Незалежність Косова — одно із найбільш суперечливих питань у світової політиці. Натомість в Україні ставляться до оголошення суверенітету сербською провінцією переважно однозначно — вкрай скептично, навіть негативно. Але за останній час в житті цього Балканського регіону відбулося стільки змін, що це змушує повертатися до косовського питання і проводити ревізію своєї позиції.
ІСТОРИЧНИЙ ДЕНЬ
На сьогодні Косово вже є не самопроголошеною, а частково визнаною державою. Станом на 1 січня 2018 року його визнали 114 країн. Це 110 держав з 193 (більше половини) країн-членів ООН, 23 з 28 країн-членів Європейського Союзу та 25 з 29 країн-членів НАТО. І хоча до вступу в ООН, тобто остаточного міжнародного визнання, ще далеко, косовські албанці вже набагато ближче до своєї мети.
Косово має свій власний телефонний код. Косовські команди — зокрема, футбольні клуби та збірна — беруть участь у світових та європейських спортивних змаганнях. Косовські спортсмени були учасниками Літньої олімпіади в Бразилії і тепер виборюють олімпійські медалі в Південної Кореї.
Стати учасником міжнародного життя Косово вдалося за десять років — парламент Косово ухвалив декларацію про державну незалежність 17 лютого 2008 року. Позачергове засідання в неділю «тимчасового інституту самоврядування Косово» тривало менше 40 хвилин. Більшість парламентаріїв підтримали проголошення Косово суверенною державою. Голосів «проти» не було, лише 11 представників сербської меншини вирішили бойкотувати процедуру голосування. Тодішній прем’єр-міністр Косово Хашим Тачі назвав 17 лютого «історичним днем» у зусиллях косовських албанців «створити державу».
«Ми є на початку найважливішої частини нашої історії. Зараз настав наш час ухвалити рішення, яким займемо місце серед вільних та незалежних країн», — наголосив у своєму виступі перед парламентарями Тачі, який тепер обіймає посаду президента Косово. Він також підкреслив, що пріоритетом Косовської держави має стати євроатлантична інтеграція.
ПОРАДА СУДУ ООН
Через кілька місяців після рішення косовських депутатів про оголошення незалежності, 8 жовтня 2008 року, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй звернулася із проханням до Міжнародного суду розглянути це питання. Запит у відповідній резолюції звучить так: «Чи відповідає одностороннє проголошення незалежності тимчасовими інститутами самоврядування Косово нормам міжнародного права?»
В ході судового процесу Суд заслухав думки з цього питання представників 30 зацікавлених держав-членів ООН. Сербія, Росія, Китай і ряд інших держав зазначили, що проголошення тимчасовими органами самоврядування Косово незалежності суперечить міжнародному праву, включаючи положення резолюції 1244 Ради Безпеки ООН, прийнятої в 1999 році. Вони вважали, що Приштина пішла на незаконний акт, спрямований на підрив суверенітету Сербії.
Представники Косово у свою чергу заявили, що прийняття декларації незалежності є актом реалізації права народу на самовизначення і законним кроком на шляху до остаточного визначення статусу Косово. Цю точку зору підтримало 69 держав, у тому числі США і Німеччина.
22 липня 2010 року Міжнародний суд ООН вирішив, що декларація про проголошення незалежності Косово не суперечить нормам міжнародного права. Судді дійшли висновку, що рішення Приштини в цілому не порушує жодних міжнародних актів або резолюцій Ради Безпеки ООН. Голова Міжнародного суду Хісасі Овада особливо відзначив, що в міжнародному праві не міститься «заборони на проголошення незалежності».
У зв’язку з висновком суду Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликав усі сторони приступити до діалогу.
Консультативні висновки суду фактично є «юридичним порадою», якою Генеральна Асамблея і Рада Безпеки можуть скористатися при прийнятті своїх власних рішень, але прямих юридичних наслідків вердикт не несе.
НЕЗГОДНІ З НЕЗАЛЕЖНІСТЮ
На сьогодні Сербія все ще не вважає «автономний край Косово і Метохія» окремою державою. Відмовляються визнати незалежність Косова і багато інших країн: члени Ради Безпеки ООН — Росія та Китай, члени ЄС Кіпр, Іспанія, Греція, Словаччина, Румунія (останні чотири до того ж входять до НАТО) та Україна.
Ще в лютому 2009 року Європарламент ухвалив резолюцію, яка рекомендує країнам, які ще не визнали незалежність Косово, зробити це. Але пять членів ЄС і досі не погоджуються зробити цей крок.
