Розслідувачі з The Insider і Bellingcat розкрили інкогніто одного з двох солсберійських отруйників. І те, ким насправді виявився Руслан Боширов, створює у кремлівській пропаганді дисонанс і ставить її перед нерозв’язними протиріччями. Руслан Боширов, неодружений, без роду та племені, насправді — Анатолій Володимирович Чепіга, полковник ГРУ, Герой Росії, що має дружину та двох дітей. Майже як у Володимира Висоцького у відомій пісні: «Враг не ведал, дурачина, тот, кому все поручил он, был чекист (Герой Росії — Б.С.), майор (полковник — Б.С.) разведки и примерный семьянин». Та це ж справжня жива легенда російської розвідки! Другий Микола Кузнєцов! (улюблений герой президента Путіна — щоправда, в тому вигляді, в якому він змальований у фільмі «Подвиг розвідника», де його терористична діяльність усіляко замаскована). І той же Чепіга — злякана до смерті людина в чорному, що непевно пояснює Маргариті Симоньянц, що вони з другом Петровим усього лише солсберійський собор оглянути хотіли, та ось грязь перешкодила. Петрова, до речі, журналісти-розслідувачі та британська сторона теж найближчим часом обіцяли роз’яснити (ймовірно, його справжнє ім’я вже встановлене, але закони детективного жанру та піару вимагають продовжувати і продовжувати п’єсу). Ну, не можуть бути такими жалюгідними герої-розвідники в очах переважної більшості російських обивателів.
Чепіга народився 5 квітня 1979 року в невеликому селі Миколаївка на російсько-китайському кордоні. За прізвищем, як це бачимо, коріння у Анатолія Володимировича українське. Але незабаром родина переїхала до Березівки. Мешканці цього села повідомили кореспонденту «Комерсанта», що впізнали Чепігу на фотографіях Боширова і що останнього разу бачили його років десять тому. Потім Чепіга вступив до Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища (ДВЗКУ) на відділення, яке готує кадри для ГРУ з поглибленим вивченням іноземних мов (можна передбачити, що, окрім англійської, Чепіга вивчав китайську — звідки знати, чи не залишив він свій слід у Китаї?). Колишній командир батальйону курсантів (ДВЗКУ), а нині голова регіонального відділення ДОСААФ Амурської області Олександр Боржко підтвердив, що Чепіга, якого він упізнав за фотографією Боширова, справді навчався в училищі, але Скрипаля він не труїв (звідки майор це знає — невідомо). Як повідомляє сайт відділення ДОСААФ Івановського району Амурської області, «Уродженець с. Миколаївка, випускник ДВЗКУ 2001 року Чепіга Анатолій Володимирович, тричі був у відрядженні в Чечні, має понад 20 нагород і відзнак. А в грудні 2014 року полковникові Чепізі А.В. за виконання миротворчої місії присвоєно звання Героя Російської Федерації». Можна передбачити, що геройствував він у цей час на Донбасі, але кого саме при цьому убив і яким чином — невідомо. 14-та бригада спецназу ГРУ, з якою Анатолій-Руслан воював у Чечні, у другому півріччі 2014-го була зафіксована біля кордону з Україною.
