Обласна психіатрична лікарня № 2 у містечку Олика вже понад півстоліття міститься у споруді колишнього палацу-замку відомої родини князів Радзивіллів. До того, як сюди заселили медичний заклад, замок перебував у напівзруйнованому стані. Божевільня фактично врятувала споруду від повного занепаду, а головне, вона забезпечує роботою не тільки мешканців Олики, а й багатьох навколишніх сіл: нині тут чотири сотні працівників. Тому чутки про закриття закладу, які поширюються з року в рік, усю округу тримають, так би мовити, в підвішеному стані.
Днями в Олиці побувала група депутатів Волинської обласної ради, яка мала на місці оцінити проблеми закладу, перспективи його розвитку як культурно-туристичного центру, а відповідно — переселення пацієнтів цієї специфічної лікарні в такий самий заклад під Луцьком (у Волинську обласну психлікарню № 1). Ідеї змінити призначення споруди старого замку (1564 року) вже, як кажуть, багато років. За президентства Ющенка багато говорили про наміри облаштувати у Радзивіллівському замку резиденцію українських президентів. Олика практично на трасі Київ — Державний кордон, від якої в містечко веде кілька кілометрів гарної дороги, що прокладена останнім господарем замку князем Радзивіллом перед Другою світовою війною. Викладена так званою шашкою Трилінського, надійним дорожнім матеріалом, який чудово витримав радянські танки і колгоспні трактори. Років десять тому замок хотіли взяти в оренду на півстоліття поляки, але там щось не склалося із Законом про концесії. Щоразу спиняла присутність у споруді божевільні: щонайменше трьом із половиною сотням пацієнтів треба було знайти інший притулок, а ще ж там чотири сотні працівників...
Проте нещодавно на засіданні однієї з депутатських комісій Волинської обласної ради визрів план об’єднати дві волинські психлікарні. Пацієнтам вистачить місця у такому ж закладі в Липинах під Луцьком, а персонал... будуть довозити автобусами. Здається, це найдивовижніша ідея за останні роки. Як каже виконувач обов’язків головного лікаря Олицької психлікарні Марія ЛЮБАШЕВСЬКА, де візьмуть стільки автобусів, щоб перевезти таку кількість працівників? Перенесення робочого місця в Луцьк стане днем звільнення багатьох, бо працюють наразі в лікарні в Олиці люди з багатьох навколишніх сіл. Нереально буде діставатися на роботу... А робота у божевільні вимагає, звісно, певних навичок, певного досвіду.
«Доцільно було б знайти кошти, знайти інвестора, аби спорудити приміщення для нашої психлікарні за межами замку, — каже Марія Любашевська. — Про це давно йдеться. Ми бюджетна установа, і нам, звісно, важко підтримувати у цій історичній споруді порядок, треба міняти черепицю на даху на великій площі, з іншого боку — дірявий шифер, потрібен новий котел, багато чого потрібно. Всередині приміщення доглянуте, а ззовні таки обшарпане, грибок «їсть» півтораметрові стіни. Як мешканці Олики, ми також за розвиток її як туристичного центру, але закриття психлікарні стане останнім робочим днем для багатьох, викличе велику соціальну напругу».
***
Коли фашисти напали на Польщу, тодішній президент Ігнацій Мосцицький покинув Варшаву і переїхав... в Олицький замок. Так волинське провінційне містечко на добрий тиждень стало польською столицею, у знаменитому замку Радзивіллів проходили наради перших осіб держави. Не тільки війна завдала замку величезної шкоди (неушкодженими лишилися тільки стіни та склепіння над першими поверхами). Унікальні речі зі знаменитих на увесь світ колекцій Радзивіллів понищили радянські солдати, які тут були на постої. Відомо, що взимку вони розпалювали грубки... інкунабулами (дуже рідкісними книгами, виданими в Європі до 1501 року). За розкіш палацу, свідками якої ще є олицькі старожили, замок називали «українським Версалем».
«Однозначно потрібно визнати, що колектив психлікарні відіграв суттєву роль у тому, що замок збережений, хоча б у такому стані, як нині! Але зрозуміло й те, що без серйозних капіталовкладень він довго не «потягне», — каже депутат Волинської обласної ради Михайло ІМБЕРОВСЬКИЙ. — Інвестора реально знайти, проте все залежатиме від тих умов, які зможуть запропонувати як інвестор, так і громада області. Щодо того, чи буде це корисно для громади, то однозначно «так», адже при правильному підході до справи — це реальний крок до залучення туристів і створення додаткових робочих місць, долучення Волині до тих туристичних маршрутів, які мають наші сусіди, зокрема на Львівщині. Навіть у такому стані замок дуже гарний, може реально стати перлиною Волині».
Радзивіллів, як відомо, називали «князями Священної Римської імперії на Олиці й Несвіжі». Цей рід мав замки і на території сучасної Білорусі: у Несвіжі та Мірі (нині відповідно Мінська та Гродненська області). Їхня доля абсолютно інша, ніж доля замку на Волині. Виконувач обов’язків директора Волинського краєзнавчого музею Анатолій СИЛЮК бував у цих двох містах і замках. Цікавий досвід як для фахівця, адже були плани в майбутньому у відреставрованому Олицькому палаці відновити антураж Радзивіллівської епохи. Проте ми і білоруси маємо тут дуже різні підходи... В Україні і на Волині сподіваються на примарного інвестора, а в Білорусі замки в Несвіжі та Мірі — то кошти державного бюджету. Палац у Мірі, між іншим, реставрували 27 років! І хоча власне оригінальних радзивіллівських речей тут, може, й мало, але є копії, є речі, які збирали з усього світу, аби відновити стиль палацового комплексу. І якщо у Несвіжі мешкає десь 15 тисяч населення, то тепер тут щороку приймають по 470 тисяч туристів. У Мірі немає і трьох тисяч людей, а туристів також сотні тисяч.
Марія Любашевська каже, що депутати обласної ради зустрілися і з колективом закладу («Був повен зал людей, яких дуже хвилює питання роботи»). Депутати запевнили, що жодний рухів щодо переселення з Олики в Липини не буде, доки не з’явиться реальний інвестор і не запропонує справді здійсненний проект туристично-музейного комплексу. Втім, в Олиці є ще один цікавий потенційний об’єкт, який недоступний для туристів, на відміну від власне території замку. Це приміщення колишнього магістрату. Але тут утримують... злочинців, яких визнали психічно хворими (одне таке відділення на кілька областей), територія «режимна». Навіть у планах нема намірів переселяти їх кудись. А гарна, добре збережена споруда так і проситься під музей історії Олики... Місцеві жителі кажуть, що немає тижня, щоб у містечко «самоходом» не прибували чергові туристи. Кого тут тільки не бачили, навіть японці були.
Тому Олицький замок має всі перспективи стати тією «золотою куркою», яка нестиме гроші, яка забезпечить навіть більше робочих місць, ніж дає божевільня. Та коли це буде і чи буде?.. Якось мені довелося побачити так званий грецький зал у цьому замку. Зал круглий, з височезними стелями. У ньому і проводилися знамениті бали. Нині тут, може, обшарпані стіни, порожнеча (бо лікарня це приміщення не використовує), але аура, аура!.. Це незабутнє.
