Сергій БОЛОТСЬКИЙ, директор Луганського обласного центру зайнятості:
— Я радий, що нам вдалося зберегти обласну службу зайнятості. У нас прекрасні люди, хороші фахівці, і нарешті в Сєвєродонецьку наш колектив може спокійно і нормально продовжувати працювати.
На жаль, воєнна ситуація на Донбасі затягується, і не видно, коли і як вона може бути завершена. Тобто перспективи доволі туманні, і це викликає занепокоєність.
Що стосується працевлаштування в регіоні — сьогодні бракує робочих рук, щоб укомплектовувати вакансії, які надають працедавці. З одного боку, це добре, тому що створюється більше робочих місць, а з іншого — погано, тому що у нас залишилося дуже мало кваліфікованих кадрів, здатних зайняти ці робочі місця. Такий дисбаланс ми спостерігаємо останні півтора року, і поки що тенденція не змінюється. Причин тому кілька: потихеньку оживають підприємства й економіка, але час був упущений, фахівці не сиділи на місці. Також питання профтехнавчання виходять на перший план, оскільки фахівці, які випускаються, недостатньо кваліфіковані, а працедавець чекати не буде, йому одразу потрібен готовий працівник.
Служба зайнятості стоїть на порозі реформування. Найближчим часом можливе ухвалення нового закону про зайнятість, у якому буде багато змін, тому ми сьогодні в очікуванні. Яке майбутнє у цієї служби — залежить від депутатів ВР. Хотілося б, щоб усі їхні рішення були вивіреними, грамотними і виявилися корисними службі зайнятості і безробітним.
Iнеса КIРЄЄВА, директор Луганського регіонального управління Держмолодьжитла:
— Із хорошого: за липень — вересень цього року дев’ять сімей переселенців із нашою допомогою придбали житло: вісім — за обласними програмами молодіжного житлового кредитування та одна — за міською програмою. Наприкінці серпня холдингова компанія «Мрія-Інвест» здала новий п’ятиповерховий будинок у Сєвєродонецьку, в якому ще кілька сімей отримали своє житло: п’ять — за державною програмою і одна — за обласною. Для мене це дуже важливо, приємно бачити щасливі обличчя цих людей!
За молодіжним кредитуванням поки що лише одна людина отримала житло за обласною програмою. Чекаємо на збільшення фінансування.
Була велика надія на міську програму, яка передбачала фінансування 3,8 млн грн, але поки що надано лише 0,6 млн грн — теж чекаємо збільшення фінансування.
На жаль, із державного бюджету досі немає фінансування програми «Доступне житло». Понад 60 сімей в очікуванні. МЖК «Мрія» планувала у квітні розпочати будівництво будинку в Сєвєродонецьку на 48 квартир, але через відсутність фінансування поки що не починають будувати. Все одно я вірю, що все налагодиться. Головне, що люди повірили в нас, у місцеву владу, й отримують результат!
2016 року люди боялися до нас іти: просто не вірили, що можуть щось отримати. Із вересня 2016-го до вересня 2018 року з нашою допомогою 34 сім’ї змогли поліпшити свої житлові умови. Я думаю, що це непоганий результат.
За міською програмою одна сім’я отримала кредит. Я думаю, що це лише початок, і вірю, що до кінця року всі п’ять сімей, за програмою, зможуть придбати або побудувати свою квартиру.
Ще — син перейшов на п’ятий курс Гданського університету. Це велике досягнення і радість нашої сім’ї.
Ніна БУРЯК, завідувач відділу Сєвєродонецького міського центру дитячої та юнацької творчості, керівник Луганського відділення міжнародної асоціації позашкільної освіти:
— Цього року дуже онуки порадували: внучка вступила до музично-театрального коледжу, а внук — до магістрату.
На роботі нещодавно провели день відчинених дверей. Було багато дітей і батьків, які готові вкладати сили у розвиток своїх дітей. Потрібно розуміти, що, не вклавши в дитину сили, час і кошти, не знайшовши їй заняття до душі, хорошу людину неможливо виховати.
1 вересня у нашої співробітниці народилася дочечка Злата. Поки вона у відпустці, прийшла інша, дуже креативна і досвідчена керівниця гуртка. Вона вміє малювати, плести, робить неймовірно красиві предмети зі стрічки, тіста, бісеру — це справжні шедеври! Ми раді, що вона вестиме у дітей малювання і художню майстерню.
Зараз для нас дуже важливо зустріти першокласників, які прийдуть на наші позашкільні заняття, і допомогти їм адаптуватися. Слід зрозуміти потреби нової української школи, допомогти дітям і педагогічним колективам, тому що багато питань до сучасної системи освіти.
Я і мої колеги по всій Україні наразі обговорюємо новий закон про позашкільну освіту, який до 21 вересня перебуває на громадському обговоренні. Я була на першому засіданні робочої групи: є моменти, які нас тривожать і які ми зараз відстоюємо. Наприклад, принцип «гроші йдуть за дитиною» в позашкільній освіті в Україні впроваджувати рано. Це литовський проект, але, до речі, у Литві він не спрацював.
На щастя, в нашому місті місцева влада до 1 вересня спрацювала чудово. Нам дали можливість працювати і розвиватися, про реорганізацію і скорочення не йдеться. Всі позашкільні установи в місті затребувані.
