Журналісти, всі співробітники редакції «Дня» працюють задля тих, хто їх читає і читатиме. Це — беззаперечна істина, проте після реального спілкування з тими людьми, кому оцінювати нашу роботу — читацьким загалом — вона набуває зовсім нового, цілком конкретного змісту. Адже ще давньогрецький мудрець Аристипп (ІV ст. до н. е.) казав: «Той, хто пише — не повинен писати у порожнечу! Бо навіщо нам джерело світла, якщо воно зверху горщиком прикрите?». Отож, побачити обличчя, очі тих, заради кого «береш в руки перо» (перепрошую, вмикаєш комп’ютер), почути їхні голоси — вкрай важливо.
Поїздка команди «Дня» у Дніпро (28 вересня) на книжковий фестиваль Book Space, хоч і відбувалася в надстрімкому темпі «бліц», усе ж таки дала чималу кількість цікавих вражень. І перше з них: наш український читач дуже різний. Він розрізняється і за віком, і за світоглядними настановами, і за запитами й очікуваннями від книжкової продукції та преси. Комусь більше до вподоби розважальне, «ненудне» читання — а комусь таке, що спонукає йти «вгору», на пошуки відповідей: хто ми такі, українці, чи не в нашій історії насамперед слід знаходити пояснення того, чому ми живемо саме так, як тепер (з усіма нашими хибами й чеснотами), чому так сталося і які постаті й епохи минулого нам потрібні для того, щоб знайти вихід із «бісового» лабіринту сьогоденних проблем (а відомо ж, між іншим, що вихід — зазвичай там, де колись був вхід; це доволі відоме «правило лабіринту»).
Так-от, саме коло цих небанальних питань, щойно названих, характеризує не «читачів» взагалі, а конкретно — читачів нашого «Дня». І наша команда (автор цих рядків, Марія Чадюк — молода журналістка, випускниця Літньої школи журналістики «Дня». І цей нюанс цікавий тим, що редакція долучає до роботи з корифеями, такими як Юрій Терещенко, Тетяна Осташко, Володимир Панченко, Петро Кралюк та інші, — молодих людей, які прагнуть розвиватися. І це дає результат, адже це вже друга участь Марії в роботі над нашим книжковим проектом) за допомогою політичного оглядача «Дня» Юрія Райхеля (він був модератором на зустрічі з дніпрянами) та власкора нашого видання вже з 22-річним стажем (!) роботи у «Дні», історика за освітою Вадима Рижкова (висловлюємо їм щиру нашу вдячність) мала пречудову можливість на власні очі пересвідчитись: яким саме він є, читач «Дня» із Дніпра.
Як, очевидно, знають читачі, метою нашого відрядження було представлення новинки видавничої серії «Бібліотека газети «День» — книги «AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського», яка щойно у вересні побачила світ, але вже була представлена з великим успіхом на Форумі у Львові. Які висновки зробив для себе автор цих рядків від майже двогодинного спілкування з дніпрянами — нашими читачами?
Перше. Люди високо цінують те, що робить колектив «Дня», наш головний редактор (відеозвернення пані Лариси до учасників заходу пролунало на самому початку й стало камертоном зустрічі) для «перенавчання» українського суспільства (саме це слово вживала наша команда), «лікування» та очищення свідомості людей (передусім їхньої історичної пам’яті) від примітивних, задавнених міфів — натомість «День» хоче додати більше раціональності, тверезості, позбутися «злочинного романтизму» (формула Лариси Івшиної), який уже накоїв нам стільки лиха в минулому. І що тішить: після наших коротких роз’яснень (часу читати лекції не було — ми налаштувались на «інтерактивний» діалог з аудиторією), чому саме епоху, справи й спадщину Гетьмана Скоропадського нам треба відмінно знати, ретельно вивчати саме зараз (не так у зв’язку з ювілеєм, а насамперед тому, що Гетьман та його соратники були людьми честі, а отже, і людьми реальної, конкретної справи, які виконували те, що декларували, — це і є еліта!), такі роз’яснення були цілком сприйняті й схвалені. Запитань: «А навіщо це?» не було.
Друге. Дискусія доволі швидко «пішла вглиб», тобто від загальних слів про Гетьмана, книгу, про нашу газету (ясна річ, це було необхідно) люди перейшли до цілком конкретних і дійсно змістовних запитань, таких як: «А чому Скоропадському не вдалося вибороти державність України, а його сучасникові барону Маннергейму вдалося це у Фінляндії?», «Як консолідувати українців зараз і чому Гетьманові неповною мірою судилося це зробити сто років тому?», «У чому різниця між концепціями національної консолідації українців В’ячеслава Липинського і Дмитра Донцова та якій із них слід віддати перевагу сьогодні?», «Як «День» планує продовжувати свою видавничу серію?» тощо. Майже кожен із присутніх реально мав змогу поставити запитання й отримати розгорнуту відповідь. А запитання, як бачимо, були варті нових солідних статей на сторінках «Дня» (у розвиток тих, що вже є в нашій книзі).
Чудовою новиною стало те, що НТУ «Дніпровська політехніка» має намір широко обговорити «AVE» у своїх стінах і поширити книгу серед студентів. Саме про це говорив і керівник Управління культури Дніпровської міськради Євген Хорошилов — і запевнив, що міська влада буде й надалі всіляко підтримувати нашу газету, розповсюджувати наші книги. До речі, «День» одним із перших дізнався про ідею проведення першого міжнародного книжкового фестивалю в Дніпрі — під час представлення в місті фотовиставки і нашого минулорічного бестселера «Корона, або Спадщина Королівства Руського», який мерія закупила для шкіл та бібліотек міста. І ми одні з перших підтримали задум фестивалю, ставши головним інформаційним партнером книжкового форуму Book Spaсe.
Третє, і останнє. Стисло. Без пафосу — але воістину саме на таких зустрічах бачиш: ми справді потрібні людям; те, що ми робимо, за нас не зробить ніхто, і це слід зрозуміти (сприяння держави — то лише перспектива майбутнього, і не факт, що найближчого). І саме тому треба «лупати цю скалу», пробиватись нагору, як «квітка Ломикамінь» (Леся Українка), приєднувати до острова «Дня» нові території «суходолу», аби стати материком. І слід обов’язково пам’ятати, що в добу «гібридних» інформаційних воєн — а ми є свідками такої війни з боку Кремля, яка триває вже навіть не п’ять років, а значно довше, — неможливо переоцінити значення «синергетичного» поєднання зусиль громадянського суспільства, чесних журналістів, місцевої влади й патріотичного бізнесу.
