Поки Путін відкривав керченський міст, таким чином закріплюючи окупацію українського півострова, в цей час у російському містечку Лабитнангі кримчанин Олег Сенцов оголосив безстрокову голодовку. У цих паралелях укотре виявилася суть кремлівської влади, яка успадкувала «кращі методи» імперських і радянських часів.
Українського кінорежисера етапували за Північне полярне коло після того, як російський суд за надуманими звинуваченнями засудив його до 20 років колонії суворого режиму. Нагадаємо, російські спецслужби схопили Сенцова фактично відразу після окупації півострова в травні 2014 року, звинувативши його в тероризмі. Українець не визнав себе винним, оголосивши про застосовані до нього тортури та назвавши справу політичною і сфабрикованою.
«Олег Сенцов оголосив безстрокову голодовку, єдиною вимогою якої він назвав звільнення 64 українських політв’язнів у Росії, — написав у себе у ФБ російський журналіст Антон Наумлюк. — Він готувався до неї півтора місяці, відмовився від продуктових передач, крамниці та їв зовсім мало. Схуд, але приготував організм до голодовки. Написав про це заяву на ім’я начальника колонії та почав голодувати з 14 травня. Його умовляли припинити — керівництво колонії, люди з Ради щодо прав людини при ФСІН, та він відповів, що навіть чути про це не хоче. «Якщо я помру перед чемпіонатом або під час його, буде резонанс на користь інших політв’язнів», — сказав він адвокатові Дмитру Дінзе, який відвідав його в Лабитнангі. З колонії адвокат привіз заяву від Сенцова.
«Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом, перебуваючи в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокову голодовку з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою її припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, що знаходяться на території РФ». І в кінці українською мовою: «Разом та до кінця! Слава Україні!»
Сенцова відразу після початку голодовки ізолювали з метою безпеки, за ним спостерігає медик. Його попередили, що якщо здоров’я погіршиться критично, годуватимуть примусово, але поки йдеться лише про медикаментозне годування. Претензій при цьому до колонії у нього немає.
У разі якщо його спробують визнати неосудним (є така поширена практика ФСІН боротьби з тими, що оголосили голодовку) і доправити до психіатричної лікарні, він нагадав, що в матеріалах його справи є результати психолого-психіатричної експертизи, згідно з якими він повністю осудний.
Такі люди завжди з’являться, за будь-якої системи. Ось зараз голодує Володимир Балух (перебуває в окупованому Криму, голодує вже два місяці. — Ред.). До нього періодично приходять з перевіркою уповноважений з прав людини та співробітники прокуратури. Прокурорів він відряджає та відмовляється з ними розмовляти. Він у камері під відеокамерами, тому й часті обшуки. Але не здається, голодує, є лише сухарі та кисіль. Від будь-якої їжі, що дають в ізоляторі, відмовляється.
Голодував Руслан Зейтуллаєв. Серйозно. І припинив лише після того, як стало неможливим виконувати намаз, який для нього важливіший, ніж усе інше.
Тепер ось Олег. І треба його просто знати: якщо вже він уперся і каже, що вмиратиме, то так і буде. Його, звичайно, можуть доправити до психіатричної лікарні, визнати неосудними, годувати примусово, але все це тортури, і всім це зрозуміло».
Так, але як звільнити українських політв’язнів, зокрема Олега Сенцова? Адже навіть за часів «холодної війни» були випадки, коли радянських дисидентів звільняли. Наприклад, письменника Володимира Буковського, якого СРСР обміняв на генерального секретаря Компартії Чилі Луїса Корвалана.
«Я закликаю міжнародне співтовариство продовжувати тиск на Кремль, щоб українські політв’язні якнайшвидше повернулися додому, до своїх родин, — відреагував у себе у ФБ Президент Петро Порошенко. — Ми продовжуємо боротися, і докладаємо всіх зусиль для звільнення всіх незаконно ув’язнених українців, яких тримають на території окупованого Криму, Донбасу та на території РФ».
«17-18 травня в Данії відбудеться міністерське засідання Ради Європи, — повідомив постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба. — Захист прав і звільнення наших заручників у Росії та на окупованих територіях Криму та Донбасу буде однією з ключових тем під час зустрічей Павла Клімкіна на цьому заході». Коментуючи ж рішення українського політв’язня Олега Сенцова, Кулеба зауважив: «Акт не відчаю, а сили». «Рада Європи й інші міжнародні гравці можуть і повинні зробити більше. Ми не втомимося наполягати на цьому до тих пір, поки всі наші політв’язні не повернуться додому», — додав постпред України.
Але українська влада повинна не лише вимагати від Заходу, але й налагоджувати свою внутрішню роботу. Якщо Кремль затримує українців на окупованих територіях і садить їх у в’язниці за надуманими звинуваченнями, то українським правоохоронцям нічого особливо придумувати не треба. Представників «п’ятої колони» агресора в Україні більш ніж достатньо, про що свідчать нещодавні обшуки Службою безпеки України в київському офісі російського пропагандистського ресурсу «РИА Новости-Украина» та затримання його керівника Кирила Вишинського, якого звинувачують у державній зраді. Тут правоохоронці спрацювали добре, але цього недостатньо. До того ж, це не просто заходи щодо безпеки країни, але й формування так званого «обмінного фонду», який можна використовувати для звільнення наших політв’язнів у Росії.
