В рамках дискусії про реінтеграцію окупованих територій останнім чином активізувалося обговорення питання «А кого ми, власне, будемо інтегрувати?». Втім, вичерпної відповіді на нього не існує.
Ніякими методами не можна достеменно з’ясувати, якими сьогодні є погляди, переконання, і загалом ментальність у людей, що живуть в «ОРДЛО» та Криму. Спеціалісти кажуть, що проведення будь-яких повноцінних соціологічних досліджень в закритих спільнотах з ознаками тоталітарності, де практикується покарання інакомислячих, є неможливим. Тому опитування мешканців окупованих територій за для отримання адекватної, реальної картини настроїв людей, апріорі є місією, що не можна виконати. Через постійний страх за свою безпеку, респонденти завжди будуть казати те, що від них хочуть почути місцева влада, суспільство, в якому вони живуть. Всі відповіді учасників такого опитування зведуться до ретрансляції офіційної пропаганди, яка є загальноприйнятої на даної території.
Звичайно, є можливості зробити дослідження якимось нестандартними методами. Наприклад, опитувати мешканців Криму та «ОРДЛО», коли вони тимчасово перебувають на території, що контролюється українською владою. Але відразу виникне багато запитань щодо репрезентативності вибірки та багато інших, що знов таки, зроблять результати дослідження дуже приблизними.
В принципі, дещо про настрої та переконання мешканців окупованих територій можна дізнатися, проаналізувавши контент засобів масової інформації, що мовлять в «ОРДЛО» та Криму.
ПО ТОЙ БІК
За відомостями спеціалізованих організацій, системного моніторингу інформаційної політики, що проводиться владою непідконтрольних територій, в Україні не ведуть ні громадські організації, ні Міністерство інформаційної політики. Начебто, за деякими даними, моні торить інформаційний простір Головне управління розвідки, (ГУР), але їх звіти по цілком зрозумілих причин не оприлюднюються.
Дещо про те, які меседжі і нарративи транслюються владою «ОРДЛО», можна дізнатися з дослідження «Детектора медіа» і «Донецького інституту інформації». Громадські організації проаналізували телепрограми, вироблені на окупованих територіях в квітні 2018 року. Для аналізу були обрані програми каналів «Перший республіканський» (Донецьк), «Оплот ТВ» (Донецьк), «Новоросія ТВ» (Донецьк), ТК «Юніон» (Донецьк), ТК ТТРК ЛНР (Луганськ) — всього 72 програми, в яких хоча б раз згадувалася Україна в будь-якому контексті.
Одною з ключових тем для обговорення в студіях «республіканських каналів» став Закон про реінтеграцію Донбасу. Тези, які озвучуються в ефірі: документ прийнятий для того, щоб «звалити всю відповідальність» за війну на Росію, «яка нібито тут воювала» та для того, щоб підготувати ґрунт для «зачистки Донбасу» силами ЗСУ. Закон характеризують як «неконституційний» і такий, що «не відповідає Мінським угодами».
Ідея про введення миротворчої місії подається як спосіб «захопити владу» на Донбасі «чужими руками», а потім «передати її українській стороні». Як запевняють на телеканалах, «немає таких дурнів» і, відповідно, місія нездійсненна. Хіба що сама Росія братиме участь у миротворчої операції (NB!).
Можливе «повернення до складу України» було згадано в 72 програмах всього один раз, широко відомим у вузьких колах фахівцем з комунікацій і політтехнологом Дмитром Куликовим. При цьому він допускав таку можливість лише в разі виникнення ситуації, коли «Україна реорганізується на нових принципах. І це будуть землі, які заснують деяку «загальнокраїнну надбудову», тобто переформатують державний устрій і створять федерацію. Втім, цей варіант він розглядав радше як теоретичний. Більш вірогідним, з його точки зору, є зникнення України з мапи світу.
Як «розвалюється Українська держава» розповідають і в багатьох інших програм. В цілому, як відзначають автори моніторингу, практично у всіх передачах, де згадується Україна, її характеризують як «недодержаву», в якої є тільки «нібито влада».
ВІДПОВІДЬ КИЄВА
Що цим наративам та меседжам, що формуються російськими політтехнологами та транслюються на окуповану частину (і не тільки) Донбасу, може протиставити Україна?
