Нам довго розповідали, що незабаром кожен громадянин України зможе лікуватися і консультуватися в того лікаря, в якого йому захочеться. Цей час настав. Із 1 квітня офіційно стартує приписна кампанія, коли пацієнти підписуватимуть декларації про співпрацю з терапевтом, сімейним лікарем чи педіатром. Для цього треба зробити шість кроків — принаймні саме стільки описує на своєму сайті Міністерство охорони здоров’я.
По-перше, слід узяти мобільний телефон, паспорт, ідентифікаційний код, а якщо йдеться про обслуговування дитини в обраного педіатра — то прихопити її свідоцтво про народження, і звернутися до медзакладу, де працює ваш лікар. Там ваші дані внесуть до електронної системи охорони здоров’я eHealth. Далі роздрукують примірник декларації для ознайомлення та усунення помилок. Якщо все правильно, співробітник медзакладу роздрукує ще один примірник договору. Обидва підписує пацієнт, а потім уповноважена особа медзакладу накладає на документи електронний цифровий підпис і знову надсилає їх до системи eHealth.
У майбутньому це можна зробити зі свого мобільного телефона — звісно, якщо матимете свій електронний цифровий підпис. Але сьогодні головне завдання кожного з нас як пацієнтів — визначитися з тим, хто нас оглядатиме, робитиме аналізи, діагностуватиме й лікуватиме. Адже, запевняють у МОЗ, власний лікар первинної ланки потрібен не тільки для лікування грипу чи інших захворювань, а й для підтримки здоров’я загалом.
Хоча приписна кампанія не матиме часових меж, а лікаря ви зможете змінити будь-коли, уклавши нову декларацію, заступник міністра охорони здоров’я Павло КОВТОНЮК радить не відкладати це. Адже ліміт сімейного лікаря — 1800 пацієнтів, терапевта — дві тисячі, а педіатра — 900. А від нашого вибору залежить ще й зарплата медиків.
«Декларація — це форма заяви, що ми обрали того чи іншого лікаря. Інформація про ваш вибір потрапляє до електронної системи, а з липня Національна служба здоров’я України перераховуватиме кошти за ваше обслуговування в заклад, де працює ваш лікар, — додає заступник міністра. — Ми очікуємо, що місцева влада створить усі умови для вибору лікарів. Ідеться про підключення до системи eHealth — для цього ми давали відповідні інструкції, а також забезпечення закладів комп’ютерами. Цього року на реформу первинної ланки надано понад 13 мільярдів гривень, тож коштів вистачить на всіх».
Таким чином, місцеві органи влади мають подбати, щоб їхні заклади медичної допомоги стали автономними, мали необхідне комп’ютерне забезпечення та були підключені до системи eHealth. Інакше зміни неможливі.
До 2020 року діятиме перехідний період, коли держава все ще фінансуватиме медичні заклади через субвенцію. Але як стимулювати громадян підписувати декларації з лікарями, якщо діє дворічна відстрочка?
«Ми не можемо змусити пацієнта обирати лікаря, а лікарів між собою конкурувати, але ми можемо створити конкурентне середовище, — вважає речник МОЗ Олександр ЯБЧАНКА. — Поки фінансування буде або за субвенцією, або від Національної служби здоров’я України. Якщо район повністю все зробив, то він знімається з субвенції. Якщо місцева влада хоче дофінансовувати заклад, ніхто цього не забороняє. Але фінансування від НСЗУ буде вищим, тобто це економічний стимул».
Олександр Ябчанка навів приклад, як це працюватиме, приміром, у віддаленому селі, де мешкають 300 осіб. Уявімо, що місцева влада та громада створили всі умови для роботи лікаря, навіть придбали автомобіль. Утім, за ведення 300 пацієнтів лікар не матиме великих доходів від держави. Тому речник МОЗ радить йому взяти під опіку мешканців таких же невеликих сусідніх сіл і навідувати своїх пацієнтів у певні дні тижня. Але якщо це високогірні села в Карпатах, то щоб набрати необхідну кількість пацієнтів, лікарю треба обслуговувати один чи два райони? І що робити, коли в людини трапився інсульт, а за графіком лікар приїде за кілька днів? Так, є ще «Швидка допомога». Але суть реформи — в доступності медичних послуг. Певно, в квітні виникне багато нових запитань до МОЗ. «День» тримає тему в полі зору.
