Акції протесту, демонстрації, масові сутички, пікетування... Щороку під стінами цієї будівлі українці відстоюють свої права та висловлюють політичні погляди. Так, стільки баталій саме довкола Верховної Ради України. Часто у новинних сюжетах ми бачимо, як тут приймають доленосні для країни рішення або ж як обранці народу, після довгих вагань, тиснуть на кнопку і голосують «за» чи «проти» того, аби ми з вами ходили на прийом до сімейного лікаря, а не терапевта, молилися у власній автокефальній церкві, а не підзвітній російському патріархату, і сплачували ту чи іншу ціну за комунальні послуги.
Аби потрапити до будівлі парламенту, літньошколярам «Дня» доводиться спершу пройти через ретельну перевірку металошукача. Маєш при собі паспорт — то добре: екскурсанти повинні показати посвідчення, що ідентифікує особу. Далі по довгих килимах піднімаємося на третій поверх. Сідаємо за невеличкий круглий стіл посеред зали. Одразу відчуваємо себе справжніми високопосадовцями (жарт). Таке «перевтілення» відбулося завдяки запрошенню голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганни Гопко. Після невимушеного і змістовного інтерв’ю вирушаємо на подальше знайомство з самою будівлею. Відчиняються двері до сесійної зали. Одразу ж чути голос голови ВРУ Андрія Парубія: він веде пленарне засідання. Депутатів на робочих місцях достатньо.
«Погляньте. Праворуч і ліворуч — дві ложі. Праворуч — президентська, ліворуч — для уряду. Тобто коли розглядаються певні законопроекти, внесені урядом, міністром, то особа, яка має доповідати по цьому законопроекту, безпосередньо розміщується у цьому місці», — розповідає і показує наша гід, помічниця пані Ганни Катерина Мусієнко (сама Ганна Гопко в цей час уже бере участь у голосуванні). А от балкон для вільних слухачів. Можна завчасно записатися на засідання парламенту, залишивши на сайті заявку, саме тому відвідати засідання Верховної Ради України сьогодні може кожен пересічний українець. Також є ложа для дипломатичного корпусу, тобто послів або інших дипломатичних представників, які можуть бути присутні при певного розгляді законопроекту.
Майже кожне скликання Верховної Ради намагається внести щось своє в облаштування цієї зали. «Спочатку тут було багато комуністичних елементів: позаду президії стояла величезна статуя Леніна. 2001 року це приміщення було декомунізоване, прибрано серп і молот та іншу радянську символіку», — уточнює наш провідник.
Піднімаючи голову вище, бачимо 4-тонну велику люстру, що прикрашає стелю (саме та, про яку стільки жартів у соцмережі щодо «люстрації»). Як відомо, під час літніх канікул її опускають до депутатських сидінь, аби навести красу до блиску. А блищить тут усе, навіть картини, що розміщені в холі. Усе найкраще — народним обранцям. До речі, перша система кондиціонування в Україні — теж була тут.
Очі розбігаються. «У нашому комітеті можна пройти стажування», — запрошує помічниця депутата. Охочі знаходяться одразу!
ВРАЖЕННЯ
Яна ХРОМ’ЯК, Київський університет імені Бориса Грінченка:
— У Верховній Раді України мені довелося побувати вперше. Було незвично чути на власні вуха, а не з екрану, звук зворотного відліку під час голосування у сесійній залі. Уже можливість пережити атмосферу законотворчого місця надихнула мене на власні ініціативи. А картина розміром 2х5 метрів під назвою «Державотворення», що розташована на другому поверсі парламенту, дала поштовх задуматись над минулим та провести паралель із сучасністю. Подумки уявила собі Верховну Раду ще перед декомунізацією. Зрозуміла, що серп та молот більше не мають бути як у будівлі, так і у свідомості українців. Радію, що приміщення головного законодавчого органу влади має проєвропейський дизайн та безліч історичних довідок і виставок. Гадаю, у будівлі із такою потужною енергетикою у будь-якому випадку повинен панувати абсолютно проукраїнський настрій. Шкода, що іноді результати голосувань змушують у цьому засумніватися.
Дар’я ЧИЖ, Київський університет імені Бориса Грінченка:
— Екскурсія кулуарами розкрила нам історію будівлі Верховної Ради та показала роботу депутатів всередині неї. Було дуже цікаво побачити Прапор Незалежності, який народні депутати першого демократичного скликання внесли до сесійної зали ВРУ 24 серпня 1991 року. Ця національна реліквія символізує серйозний початок державотворення, саме тому, знаходиться під накриттям вартістю більше мільйона гривень. Крім того, приємно, що ми отримали запрошення від пані Ганни Гопко пройти стажування в комітеті Верховної Ради у закордонних справах. Вона наголосила на тому, що важливо долучати до роботи законодавчої гілки влади перспективну молодь.
Владислава ШЕВЧЕНКО, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Екскурсія була незабутнім подарунком після чудової розмови з народним депутатом та головою комітету Верховної Ради України в закордонних справах Ганною Гопко. Пробігаючи кулуарами Ради (так, саме пробігаючи, адже ритм життя там шалений), ти усвідомлюєш, що в цьому місці твориться історія твоєї країни. Це неймовірне відчуття, ніби ти маєш змогу долучитися до формування чогось нового. Особливо в сесійній залі, де звукова магія сигналу голосування оживає з екранів телевізора. В цей момент я відчула себе неймовірно щасливою! Дуже дякую за це газеті «День».
Літня школа журналістики відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні
