Недавно гуляв по Маріїнському парку. Хороше місце, красиве, затишне. Квіти там є, лавочки, скейтбордисти, музиканти, пам’ятники, клумби, дерева. Корисна річ — дерева. Особливо в Маріїнському.
Кияни парк люблять, і приїжджий люд так само. Торгівля тут так само паркова, традиційна: морозиво, повітряні кульки, соки-води-пиво. Але боронь боже киянам чи рівним чином не киянам щось тут випити або, як варіант, потрапити на ці благословенні алеї з повним сечовим міхуром.
Всі, хто робить цю помилку, прямують, звісно, до туалету. Він у Маріїнському є. Виглядає надзвичайно солідно: масивна кам’яна будівля завбільшки з дачу середніх розмірів. На вході сидять двоє тіток. Вочевидь, збирають плату за послуги? Дідька лисого.
Ні, вони всім пояснюють, що туалет — один туалет на весь парк — закритий. Бо води немає. Люди підходять і підходять, дивуються, сердяться. Тітки не винні: вони з «Зеленбуду», і від відсутності води страждають так само.
Ось настане чудовий місяць червень, повний спеки, прохолодних напоїв і закордонних футбольних фанатів. Підуть фанати погуляти в гостинний Маріїнський парк. Закортить їм — хай не всім, хай навіть одному відсотку з тих сотень і тисяч — по нужді. І що далі? А, ну є ж дерева. Корисна рослина — дерево з широким стовбуром і густим листям. Найкорисніша у всьому Києві, мабуть.
Я ж не кажу про знахабнілих від жадібності володарів готелів і найманих квартир, про хамуватих і ні бум-бум в англійській міліціонерів, про вагони метро без належної вентиляції, через що поїздка влітку перетворюється на катування смородом і задухою. Хай уже — не любить нас наша муніципальна влада: плутаємося в них під ногами, живемо тут, не спитавшись. Що поробиш: на милування нема силування. Так хоч би туристів пожаліли. Туристи ж — теж люди, та ще й не звідси. Чим вони завинили?
А втім, усе ще можна виправити. Просто зібратися всім, хто хоч раз потрапляв у туалетну халепу в Маріїнському (і в інших місцях), та й прийти в мерію на Хрещатик. Не на прийом, а в їхню вбиральню. От скільки нас збереться — стільком і піти. А чиновники нехай у черзі за нами стоять. Якщо дотерплять, звісно. Ялинки біля мерії теж густі, нівроку.
Може, після того й вода відразу з’явиться там, де треба, і все, що треба, запрацює.