Втім, незважаючи на своє часткове визнання, на сьогодні Республіка Косово має офіційний статус потенційного кандидата на вступ в Європейський Союз. І це не просто декларація. Стратегія розширення ЄС, оприлюднена Європейською комісією 6 лютого 2018 року, тобто декілька днів тому, передбачає посилення співпраці ЄС з країнами Західних Балкан, в тому числі — з Косово. Задля подальшого просування на європейському шляху Єврокомісія рекомендує косовській владі продовжити імплементацію Угоди про стабілізацію і асоціацію.
Одночасно вимогою ЄС до Сербії, яка є офіційним кандидатом на вступ, веде офіційні переговори щодо членства та, на думку Єврокомісії, має шанс вступити до ЄС до 2025 року, є налагодження відносин із Косово. Приштина чекає від Белграда повноцінного визнання. Втім, сербська влада хоче налагодити свої відносини із Косово за допомогою інших, компромісних форм — підписання всеохоплюючого двостороннього договору, виключення згадки про Косово з сербської Конституції, надання згоди на вступ Косово до будь-яких міжнародних організацій, включно з ООН... Але напряму визнати свою автономію незалежною країною Белград відмовляється. І це зрозуміло — більшість сербів категорично проти цієї ідеї.
РОСІЙСЬКА АКТИВНІСТЬ
Така позиція Сербії всіляко підтримується Росією. І не тільки наданням гарантій, що Рада Безпеки ООН, де засідає і РФ, ніколи не ухвалить рішення про прийняття Косово до Організації Об’єднаних Націй. Росія різним чином намагається тримати відношення між Белградом та Приштиною напруженими і робить все для їхньго постійного загострення.
Наприклад, з кінця минулого року Москва бере активну участь в міжнародній промоції фільму «Косово: момент в цивілізації». Режисер стрічки — Борис Малагурський, сербсько-канадський кінодіяч, громадський активіст та колумнист російського міжнародного мультимедійного агентства Sputnik (яке має репутацію пропагандистської структури). Згідно з офіційним анонсом з прем’єрного показу картини в Москві в січні ц.р. в офісі ІА «Россия Сегодня», «фільм привертає увагу до проблеми збереження об’єктів культурної та релігійної спадщини в Косово та Метохії: з початку збройного конфлікту в Косово на території регіону албанськими екстремістами було знищено понад 150 православних монастирів і храмів». Влада Косово розцінила фільм як «расистський та безпрецедентний». В офіційній заяві Приштини наголошується, що Сербія продовжує перешкоджати шляху Косово до міжнародного визнання та членства в міжнародних організаціях і що такі дії суперечать принципам добросусідської політики.
Ще можна згадати як рік тому з Белграда до Косовської Мітровиці (міста в Косово) вирушив потяг, розмальований в сербський «триколір» та «прикрашений» величезними написами «Косово є Сербія», який сербська залізниця купила в Росії. (Про це докладніше в статті « Дня» «Потяг «Белград — війна» в №5, 2017 р.).
А найбільш «цікавий» аспект російської активності: нещодавне створення росіянами «Балканського козачого війська» — організації із парамілітарними ознаками, що має представництво в Косово («Як Росія захищає цілісність Сербії», «День», №175, (2017)).
БІЛЬШІ СЕРБИ, НІЖ САМІ СЕРБИ
Незважаючи ні на що, нинішня сербська влада, що налаштована на євроінтеграцію країни, хоче знайти формулу налагодження відносин зі своєю провінцією, яка постала незалежною країною, хоча і частково визнаною. Дедлайн рішення «косовського питання» для Белграда вже близько — без визнання Косово в тієї чи іншої формі Сербію не візьмуть до ЄС ні в 2025 році, ні в інші терміни.
В України немає ніякого дедлайну, і офіційних вимог визнати Косово відкрито до Києва ніхто не висуває. Втім, напевно, українським спеціалістам з міжнародних відносин треба ще раз повернутися до косовського питання, щоб ми в якийсь момент не стали здаватися більшими сербами, ніж самі серби, — як іноді виглядають росіяни. А ще для того, щоб досягнення домовленостей між Сербією та Косово не застали офіційний Київ зненацька. Ми ж якось пропустили, що Приштині вдалося в чомусь просунутися в процесі євроінтеграції далі,ніж Києву. На сьогодні, як відомо, Косово має офіційний статус потенційного члену Європейського Союзу — на відміну від України.
