Кіно про слова, смисли і совість
З неділі на понеділок, із 13 на 14 травня, о 01.15, на «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та стрічку румунського режисера Корнеліу Порумбою «Поліцейський, прикметник».
Фільм Корнеліу Порумбою «Поліцейський, прикметник» здобув приз Міжнародної федерації кінопреси та Приз журі престижної програми «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі.
Головний герой цієї картини на ім'я Крісті — це поліцейський, який відмовляється від арешту хлопця, що, за інформацією, запропонував шкільним приятелям гашиш. Крісті вважає, що закон, так чи інакше, незабаром зміниться, і він не хоче ламати життя безвідповідальному підліткові, не хоче цим обтяжувати свою совість. Але для начальника Крісті слово «совість» має зовсім інше значення…
Для головного героя, поліцейського, совість — це щось усередині людини, вона перешкоджає робити щось погане, таке, про що шкодуватимеш. На це начальник відповідає тим, що розігрує майже цирковий номер із читанням тлумачного словника. Словник, як і закон, ніби дає досить прозорі відповіді, але життя складніше.
Корнеліу Порумбою, який створив сценарій свого фільму на двох реальних історіях, розпочав роботу над ним із того, що розіслав листи п'ятнадцятьом друзям і попросив кожного дати своє визначення совісті. Й отримав абсолютно різні відповіді, у кожного було своє розуміння. Саме тоді Порумбою і придумав майбутню кульмінаційну сцену зі словником.
За свідченнями режисера, він зробив кіно про сенс життя й про слова. А назва надала фільмові додаткового звучання. І, скажімо, сцена, в якій дійові особи несподівано обговорюють написання займенників, — надзвичайно важлива. Порумбою хотів цим продемонструвати, що світ сьогодні змінюється навіть на рівні граматики. А його герої виступають посередниками в цьому світі, вони передають інформацію одне одному, як і режисер — глядачеві.
Коли ж говорити про конкретного героя фільму «Поліцейський, прикметник», то слід наголосити, що він послідовно не є одномірним. Це доволі суперечлива людина, в якій борються два єства. З одного боку, в ньому промовляє сумління. А з іншого, він — у першій половині фільму — поводиться, як справжній хижак. Вистежуючи підозрюваного, Крісті відчуває задоволення, як дикий звір, що переслідує жертву. І цей процес захоплює його більше, ніж результат.
У програмі також принагідно йтиметься про особливості тематики та стилю на початку згаданої румунської кінохвилі, до якої належить і творчість Корнеліу Порумбою.
До речі, перший його повнометражний фільм «Було чи не було?» (міжнародна прокатна назва — «12 годин 08 хвилин на схід від Бухареста») 2006 року одержав не тільки «Золоту камеру» як найкращий дебют у Канні, а й «Золотого оленя» Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».
Мені пощастило бути членом журі тогорічної «Молодості», і я досі чудово пам'ятаю цю сповнену сумного гумору трагікомічну драму та кіномистецьку віртуозність її режисера, який сказав про своє кінопокоління такі слова: «Ми фільмуємо про те, що нас хвилює. Ми категорично заперечуємо кіно, яке несе в собі будь-яку пропаганду. Звідси й наша рішучість: режисери хочуть відірватися від минулого, відмовитися від ідеологічних традицій. Ми заперечуємо стару і шукаємо нову кіномову. Ми відштовхуємося від реальності, і наше кіно ґрунтується на документальній традиції».
Як зазначив режисер, фільм «Поліцейський, прикметник» замислювався як своєрідний лабіринт, яким блукає головний герой. І Порумбою прагне заманити глядача до цього лабіринту значень і запитань, що їх герой ставить собі, не знаходячи відповідей, — примусити глядача заблукати в цьому лабіринті й поставити собі ті самі запитання.
