На книжковій виставці «Book Space» у Дніпрі була презентована книга «Люди «сірої зони», що дуже вразила мене своєю відвертістю. Це збірка свідчень злочинів, які відбувалися в анексованому Криму 2014, 2015 року, та навіть і сьогодні. Люди, які говорять про події, що відбуваються в Криму, дуже стійкі та принципові, справжні патріоти України. Адже вони, висловлюючи позицію, що Крим є територією України, наражали себе на небезпеку, розуміли, що ризикують не тільки своїм життям, а й родичами, однодумцями, з якими будували спільні ідеї та плани.
Звісно, що ця тема у багатьох на вустах, але зазначена книга – документальне підтвердження того, що відбувалося під час анексії Криму. Збірка зможе слугувати як доказ у міжнародних судах, як зазначили на презентації журналістки, авторки книги Анна Андрієвська та Олена Халімон: «Одне із наших глобальних завдань – щоб ця книжка стала доказовою базою у міжнародних судах, тому ця збірка навіть зараз перекладається англійською. Ми розуміємо, що влада України теж працює не так швидко, як хотілося. Та ми все одно переконані, що ця книжка потрапить у міжнародні суди і стане одним з елементів у доказовій базі, коли ми будемо карати злочинців, Російську Федерацію».
Деякі розповіді неможливо читати без сліз, вони змушують замислитися і розкривають жах того, що відбувалося. Іноді важко повірити, що у сучасному житті ще присутнє таке беззаконня та репресії, які відбувалися в Криму. Наприклад, коли читаєш інтерв’ю очевидця, який розповідає про зникнення людей, чи коли людей знаходять побитими, після численних тортур, з виколотими очами, зламаними ребрами, кінцівками... Книга залишає після себе гіркий присмак, розуміння подій, які вже неможливо змінити та які вже перетворилися в історію. Ніщо не зможе повернути людей, які загинули, і чи вдасться відновити психічний та фізичний стан тих, хто залишився живим?
Росія не є нашим другом, і люди з українською позицією на сьогодні є ворогами в Криму. Політика Росії – це фарс для громадян, які не розбираються в політиці. Та навіть такі люди, прочитавши книгу, зможуть більш адекватно оцінити становище Криму з моменту, коли Росія «анонімно» зайшла на українську територію.
Найболючішим є розділ про тортури. Така інформація не для людей з хворим серцем. «3-ий розділ називається «У кримських катівнях». Цей розділ ми не рекомендуємо читати людям зі слабкою психікою, бо тут розповідається про перебування людей в полоні, і що з ними в той час робили. Наприклад, це історія Андрія Щекуна, який 11 днів пробув із зав’язаними очима, не давали не пити не їсти, знущалися… Тобто живі історії від першої особи, задля чіткого розуміння, без перекрученого змісту», – пояснювали авторки.
До речі, під час презентації книги був представлений документальний фільм Ігоря Чайки «Острів. Крим. Дежавю», де зображений початок окупації Росії, реакція та дії кримчан. Багато людей справді хотіли стати громадянами Росії, позбувалися українських пам’яток, ходили з проросійськими гаслами, спалювали українські паспорти.
«Головною ідеєю фільму було показати, наскільки був потужний тиск на кримчан, їх соціальну та політичну позицію. Та вже незабаром тим, хто так чітко виражав патріотизм до Російської Федерації, відкрилися очі на істину», – зазначив режисер фільму.
Дивитися такі фільми та прочитати книгу «Люди «сірої зони» потрібно починаючи з юнацького віку, учням 10 та 11 класів, студентам. А потім влаштовувати дискусії на тему анексії Криму. Адже саме під час такої розмови є змога з’ясувати думку молоді. Нове покоління, виховане в патріотизмі до України, в майбутньому відстоюватиме незалежність держави. Потрібно домогтися, щоб молодь не покидала Україну, боячись війни, а навпаки намагалася вирішити проблеми, які існують, покращити життя не лише для себе, а й для своїх майбутніх дітей.
