Мало не щодня на стрічках інформаційних агенцій з’являються повідомлення, що той чи інший європейський політик має намір бойкотувати всі матчі Євро-2012. У неділю ввечері стало відомо, що навіть внук британської королеви принц Вільям, який, окрім іншого, є ще й президентом Футбольної асоціації Англії, не буде присутній на матчах збірної своєї країни в Донецьку та Києві. Це — серйозний репутаційний удар.
Ще один ляпас українській владі — саміт у Ялті. Наразі лише троє президентів підтвердили свою присутність. Це глави Польщі, Молдови і Словаччини. 12 країн — відмовилися.
Всім уже давно зрозуміло, що влада сама себе завела в глухий кут. Випустити Тимошенко зараз чи відправити на лікування — це показати слабкість, продемонструвати податливість. А щось подібне — не в правилах цих людей. Не випустити — означає і надалі зазнавати серйозних репутаційних втрат. І політичних, і особистісних. Виникає запитання: чи знане взагалі Партії регіонів почуття незручності? Невже її абсолютно не зачіпає її власне приниження?
«Мені здається, що все ж таки наша влада дуже погано розуміє психологію європейських політиків. Вони завжди виходять із того, що ті такі ж, м’яко кажучи, прагматики, як і вони самі, — розмірковує в розмові з «Днем» Євген Головаха, — Все насправді не так. Це послідовна політика. Чим більшою мірою Україна ігноруватиме вимоги європейського співтовариства, тим більш жорстко здійснюватиметься політика Європейського союзу. З кожним місяцем, з кожного приводу все більше виявлятиметься ігнорування, дискримінація, зневага. І ми в результаті можемо опинитися в ситуації повних ізгоїв. Цей факт потрібно приймати дуже серйозно. Це далеко не жарти для країни».
Є очевидним те, що ізоляція неприємна і принизлива для будь-якої людини. Для країни вона катастрофічна. Янукович поставив за межі цивілізованого світу не лише себе, але й усіх нас. Разом із ним ми опинилися в глибокій репутаційній ямі, з якої буде дуже непросто вилізти. Втім...
У репутаційному «опусканні» країни відіграють роль не лише події, пов’язані з Тимошенко. Це — складний процес — перш за все, внутрішній. Адже проблеми у Віктора Януковича виникли не лише на Заході. Але й на Сході. Після «здачі» Криму Кремлеві і, власне кажучи, відмови від історичної пам’яті на догоду йому ж, Януковича ще й не запросили на інавгурацію Путіна. Хоча новий-старий російський президент і встиг заявити про те, що найближчими днями запросить Януковича до Москви на неформальний саміт СНД, який відбудеться 15 травня. Але це — вже щось зовсім інше.
І поки один із російських телеканалів показує передвиборні дебати Ніколя Саркозі та Фрасуа Оллана, наш Перший національний, фінансований із бюджету, — транслює в прямому ефірі першотравневий марш комуністів і промови Симоненка. Виходить, путінська Росія є ближчою до Європи, ніж Україна, яка опиняється в ситуації штучної резервації, «відстійника»... А що буває, коли українські «двері» до Європи забивають і пропонують їй користуватися російським «вікном»? Історія нічого не вчить... Мабуть через те, що не вчать історію.
Ситуація є близькою до міжнародної ізоляції України, і створена вона не лише «завдяки» політикам, але й, у тому числі, і «завдяки» журналістам. Україна не мала б подібних проблем, якби вчасно вирішила всі важливі внутрішні питання. Наприклад, у п’ятницю в ефірі «Шустер Лайф» поговорити про релігію і про віру запросили, серед інших, комуніста Голуба, давши йому можливість учити присутніх і телеглядачів, як потрібно вірити. Занижена планка, до формування якої причетна й журналістика, не сприяє появі розумного виборця, критичної маси мислячих людей і, відповідно, якісних політиків. Про це повинні пам’ятати всі любителі передвиборних подачок і продуктових пайків.
«В УКРАЇНІ Є ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА ІМІДЖУ»
Леонід КРАВЧУК, перший президент України:
— Цей чемпіонат організовують не для влади, а для народу. Для всіх людей Європи. Хто хоче приїхати, купує квиток і приїжджає. Хто не хоче — не бере квитка і не приїжджає. Нікого не запрошують спеціально. Це добра воля кожного. УЄФА запрошень не виготовляє, а тільки організовує чемпіонат.
