Молоді львівські архітектори Ірина ВОЛИНЕЦЬ та Марія ПРОЦИК — переможці міжнародного конкурсу на проект Меморіалу Героям Небесної Сотні, результати якого оголосили 20 лютого (див. «День» № 31 від 21 лютого). «День» дізнавався детальніше як про самих переможців, так і про їхній проект.
ПРО ДУЕТ АРХІТЕКТОРІВ
Отож, дівчата — випускниці «Львівської політехніки». Ірина продовжує жити і працювати у Львові. А ось Марія наразі проживає в Нідерландах, у Роттердамі. Втім, саме разом вони складають авторський колектив архітектурного бюро MIstudio, який займається розробкою ландшафтно-архітектурних проектів, які мають на меті поєднати природу, архітектуру та людей. Разом дівчата подали проект своєї версії Меморіалу Героям Небесної Сотні. До речі, це вже не перший їхній конкурс. Зокрема, вони брали участь у конкурсі для молодих архітекторів на визначення найкращої архітектурної концепції культурного простору на Андріївському узвозі в Києві. Там архітектори зайняли друге місце, проте конкурс не передбачав визначення виконавця проекту та мав лише навчальний характер.
Про свої інші проекти дівчата розповіли «Укрінформу». А це зокрема два офісно-складських приміщення для львівської фабрики «Галка», одне з них — восьмиповерхове. А для Латвії вони розробили проект громадського простору на даху будівлі — сад. Також розробили проект мосту в Амстердамі.
«УКРАЇНЦІ ГОТОВІ ДО СПРИЙНЯТТЯ ПРОСТИХ ТА ЛАКОНІЧНИХ ПРОСТОРІВ З ГЛИБОКОЮ ІДЕЄЮ»
Звичайно, дівчата були дуже раді першому місцю у конкурсі на проект Меморіалу Героям Небесної Сотні. В інтерв’ю виданню «Збруч» вони наголосили, що у своєму проекті намагалися не зупинятися лише на акценті жертовності, а насамперед прагнули створити простір, котрий був би спрямований у майбутнє. У своєму проекті вони хотіли відійти від монументальностей, а навпаки, створити комфортний простір, який, у той же час, буде простором вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні.
«День» також поспілкувався з Іриною Волинець. Зокрема, ми поцікавилися питанням, яке порушив автор «Дня» Андрій Плахонін у матеріалі: «Який нам потрібен Меморіал?». Пишучи про проект львів’янок, він зауважив: «Саме простота і робить проект неприйнятним, вступаючи в суперечність з уже сформованою традицією вшанування Героїв Небесної Сотні. Цю простоту дуже швидко, за кілька років, «поліпшать» — і влада, і родичі героїв, і активісти, кожен своїми елементами. Принесуть шини, поставлять хрести, понавтикають кожен — хто плиту або камінь, хто — скульптурну групу. У нас традиційно не сприймають простоти».
— Ірино, розкажіть, будь ласка, у чому головна суть вашого проекту?
— У вшануванні пам’яті Героїв Небесної Сотні та створенні алейно-паркової зони у центрі міста Києва. Меморіал складається з кількох основних зон. З початку вулиці Інститутської розташована стела зі 107-ма гранітними плитами, на яких зображені імена Героїв. За мостом починається новий простір — майбутнього, за яке віддали життя, і майбутнього, яке хотіли бачити Герої. Це криволінійна алея, вздовж якої висаджено 107 лип — як 107 Героїв Небесної Сотні. Завершенням цього шляху стає сад, який складається з пагорбів, засаджених квітами білого кольору.
— Як ви самі переживали події Майдану та розстрілу Небесної Сотні?
— Ми не знали жодного з Героїв Небесної Сотні особисто, проте досі пам’ятаємо події того часу. Коли тепер переглядали відео подій, особливо розстрілів, ридали. Саме це мотивувало нас створити простір, який би хотіли бачити Герої. Уже зараз створити майбутнє, за яке вони боролись.
— Як ви ставитеся до думки про те, що українці не сприймуть простоти, яка домінує у проекті, «поліпшивши» її з часом?
— Ми вважаємо, що після реалізації меморіалу у людей зникне необхідність приносити власні речі. Наш проект функціонально передбачає місце вшанування пам’яті, тиші, молитви, а також відпочинку для мешканців міста.
Ми переконані, що українці готові до сприйняття простих та лаконічних просторів з глибокою ідеєю.
Фото zbruc.eu
