На днях у будівлі Львівської облдержадміністрації на другому поверсі відкрилася банерна виставка, присвячена українському військовому діячу, політику, поету Василю Вишиваному.
«Ця виставка є свідченням нашої пам`яті про закатованого радянською владою Василя Вишиваного. Ця людина назавжди увійшла в історію нашого народу. Син італійської герцогині та австрійського адмірала свідомо для себе вибрав Україну та українство, віддав заради України молоді роки, титули та зв’язки в аристократичних колах Європи. Ми, як незалежна держава, багато чим завдячуємо цьому патріоту», — сказав під час відкриття виставки громадський діяч Марко Сімкін.
1948 рік. У Лук’янівській в’язниці «за невідомих обставин» загинув Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький — український військовий діяч, політик, поет, австрійський архікнязь династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців. Ці титули не для всіх українців мають вагомі значення. Дехто їх сприймає досить поверхнево. Натомість такі «політичні романтики», як Василь Вишиваний, самі по собі вже є ТИТУЛАМИ на які варто рівнятись майбутнім поколінням.
Народився він 10 лютого 1895 року поблизу міста Пула в Далмації, в родовому маєтку батька — ерцгерцога Карла Степана Габсбурга. Саме ця гілка Габсбургів-Лотарингів дала світові кількох австрійських королів та імператорів, зокрема Франца Йосифа, який був троюрідним дядьком Вільгельма. В різні часи Габсбурги були володарями Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Чехії, Угорщини.
Нині в його честь не роблять помпезних заходів. Не називають вулиць, не позначають дат. І це прикро... Це докір сьогоднішнім можновладцям і громадським діячам. Необхідно пам’ятати, що саме він є продовжувачем роду стародавніх європейських династій Габсбургів та Лотарингів. І саме він став на захист українства, маючи таке генеалогічне коріння. Нині часто говорять про європейськість та курс на Європу. У нашому разі є безліч доказів того, що Україна в Європі — це не лише географічне поняття. Це поняття ментальне та історичне.
На жаль, місце останнього прихистку Василя Вишиваного й по сьогодні залишається невідомим. Найцинічнішим і показовим є те, що саме в ці дні до Австрії, де народився Василь Вишиваний, приїздить Путін на весілля голови МЗС цієї країни. Схоже, що Європа не лише мовчала, як писав Олександр Олесь... Вона й забула. Забула гіркі уроки того, яким є імперіалізм. Газета «День» неодноразово розповідала про цю історичну постать в своїх екскурсах до «забутого»...
Як наголосила головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА, «Мисляча Україна згадує, оплакує, вшановує — австрійського архікнязя Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного), який загинув в катівні НКВС, а на його Батьківщині, у славному Відні, міністр танцює з продовжувачем «традицій» цієї зловісної системи. Що з тобою, Австріє?...»
«ДЛЯ УКРАЇНИ — ЦЕ ЗНАКОВА ТРАГІЧНА ПОДІЯ»
Тетяна ОСТАШКО, кандидат історичних наук:
— На моє переконання, нам необхідно більш широко відзначати постать Василя Вишиваного і, зокрема, трагічну дату його загибелі. Він став українцем і активно долучився до українського руху. В наш час деякі політики і публіцисти дозволили собі не помітити цього, що суттєво спрощує і примітивізує зміст українського національно-визвольного руху. Вишиваний був викрадений в англійській зоні Відня, був вивезений до СРСР, а потім зрештою загинув в Лук’янівській в’язниці. Для України — це знакова трагічна подія. І те, що ця дата практично збігається з фактичним визнанням Путіна в Австрії, для нас є прямим натяком на те, що ми маємо самі ретельніше опікуватися власною долею. Розраховувати на когось не варто. Ми мусимо бути сильними, повинні добре знати свою історію. Щодо приїзду Путіна до Австрії, то це не можна оцінювати інакше як ганьба для цієї європейської країни. Вважаю, що ми маємо дуже добре вивчити історичні аспекти наших стосунків з європейськими країнами. Всі вони завжди думали насамперед про свої інтереси. І якщо ми не артикулюємо свою позицію, то за нас це будуть робити інші та спотворювати нашу історію. Саме тому такі історичні постаті, як Василь Вишиваний, є для нас показовим і надихаючим прикладом для формування національної та державної позиції. Всі ці моменти піднімають наш рейтинг, у тому числі на міжнародній арені, де треба чітко заявляти про себе. Коли ми не знаємо або ігноруємо це знання, то ворог лише використовує наші прогалини в історичній пам’яті. Не треба також забувати, що йдеться не лише про Росію. Польща також відіграла велику роль у політичному та ідеологічному тиску на Україну. Тому повторюю — нам необхідно формування власної історичної позиції.