Тому приїдуть чи не приїдуть принци, королі, прем’єри, президенти — чемпіонат відбудеться незалежно від їхньої участі. Футбол нічого спільного з політикою не має. Про це заявили і Платіні, і Блаттер. Тому я не думаю, що на українську владу може вплинути приїзд чи неприїзд посадових осіб.
Що ж до саміту в Ялті, то цими демаршами принижено сам захід, а не Україну. Тобто саміт з точки зору тих керівників, які не приїжджають, не виконує тієї місії, яку має виконувати. Вони не бачать у ньому сенсу. Він не має впливу на міжнародні процеси.
Я вважаю, що в Україні справді є велика проблема іміджу, є проблема верховенства права, проблема прав людини і багато інших. Це факт, я з цим погоджуюся. Але в цьому разі я не бучу такої вже катастрофи.
Просто тепер Україні кажуть, що вона робить кроки, які не відповідають європейським цінностям.
Чи допоможе ця ситуація Тимошенко? Я не знаю. Думаю, що до Тимошенко будуть ставиться так, як і раніше. І поки в Верховній Раді не буде змінено кримінально-процесуальний кодекс, а саме 364 статтю, так, як пропонує фракція БЮТ, жодних дальших кроків ніхто не робитиме.
«НЕ РОЗВ’ЯЗАВШИ ПРОБЛЕМИ З ТИМОШЕНКО, ЯНУКОВИЧ ПОВІЛЬНО І ВПЕВНЕНО ПЕРЕТВОРЮВАТИМЕТЬСЯ НА ЛУКАШЕНКА»
Олександр РАР, директор програм Росії та країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики:
— Конфлікт очевидний. Обидві сторони заганяють себе в глухий кут. З одного боку, Україна, з другого — Німеччина, яка умовляє інші країни політично бойкотувати чемпіонат Європи з футболу і в ультимативній формі вимагати доправлення Тимошенко до шпиталю «Шарит». Коли це було сказано вустами канцлера Німеччини — великий тиск важко уявити. Водночас, якщо Україна нічого не зробить, Німеччина не втратить обличчя. Проте такого провалу в захисті прав людини вона собі дозволити не може.
Київ опинився в невзручній ситуації. Для нього існує ризик, що чемпіонат Європи з футболу, який міг би стати тим славнозвісним «вікном» для нього в Європу, може знову «закритися». Замість Історичної події, підписання асоційованого статусу і здобуття перспектив входження до Європейського союзу — всього цього зараз може не бути. Проводити чемпіонат в найближчі 20 років в Україні теж ніхто не буде. Тому скористатися ЄВРО, аби переорієнтовуватися на захід — унікальний та історичний шанс.
Єдине розв’язання цього конфлікту, яке я бачу, — Тимошенко можна було б випустити, не обов’язково на лікування до Німеччини, до будь-якої іншої країни ЄС. Водночас Україна мала б виторгувати після звільння Тимошенко хоча би підпис ЄС під вже фактично готовим Договором про асоційований статус України в Євросоюзі.
Для українських політиків й еліти такий раптовий ультиматум з боку Німеччини — цілковита несподіванка. Не можна уявити й того, що Тимошенко можуть зараз випустити просто так, без певних домовленостей між українською стороною і ЄС. Якщо все залишиться так, як зараз, то на тих політиків, які поїдуть на ЄВРО, у ЗМІ повісять тавро, що вони підтримують диктаторський режим (в Україні. — Ред.). Водночас усі мас-медіа, окрім репортажів про футбол, покажуть і Тимошенко, яка сидить за гратами, що, поза сумнівом, буде ударом по іміджу України. Питання навіть не в політиці і не в самому чемпіонаті, а в тому, чи захоче Україна скористатися ним, аби увійти в Європу. Це політичне, геополітичне, моральне питання, питання майбутнього. Це — доленосне питання, перед яким стоїть Україна. Не вирішивши його і проігнорувавши позицію Європи, Януковичу буде дуже складно розмовляти на Заході з політиками. В очах Європи він повільно і впевнено перетворюватиметься на Лукашенка. Гадаю, що Україна не зможе собі дозволити цього. Для цього слід вдатис до мудрої дипломатії, аби обидві сторони зберегли своє обличчя.