Дуже мало. Зокрема, автор моніторингу на тему «Як державні органи влади України комунікують з Донбасом. Результати моніторингу за перше півріччя 2018 року», що був презентований 12 липня, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський вважає, що влада робить недостатньо для пояснення позицій України щодо питань, які турбують людей на сході. Він зазначає, що на центральному рівні, починаючи з кінця січня 2018 року, активно проводилася думка про необхідність запровадження миротворчої місії ООН як гарантії припинення війни та з метою створення передумов для мирного відновлення суверенітету над тимчасово окупованими територіями. Водночас, за його словами, знизилась комунікативна активність із роз’яснення причин та наслідків ухвалення Закону про реінтеграцію Донбасу. «Зокрема, бракувало пояснення, яким чином цей закон сприятиме майбутній миротворчій місії та в чому полягають згадані «особливості державної політики», — зазначив Бурковський. Дослідник наголосив, що «владі слід більше говорити про найближчі військові та дипломатичні зусилля України, щоби припинити поширення на Донбасі російської пропаганди й чуток, які підривають довіру громадян до держави». На його думку, українцям на сьогодні не вистачає комунікативної активності ЗМІ та чиновників в питаннях роз’яснення ухваленого Закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Але чи почує Донбас Київ? Чи дійде сигнал до цільової аудиторії, навіть якщо Президент, уряд, профільні відомства, Мінінформ та місцева влада почнуть масовану інформаційну кампанію, спрямовану на схід? Чи існують канали, якими можна ефективно комунікувати з мешканцями Донецької і Луганської областей, як з тими, що живуть на непідконтрольної, так і на підконтрольной частині?
Зрозуміло, що для «ОРДЛО» ці запитання сприймається як риторичне. Але, як ми знаємо, багато людей навідується у своїх справах на «велику землю», люди спілкуються між собою, отже, обмінюються інформацією, врешті решт, десь в «ОРДЛО» може напряму доходити сигнал українських телебачення та радіостанцій...
Втім, зі сприйняттям ЗМІ, що працюють, транслюються, розповсюджуються на Донбасі, все дуже непросто.
В ОЧИКУВАННІ РОЗВАГ ТА ПОЗИТИВУ
Дослідження медіаспоживання та оцінки суспільно-політичних процесів мешканцями Луганської та Донецької областей (підконтрольних уряду України) виявило високій ступінь втоми від політики у медіа серед мешканців підконтрольних українському уряду частин Донецької та Луганської областей, на тлі загального скептицизму, апатії та недовіри до медіа. Як виявилося, «втома і фрустрація» спонукають значну частину громадян до самоізоляції від новинного контенту.
Це дослідження було проведене в жовтні — листопаді 2017 року і охопило 160 респондентів з 8 населених пунктів і представлено ГО «Детектор медіа» в рамках Проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
«Інтенсивне фонове споживання медійного контенту, на тлі загальної апатії й невіри у зміни на краще, створюють своєрідний бар’єр між респондентами та будь-якою інформацією з медіа. Зразки конструктивного та позитивного контенту губляться в загальному потоці та знаходять мало відгуку. Установки на недовіру та скепсис, накопичені фрустрації є міцно вкоріненими, що створює одну з найсерйозніших перешкод для комунікації з цією цільовою групою», — йдеться в резюме за підсумками дослідження.
Опитані мешканці підконтрольних українському уряду частин Донецької та Луганської областей практично одностайно оцінюють ситуацію в країні після подій 2013—2014 років як негативну, значною мірою через незадоволення економічним становищем. Одночасно, серед «джерел фрустрації в медіаконтенті» громадяни найчастіше згадують засилля негативу та політики в її різних проявах. Напевно, саме тому поширеним є очікування від медіа позитивних новин та запевнення у кращому майбутньому.
Інший чітко артикульований запит — це запит на розважальний контент, який посідає провідне місце в структурі медійного споживання громадян, що взяли участь у дослідженні. Гумористичні програми, талант-шоу та програми про подорожі найчастіше фігурують як приклади привабливого контенту.
Рекомендації за результатами дослідження були дані відповідні.
