороною та моніторингом жодного червонокнижного виду. Таких тварин — 542 види, судинних рослин — 611, мохоподібних — 46, водоростей — 60, лишайників — 52, грибів — 57.
«Жодна державна чи місцева програма в Україні не фінансує питання охорони та моніторингу червонокнижних видів. Видання Червоної книги 2009 року загалом містить інформацію про понад десять тисяч місць мешкання і зростання рідкісних видів. Нове видання повинне вказати, чи збережена кожна з цих популяцій за цей десятирічний період, які з них втрачено і де виявлено нові. Провести такі роботи протягом 2018 року для 1368 рідкісних видів, очевидно, буде неможливо, — йдеться в заяві на сайті ЕПЛ. — Необхідною є невідкладна координація та забезпечення умов для проведення робіт зі збору відомостей про поширення червонокнижних видів в усіх регіонах. Інакше після завершення 2018 року Мінекології не матиме жодних можливостей виконати цю передбачену законодавством функцію».
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Червона книга як друковане видання і закон про неї — це основний механізм захисту деяких видів флори та фауни. Приміром, коли екологи пояснюють, чому не можна рвати навесні підсніжники, то апелюють до того, що це червонокнижні рослини. Або скандальна історія з внесенням лося до Червоної книги. Навіщо це робилося? Щоб уберегти його популяцію від зникнення. Як додають екологи, в деяких випадках лише Червона книга передбачає систему відповідальності за порушення вимог охорони зазначених видів. Кабінет Міністрів затверджує тарифи для обрахування збитків, завданих державі через шкоду популяціям або середовищам існування видів, включених саме до Червоної книги. А місця, де мешкають чи зростають рідкісні види, оголошуються територіями природно-заповідного фонду.
«РЕГУЛЯРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРО РІДКІСНІ ВИДИ НЕМАЄ»
Натомість механізм підготовки Червоної книги не викликає в екологів жодних зауважень. За словами еколога ЕПЛ Олексія Василюка, процедуру треба просто виконувати. Він пояснює: «Якщо є рідкісні види, то треба знати, в якому вони стані, а це можливо тільки за умови регулярних досліджень, яких немає. Якщо ми не знаємо, в якому стані певні види, то це значить, що за ці десять років ми нічого не робили. Навіть незрозуміло, чи не завдали ми шкоди певним видам своєю бездіяльністю. У Червоній книзі 2009 року, порівняно з книгою про рослинний світ 1996 року, один вид рослин відсутній, тому що за цей час він вимер. Можливо, якісь види теж зараз зникли. Наприклад, є вид ховрах малий, який вважається не червонокнижним. Але за останні 15 років він вимер, оскільки живе на полях, а поля протруюють від мишей, і ховрахи теж гинуть».
«Або ковила волосиста. Що треба робити, щоб їй стало краще, які загрози з’явилися? Ніхто цього не знає, — продовжує Олексій Василюк. — Чи едельвейс, який знаходять у Карпатах раз на десять років. Можливо, якісь ботаніки цим цікавляться, але Міністерство екології про це не знає й нікого не просило цим займатися. За законодавством, цим має займатися саме міністерство, але міністри змінюються, а систематичної та планомірної роботи не ведеться. Науковці теж не вповноважені це робити. Йдеться про 1300 червонокнижних видів, і один науковець може займатися одним видом, і то в позаробочий час. У будь-якому разі, це має бути планомірна робота».
Еколог навів приклад Росії, де свідомі природоохоронці деяких регіонів щороку готують матеріали для ведення Червоної книги. Це невеликі збірки про види рідкісних рослин і тварин, інформація про них може стати основою для підготовки оновленого червонокнижного видання. Наразі такі збірники про флору та фауну збираються підготувати деякі екологи-активісти України. Але це — крапля в морі. Що ж планує робити Міністерство екології для своєчасної публікації Червоної книги, «День» повідомить, як тільки отримає відповідь на свій запит.