«ВИПАДОК ІЗ ПАНІ ТИМОШЕНКО — НЕ ПРИВІД НЕ ЇХАТИ НА ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ З ФУТБОЛУ»
Ніка ЧИТАДЗЕ, політолог, Тбілісі:
— Те, що сталося у в’язниці з пані Тимошенко — це фізичне насильство. Це може розглядатися як бандитське насильство проти опонента. З іншого боку Україна, незважаючи на прихід до влади Януковича, є однією з найбільш демократичних держав на пострадянському просторі. Якщо порівнювати Україну з Білоруссю, Російською Федерацією, не говорячи вже про держави Центральної Азії, вона стоїть вище перерахованих країн. Хоча Україна і не відповідає всім європейським стандартам. Те ж саме стосується і Грузії, яка за оцінками організації Freedom House розглядається як напіввільна держава.
Щодо бойкоту чемпіонату Європи з футболу в Україні та відмови приїзду президентів на саміт у Ялті. З одного боку, тут можна зрозуміти Європейський Союз, з іншого — європейців можна звинуватити в подвійних стандартах. Чому не застосовуються санкції щодо РФ, яка більш авторитарна, ніж Україна? Чому немає заклику до бойкоту Зимової олімпіади в Сочі 2014 року? Випадок із пані Тимошенко не повинен бути приводом для того, щоб не їхати на чемпіонат Європи з футболу.
«КРАЩЕ БОЙКОТУВАТИ САМІТ В ЯЛТІ, НІЖ ЄВРО»
Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету:
— У Польщі більше розмов про бойкот Євро, ніж про ігнорування Ялтинського саміту. Це дуже важлива справа. На різних рівнях проходить велика дискусія. Про саміт у Ялті є невелика інформація у ЗМІ, але обговорення на політичному чи експертному рівнях немає. До того ж, на таких самітах не дуже часто ухвалюють конкретні історичні рішення. Приїзд Коморовського на Ялтинський саміт сприймається як ще одна спроба впливу на Президента Януковича. «Громадянська платформа», яка представлена в польському уряді, не підтримує ідеї бойкоту Євро, тим часом як опозиційна партія «Право і справедливість» виступає за бойкот.
Для українців, на мою думку, значно важливіші політичні та економічні питання, аніж бойкот Євро. Крім того, мені здається, бойкот не буде ефективним. Він не призведе до спаду рейтингів нинішньої влади в Україні. Українська влада й особисто Янукович по закінченні Євро переконуватимуть українців, що Євро був великим успіхом і чудово організованою подією. Якщо його запитуватимуть про бойкот, то він видаватиме це таким чином, як робив десять років тому Кучма: видавати все за негативне ставлення країн Західної Європи до України. Мовляв, «нас не хочуть бачити в Європейському Союзі, нам потрібно робити щось інше...». Цей бойкот може призвести до погіршення відносин між Україною та Європою. А вони й так не дуже «гарні», тому що є справа Тимошенко. Бойкот стане лише одним з пунктів до їх погіршення. У цьому сенсі — це поширює можливості впливу Росії на Україну. Я не кажу, що одразу після Євро Україна рухатиметься в ЄС, але для Москви ситуація, що склалася в Україні, є доброю.
Втім, якщо комусь не подобається внутрішня чи зовнішня політика якоїсь країни, треба бойкотувати не спортивні події в ній, а її лідерів. Адже спорт і політика — це дві різні сфери. Саміт — це добра подія, на якій різні країни показали своє негативне ставлення до Януковича. Проте краще бойкотувати саміт у Ялті, аніж Євро.
Ігор САМОКИШ, «День»
ЦИТАТА «Дня»
Микола АЗАРОВ: «Всю країну хочуть принизити»
Прем’єр-міністр України Микола Азаров вважає заклики бойкотувати Євро-2012 образливими для українського народу. Про це він заявив під час зустрічі з представниками всеукраїнських громадських організацій ветеранів війни і колишніх військовослужбовців, передає УНІАН. «Напружилися до Євро-2012, я ще раз підкреслюю, прийняли порожню казну. І ми знали стан наших стадіонів: у Львові зелене поле, в Києві перед центральним стадіоном, пригадайте, коробка стояла бетонна. 20 нарад проводилося — зносити цю коробку чи не зносити, а УЄФА казало: не знесете коробку цю — не буде Євро у вас. І нам зараз кажуть: бойкот Євро. Нормально? Як до цього поставитися? Кого хочуть принизити? Хочуть нас принизити? Весь наш народ, всю країну хочуть принизити. Євро відбудеться. Це буде для нашої країни свято, для наших людей свято. Так чи не так? Важливо нам би виграти ще збірній України, важливо перемогти. Але перемогти складніше тому, що приїдуть такі гіганти, як команди Великобританії, французи, німці. Але показати гідний опір наша команда повинна», — заявив Микола Азаров.