Засобам масової інформації та виробникам інформаційного продукту було рекомендовано збільшити обсяги виробництва неполітичного контенту. Насамперед, рекомендуються освітні, культурні, молодіжні, дитячі програми та документальні фільми; меншою мірою — кіно та телесеріали. Гумористичні формати мають бути позбавлені політичного забарвлення, мінімально торкатися тем війни, окупації Криму, військової агресії Російської Федерації.
Медіа-компаніям порадили розширити тематичний спектр інформаційного продукту за рахунок зменшення уваги до політичних тем. На думку дослідників, «політичні скандали та популістські акції політиків» (тобто, стандартні новини української політики на телеканалах) «можуть поступитися місцем питанням культури, спорту, екології».
Отже, висновки такі: мешканці Донбасу не цікавляться політикою і хочуть позитиву, тому треба зменшити присутність політичних нових «про погане», в першу чергу, про війну, в медіапросторі.
Фактично, незалежні експерти рекомендували звести до мінімуму будь-яке спілкування зі сходом щодо складних тем. На тлі активного промивання мізків мешканцям Донбасу з боку «республіканських каналів», вже не кажучи про російські ЗМІ, ці поради здаються вказівкою для Києва «вмити руки» та забратися зі своєю державною інформаційною політикою з Донецької та Луганської областей.
Звісно, виникає питання, чи можливе у випадку дотримання цих рекомендацій посилити ефективні комунікації української влади щодо роз’яснення планів реінтеграції окупованих територій для мешканців Донбасу?
Насправді, все можливо навіть за умови дотримання цих рамок. Можна спробувати змінити формати та тематику, і, коли владі захочеться прокомунікувати із донеччанами та луганчанами про щось важливе, йти в «лайфові сюжети», і вже в такому «легкому форматі» доносити свою позицію.
ВИСНОВКИ ІЗ ПОТОЙБІЧЧЯ
Можна для порівняння показати, як тему інтеграції Донбасу «на свій бік» відпрацьовує «інша сторона».
Дані моніторингу ЗМІ «ДНР» та «ЛНР», про які вже згадувалося вище, показують: розмова про реінтеграцію на «республіканських каналах» йде щосили — тільки йдеться про «реінтеграції тимчасово підконтрольних Україні» територій Донецької і Луганської областей.
Зокрема, йдеться про «гуманітарні місії» в сіру зону. «Більшість» програм рапортують про доставку гуманітарної допомоги в різні населені пункти і допомогу у відновленні зруйнованих будинків і так далі», — констатують автори моніторингу.
Крім того, повідомляється, що вже два роки реалізується спільна («ЛНР» і «ДНР») «Гуманітарна програма з возз’єднання народу Донбасу», в рамках якої проводяться культурно-спортивні заходи, пропонується навчання, лікування і адресна допомога жителям підконтрольній Україні території Донецької і Луганської областей ...
Окрема тема в «республіканських» медіа — інформаційна підтримка проектів щодо зближення, фактичної інтеграція з Росією. Гастролі театрів і цирків, концерти, участь спортсменів з «ДНР»/«ЛНР» в російських змаганнях, навчання журналістів, реалізація безлічі російських регіональних програм для молоді все це активно висвітлюється в місцевих ЗМІ. Багато заходи організовані за допомогою «Російського центру» в Донецьку. Як сказав заступник головного редактора «Донецький час», «Російський центр» — це структура, яка створена для поглиблення розширення інтеграції Росія — Донбас».
Як бачимо, інтеграційні зусилля в людському вимірі — це не зовсім збільшення присутності роз’яснень щодо відповідних законів або планів. Навпаки. Для масової аудиторії — це робота з зовсім іншим контентом, з іншими меседжами, іншими сенсами та іншими наративами.
Напевно, наступного разу, коли дослідники зберуться моніторити ефективність комунікації офіційного Києва з Донбасом, треба буде враховувати, як висвітлюють ЗМІ гуманітарні, культурні, спортивні програми, що реалізуються в регіоні українською владою. Прямі заяви президента, очільників уряду та місцевих адміністрацій, напевно, теж є важливими, але, щоб виграти гібридну війну, активності тільки такого роду, точно замало.
