Проект «Інтегрований розвиток міст в Україні» реалізовується німецькою урядовою компанією Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH ще з 2016 року. Починався він із чотирьох обласних центрів — Вінниці, Чернівців, Житомира та Полтави.
На презентації проекту в Києві міський голова Віталій КЛИЧКО зазначив: «Таким чином, ми переходимо до комплексного розвитку території. Це не просто черговий план, це новий підхід до формування бачення району, нова система взаємодії між учасниками цього процесу, прозорий і зрозумілий діалог. До того ж, створення концепції інтегрованого розвитку може стати додатковим поштовхом для інвестицій».
Міська адміністрація має сформувати з представників своїх основних підрозділів координаційну раду. Спільно з громадськими активістами, місцевими жителями, українськими та іноземними експертами вона визначить пріоритетні напрямки розвитку території. Після збору даних, аналізу сильних і слабких сторін та елементів, яких не вистачає, район або місто отримує візію і загальні цілі розвитку. Для кожної з них сформулюють стратегії досягнення й конкретні проекти.
За словами Матіаса БРАНДТА, директора проекту, дослідження наявних умов і характеристик Подільського району триватимуть близько півроку. Концепція розвитку на період до 2030 року буде сформована до наступної осені.
ЛЕЙПЦИГ: ПРОСТІР ЗАМІСТЬ МАШИН
Інтегрований розвиток міст по суті близький до Цілей сталого розвитку, затверджених ООН на період до 2030 року. Зокрема, одна з цілей, №11, закликає розвивати сталі міста і спільноти.
У Європі цей рух розпочався ще 2007 року зі схвалення Лейпцизької хартії сталого розвитку європейських міст. Вона орієнтована на збалансований розвиток і змішане використання всіх кварталів, пересування на невеликі відстані.
Лейпциг — побратим Києва, його населення становить близько 600 тисяч жителів. Нині там доволі розвинута велоінфраструктура, а трамвайна мережа — друга в Німеччині за протяжністю після берлінської. «У місті функціонують оновлені заводи Porsсhe та BMW. Однак немає протиріччя в тому, що місто, яке виробляє автомобілі, обмежує їхній рух на своїх вулицях», — каже директор департаменту генерального планування Лейпцига Торбен ХАЙНЕМАНН.
Німецький експерт згадує, що на початку 1990-х, після розвалу НДР, ринок став вільнішим, тож у місті вдвічі збільшилась кількість автовласників. Рух ускладнювався побудовою транспортної мережі: більшість доріг відходили від центру міста, тож він був перевантажений. Розв’язання транспортної проблеми влада Лейпцига почала з будівництва кільцевих доріг і розвитку трамвайної та велосипедної мереж. Публічні надземні й підземні гаражі та підвищення ціни на паркування також мали зменшити кількість авто на вулицях. Старі паркінги поступово ревіталізовували, частину переобладнали для велосипедів, додавши ремонтні пункти.
18 ВЕРЕСНЯ 2015 РОКУ, КИЇВ. АКЦІЯ «ДЕНЬ ПАРКУ(ВАННЯ)». СТОЛИЧНІ АКТИВІСТИ ПІДТРИМАЛИ ОДНОЙМЕННУ МІЖНАРОДНУ ІНІЦІАТИВУ: ВОНИ ОРЕНДУВАЛИ НА ДЕНЬ ЧОТИРИ ПАРКОМІСЦЯ НА ПОДОЛІ Й НА ЦІЙ ТЕРИТОРІЇ ПОСТАВИЛИ ДІЖКИ З КВІТАМИ, КРІСЛА І СТІЛЬЦІ, СИНТЕЗАТОР, НАВІТЬ ВІДКРИЛИ БЛАГОДІЙНЕ КАФЕ, СТВОРИВШИ ОРИГІНАЛЬНУ ЗОНУ ВІДПОЧИНКУ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «ДЕНЬ»
Доступ машин до історичного центру обмежили, натомість «запустили» пішоходів на вторинну вуличну мережу міжквартальних провулків. Із часом там розмістилися ярмарки та пасажі з магазинами й кафе, які також слугують своєрідним туристичним магнітом.
