Вінниця є частиною мережі «Інтеркультурні міста», яка передбачає роботу з представниками національних спільнот та переселенців з боку міста. Програма підтримує міста в розробці механізмів управління та політики, що дасть змогу представникам національних меншин, переселенцям, мігрантам стати ресурсом для місцевої громади.
До цієї ініціативи долучились також мери інших українських міст. До Міжнародного дня біженців, який відзначається 20 червня, учасники мережі виступили зі спільною заявою.
Є голос, який рідко чують у наповнених розбіжностями дебатах щодо політики біженців — це голос міст. Проте, дослуховуючись до думки міст, можна не тільки надати дебатам більшої конструктивності, а й допомогти сформувати політику, яка поєднає в собі солідарність та соціальну єдність.
Більшість шукачів притулку, біженців та переселенців живуть у містах. Вони не є абстрактною політичною проблемою в міських кварталах, парках, на підприємствах, лікарнях чи школах — вони є людьми з потребами, обов’язками та прагненнями.
Мери піклуються про людей, які живуть у їхніх містах. Вони турбуються про добробут новоприбулих та благополуччя всієї громади. Тому нам треба знайти спосіб захистити і тих, і інших. Ми не можемо дозволити собі брати участь у короткостроковій політичній боротьбі та нехтувати довгостроковою перспективою.
Ми повинні прокласти шлях для сьогоднішніх переселенців, щоб вони змогли стати громадянами завтра. Якщо вони не можуть працювати, навчатися, створювати підприємства чи навіть займатися волонтерською діяльністю через юридичні чи адміністративні перешкоди або тому, що вони не мають доступних можливостей для вивчення нашої мови, ми повинні знайти спосіб для того, щоб уникнути даремного марнування їхнього життя чи талантів. Ми можемо досягти цього, якщо нам вдасться переконати співгромадян, що біженці/переселенці є не загрозою, а можливістю створювати більш інклюзивні, відкриті, творчі та динамічні міста для всіх.
Ми закликаємо до формування відповідного політичного бачення в наших суспільствах, які серйозно сприймають інтеграцію, оскільки саме наше ставлення до цього питання визначає, чи буде міграція благословенням чи прокляттям.
Успішна інтеграція не може ґрунтуватися на відторгненні та страху. Вона може працювати тільки при наявності взаємної поваги та плюралістичної ідентичності громади, що поділяється усіма її учасниками. Ми можемо допомогти новоприбулим прийняти цінності рівноправ’я, прав людини та демократії — які є підгрунтям наших суспільств — лише тоді, коли ми самі можемо продемонструвати, що ми живемо відповідно до цих цінностей. Ми повинні подавати приклад, створюючи безперервно відкриті, справедливі та інклюзивні демократії.
Для того, щоб зробити нашу місію успішною, ми працюємо разом із іншими містами в таких мережах, як мережа інтеркультурних міст, яку підтримує Рада Європи. Ми розробляємо разом інноваційні підходи, щоб зробити школи, житлові райони та громадські установи різноманітнішими, запобігти дискримінації, боротися з насильницьким екстремізмом та ненавистю, а також сприяти довірі через взаємодію між усіма членами громади. Ми прагнемо створити умови для кожного, щоб усі мали право голосу в місцевих справах та реалізовували свої прагнення навколо спільного бачення, незалежно від того, чи вони офіційно є громадянами, чи ні. Для нас усі ті, хто вважає, що вони належать до міста, є громадянами.
Досвід та знання, які мають міста щодо сприяння інтеграції, можуть допомогти зробити національні політики більш ефективними. Настав час дослухатися до голосу міст.
Мери міст різних країн, які увійшли до міжнародної мережі Інтеркультурні міста (Італія, Іспанія, Норвегія, Португалія, Німеччина, Японія, Великобританія, Австралія, США, Франція, Україна). Серед українських міст – Вінниця, Павлоград, Луцьк
