Серед безлічі точок протистояння, на кшталт західників проти інтелігентів - ставлення до санкцій. Тобто серед простих, як наволочка запрана, позицій: мовляв, санкції послаблюють путінський режим, і це - добре, є особливо мудрі, які закликають диференціювати. Мовляв, санкція проти олігархів і жадібної юрби біля трону - добре, а санкція проти простих людей з повстання мас - нікуди не годиться. Народ може образитися, це тільки плесне керосинчику в антизахідну істерію, і необхідний поворот в бік любові і розуміння зваженої політики Заходу буде уповільнений або утруднений.
У цій мудрості відразу дві: крім турботи про народ наш рідний, простий і російський, є ще турбота про репутацію ковбойського Заходу: мовляв, не треба грати на боці кремлівських пропагандистів або якогось Кості Кінчева з крісла на коліщатках, які впевнені, що Захід спить і бачить, як би вправніше відрубати наші ямальські родовища, раз ми, як орендарі, не можемо їх використовувати землі-матінці на благо.
Я не буду спростовувати бажання Заходу взяти Росію, як дитину, на помочі і, відібравши всі небезпечні іграшки, посадити його на антиімперську дієту, щоб уся великодержавна дурість вилізла з нього як піт. Мені нічого про бажання доброго дядька Тома взяти Росію на поруки невідомо: навряд чи, звичайно, хоча хто їх, балаболів, знає. Але куди правдоподібніше, що народ російський навряд чи правильно зрозуміє, якщо святочний Захід почне відокремлювати чистих від красномовних, кремлівських від кримнашистів, боячись помилково зачепити когось не дуже й винуватого. Саме цього наш добрий народ расєйський точно не зрозуміє.
Тому що народ наш, як баба в анекдоті зі страждаючою роллю: раз б'є, значить - любить. І якщо зайде в душу проблема вибору: хто у нас господар - Кремль ганебний чи Захід променистий і в кучериках. То вибере того, хто сильніший. Тобто в кучериках. А сильний у нашій дворовій культурі - хто лупцює відчайдушніше: розмахнись, рука, засверби, плече. І ймовірність, що цей дволикий Янус (мало не написав - Анус) повернеться до Кремля задом, а до лісу (тобто Заходу) передом, як Мілонов, буде тим вище, чим більш нестерпним виявиться надана Кремлем зазначеним житуха.
Я зовсім навіть не стверджую, що, вирішивши відвернутися від Кремля, народець наш повернеться до добра і світла. Це навряд чи. Він, скоріше, шукатиме рівновелике зло самообману, тільки більш ще виразне і непримиренне. Та й узагалі зло - воно якось більше личить владі, у наших пошехонських міфологемах: точно.
Тому добренькому Заходу ніхто, жоден Фома купчинський не повірить: обманний ваш Захід, скажуть, тим же Сурковим придуманий для відмазки. Справжній Захід - суворий і справедливий, як Сталін. І такий же нещадний. Невже він нас, засранців продажних, пошкодує і за гріхи наші тяжкі по голівці гладити буде? Ні, істинний Захід, як Кадиров, і шкуру з живого спустить, і ще чуму нашле в подарунок на лист у конверті. Що від Скрипалів залишився.
Захід - той же Дідусь Мороз, борода з вати, одружений другим шлюбом зі Сніговою Королевою з крижаної, як бурулька пітерська, душею. Я Захід, у разі чого, впізнаю по ході. Він йде гулко і твердо, з луною, як Командор до невірної дружини і хахаля її, Путіна тобто. І жодної пощади зрадниці. Ти, навпаки, твердість руки продемонструй: пряник черствий на найвищу полицю заникай, щоб живою не доповзти, а вчи батогами, щоб знала.
Тоді - так, тоді повірю, що за тобою сила і правда, брате. А так якийсь Діснейленд у Кірішах, а не Захід. Захід, Миколо, він такий: він із тебе живого душу вийме, і нею, як ганчіркою для підлоги, всі томи морального кодексу будівника комунізму, всі їхні палітурки рифлені від пилу витре і тільки потім кине її своїм васалам під ноги, жеріть, гади, рвіть на частини. А сам піде бенкетувати: святкувати вином біленьким перемогу над пошехонцями, поклавши на них дошки, на дошки - ноги, а на всю метушню - з прибором.
Ось тоді - так, тоді ти - влада, тоді ми з тобою разом надеремо Кремлю дупу мокру, разом із його клевретками і левретками. Тільки той, хто за Кремль злішій і душею більш жорстокий і черствий, як підошва, той і господар. Такого і любити не гріх, і підкорятися з піснею по життю. А якщо так, несерйозно, на самодур добра в пудрі з грудками - то ні. Такому від нашої всієї чесної компанії - одне слово: нема вам довіри через легкодухість вашу. Так і запиши.