Спосіб спростування тотожності Чепіги та Боширова запропонували російській стороні самі журналісти-розслідувачі. Нехай, наприклад, Боширов і Чепіга виступлять на спільній прес-конференції перед незалежними журналістами. Що ж, якби йшлося про ще одне інтерв’ю тій же Маргариті Симоньянц, то зобразити на екрані Russia Today відповідну картинку технічно було б зовсім нескладно. Але давати прес-конференцію наживо та ще перед незаангажованими журналістами — це зовсім інше. Вочевидь, в оперативному режимі Кремль такий захід підготувати не в змозі. Хоча теоретично, звичайно, можна підібрати відповідного за зростом та статурою чоловіка, загримувати його (а ще краще — зробити пластичну операцію) та видати його за Чепігу, схожого на Боширова, як дві краплі води. Але коли є незалежні журналісти, є небезпека, що вони викриють обох за допомогою незручних запитань. Та і пластична операція вимагає часу. Тому в Кремлі вважали за краще піти в глуху «незізнанку». Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков відмовився підтверджувати чи спростовувати тотожність Чепіги та Боширова, зажадавши як умови для обговорення особи Чепіги доступу до матеріалів заведеної в Англії справи щодо отруєння Скрипалів. Британці цього, певна річ, робити не збираються. Деякі прокремлівські блогери, аби можна було б визнати тотожність Чепіги та Боширова, але зберегти офіційну російську позицію про непричетність Петрова та Боширова до отруєння в Солсбері, висувають і зовсім уже екстравагантні версії. Ніби та «солодка парочка» — це насправді співробітники ГРУ, але до Англії вони їздили зовсім не для того, щоб труїти зрадника Скрипаля, а для того, щоб зустрітися в Лондоні з якимсь суперсекретним агентом і чи то передати йому нове завдання, чи то отримати від нього якусь дуже важливу інформацію. А щоб відвернути увагу британської контррозвідки, вони навідалися до Солсбері. І вечірку з повією та марихуаною в готелі влаштували, знову-таки, лише для відвернення уваги поліції та контррозвідки. Марихуану насправді лише повія вживала. А поки вона, до краю обкурена, з одним із розвідників кохалася, щиро думаючи, що відразу з двома, інший розвідник, ніким не помічений, успішно зустрівся з агентом і повернувся до кінця оргії. Дана версія покликана пояснити, навіщо непохитним героям-розвідникам знадобилися повія та марихуана. Для професійних кілерів таке заняття — звичайна справа. Але для російських (радянських) розвідників, у одного з яких до того ж на грудях яскравіє Золота зірка Героя Росії, подібна поведінка, за законами міфу, неприйнятна. Але в подібну казку для дітей, що віком старших 18 років, повірять лише жертви кремлівської пропаганди. До речі сказати, високе звання полковника абсолютно не означає, що Чепіга будь-коли командував полком або бригадою. Він міг бути просто командиром якоїсь спецгрупи в ГРУ з 20—30 осіб, створеної за типом «Альфи» у ФСБ. Якщо всі члени такої групи — офіцери, то командувати нею сповна може підполковник або полковник.
Розслідувачі з The Insider і Bellingcat здійснили велику роботу. Але, вважаю, інформацію про Боширова та Петрова від агента-перебіжчика все ж злили, і в завдання журналістів входило й те, що вони з самого початку знали справжні імена Петрова та Боширова. Від розслідувачів потрібно було лише виявити в інтернеті, у тому числі у відкритих і закритих базах даних, відомостей про цих людей. І вони із цим завданням чудово впоралися, до того ж отримавши фотографію й анкетні дані Чепіги з бази даних «Російський паспорт». Розслідування виявилося настільки успішним, що декого з розслідувачів довелося терміново евакуювати з Росії.
Подальшій долі Чепіги та того, хто називав себе Петровим, не позаздриш. Показувати їх по телевізору навряд чи ще будуть. Досвід із Симоньянц довів, що поява «солодкої парочки» народові лише укріплює підозріння щодо її причетності до отруєння Скрипалів. Цілком можливо, що Чепіги та його напарника вже немає серед живих. Звичайно, можна відрядити отруйників-невдах куди-небудь на Таймир вести космічну розвідку. Але ж за ними потрібне око та око. Змінена свідомість кілера, який до того ж випав із звичного способу життя, — річ непередбачувана. У чекістів уже був сумний досвід із убивцею Льва Ребета і Степана Бандери Богданом Сташинським, який, знищивши своїх жертв за допомогою отрути, нехай і більш примітивної, був нагороджений орденом Червоного Прапора, але вважав за краще тікати до ФРН і зізнатися в убивствах, щоб, відсидівши частину терміну, потрапити під програму захисту свідків. Тому з Петровим і Бошировим можуть учинити по-сталінськи — немає людини, немає проблеми.
А британська сторона вже оголосила, що встановила третього росіянина, який перед приїздом Петрова та Боширова знімав план будинку Скрипалів і стежив, якою саме дверною ручкою користується відставний полковник — аби з «Новачком» не схибити. Отже, нас чекає цікаве продовження.
