Віктор Іванович Зарецький (1925—1990 рр.) був знаним українським модерністом, майстром пейзажу і жанрової картини. З 1947-го до 1953 року навчався в Київському художньому інституті, в майстерні Сергія Григор’єва. Після закінчення цього вишу займався викладацькою ргоботою. Член Спілки художників України з 1956 року. Разом з дружиною, художницею Аллою Горською, був одним із лідерів руху шістдесятників, з 1963 року був головою Київського клубу творчої молоді.
Нагадаємо, Віктор Іванович організував власну студію мистецтв, яку очолював із 1978 до 1985 року. Зарецький створив напрямок «Українська сецесія» і першим відкрив двері сучасному українському мистецтву. У його художній студії навчалися понад 200 учнів! Митець розробив оригінальну педагогічну систему «Роздуми у полотна», текст якої вперше опублікував його син в журналі «Образотворче мистецтво» у 1993 році.
Як підкреслюють мистецтвознавці, творчість Віктора Зарецького характеризується розмаїттям стильових уподобань, пошуком нового у традиційному. Ранні полотна художника позначені виразними композицією, ритмікою, силуетом, пошуками національної характерності: «Жаркий день», «Шахтний двір», «Беруть льон. Портрет ланкової П. Сироватко», «Дівчата», «Червоне марення», «Оля».
У середині 1950-х Віктор Іванович переїхав на Донеччину. Там написав чимало робіт, зокрема знамениті: «Шахтарі. Зміна», «Після війни», «Жаркий день», «Шахтний двір»... Як зазначав Ігор Шаров, кульмінацією шахтарської теми стала картина «Після зміни». За це полотно митець отримав диплом I ступеня, її було висунуто на золоту медаль Всесвітнього молодіжного фестивалю. Проте тодішнє українське начальство домоглося її усунення з виставки, і медалі Віктор Іванович не одержав. Довгі три десятки років картина пролежала в майстерні, і лише 1990-го її придбав швейцарський колекціонер...
Треба зазначити, що в монументально-декоративних роботах художника, створеними у співавторстві з дружиною Аллою Горською, відчутний вплив народного мистецтва. Вони характеризуються яскравістю, життєствердністю.
Помер Віктор Іванович після тривалої хвороби 1990 року, а 1994-го (посмертно) Зарецького нагородили Шевченківською премією.
За словами організаторів виставки, кожна картина з експозиції «50 відтінків Віктора Зарецького» має свій відтінок, свою рису, свій характер. Поряд із квітучим барвистим садом, що наповнює радістю, можна побачити глибоко-драматичну осінню тривогу. На одній картині все оживає: музика, танці, а на іншій — зимовий спокій і самотня постать. І на завершення — модерновий тролейбус.
Нині можна побачити п’ять монументальних робіт: «Театр» за романом Булгакова «Майстер і Маргарита», «У тролейбусі», полотно «Вознесіння», присвячене дружині Аллі Горській, а також ТОП-10 робіт художника: «Мальви», «Тривога. Жовтень», «Сполохи»), пейзажний, символічний та жанровий живопис. Усі роботи унікальні. Більшість картин виставки музейного масштабу і виставлятимуться публічно вперше. Майже всі роботи опубліковані в каталогах.