Постсоціалістичний занепад торкнувся і житлового фонду. Біргіт СІБЕРГЕР, керівничка проектів офісу реконструкції та житлової забудови Лейпцига, згадує, що після розвалу НДР населення тікало з міста — хто на заробітки, а хто у приміську зону подалі від руїн і засилля машин. За десять років інтегрованого розвитку міста відновили майже половину покинутих будівель, зменшили промислове виробництво. Влада міста вирішила залучати громаду до покращення міського середовища через тимчасові проекти та сусідські ініціативи. Акцент зробили на озелененні вулиць та розмаїтті громадських просторів. Деякі багатоповерхівки, зокрема старі, доводилося руйнувати під шквалом критики, але в підсумку звільнення простору пішло місту на користь. «Мінімум грошей та максимум кооперації між владою та жителями здатні забезпечити вражаючий ефект», — переконує Сібергер.
УКРАЇНА: ЕТАП САМОВИЗНАЧЕННЯ
Чотири українських першопрохідці тільки-но склали свої концепції інтегрованого розвитку, але їхній досвід уже може зацікавити охочих прийняти проект у себе.
Понад 30 тисяч жителів Житомира долучилися до створення візії міста через фокус-групи, семінари, форуми та інші заходи. Ще 2016 року було визначено шість пріоритетних напрямків розвитку. «Ефективне місто» — побудова конкурентної економіки, кластерів і сприятливого інвестиційного клімату, просування локального бізнесу на різних рівнях. «Інноваційне місто» — використання науково-дослідного потенціалу та інформаційних технологій для розвитку Житомира. «Комфортне місто» — сучасна інфраструктура, компактність, мобільність, розвиток центру міста і формування громадських центрів у мікрорайонах. «Активне місто» — створення середовища для самореалізації, спорту, туризму і дозвілля, збереження історико-культурної спадщини та підтримка здоров’я мешканців. «Зелене місто» — формування екологічної свідомості містян, акцент на енергозбереженні, розвиток зелених зон. «Інклюзивне місто» — доступне й безпечне середовище, а також смарт-урядування.
Житомир — одне з тих міст, яке відчуває відтік людей до столиці, і це великий виклик. «Сьогодні у нас є запит не лише на робочі місця, а й на високий рівень життя і дозвілля, інфраструктуру, представлену дитячими садочками, школами, — констатує Дмитро ТКАЧУК, заступник міського голови Житомира. — Мета влади — створити в Житомирі гідні умови для життя, для професійної і творчої реалізації, щоб його жителі пов’язували своє майбутнє саме з цим містом».
Полтаву-2030 її мешканці уявляють як зелене, затишне та гостинне місто з економічним потенціалом, дійсний екоеталон. Серед пріоритетів — здоровий спосіб життя, дружнє, безпечне і толерантне середовище, соціально відповідальна громада, можливості для розвитку бізнесу, креативних індустрій та освіти, диверсифікована екологічно орієнтована економіка. Свій регіон полтавчани в майбутньому позиціонуватимуть як національну платформу збереження української спадщини та розвитку сучасного мистецтва, привабливий туристичний напрямок із широким спектром пропозицій.
Чернівчани хочуть через десять років бачити своє місто культурним, туристичним та економічним центром європейського масштабу, із сучасною адміністрацією, привабливими громадськими просторами, ефективними комунальними системами та гідними умовами проживання. Особлива увага у візії Чернівців приділена збереженню історичної структури міста, реставрації та ревіталізації архітектурних пам’яток і розвитку території міста до річки Прут.
У Вінниці концепцію ось-ось представлять містянам. Вона стала логічним продовженням стратегії розвитку міста до 2020 року. Попереду — внесення змін та тривалі дискусії, але деякі уроки вже засвоєні. За словами Аліни ДЯЧЕНКО, директорки комунального підприємства «Інститут розвитку міст» при Вінницькій міськраді, обмін досвідом між містами-учасниками проекту дуже допоміг у пошуку власних шляхів розвитку.
Плідною виявилася й співпраця з експертами від громадськості. «Представники громадських організацій мають досить навичок і компетенцій, щоб у своїй галузі зібрати зацікавлені сторони й модерувати процес. Український чиновник ще не звик до такої кооперації та залучення. Активісти в цьому плані набагато досвідченіші й ефективніші», — вважає Аліна.
На її думку, головне під час підготовки концепції — сформувати міцну та професійну команду, яка передаватиме містянам суть проекту. Невелика книжечка з візією майбутнього — не фініш, а лише початок. Щоб втілити її у життя, треба швидко опановувати нові навички й учитися довіряти одне одному.
Німецькі фахівці радять киянам зосередитися на обговоренні спільних цілей, знайти вдалу стартову точку і ретельно проводити необхідні вимірювання, не боятися змін і доповнень до концепції. Вони наголосили на необхідності взаємної довіри та конструктивної комунікації між владою, бізнесом і громадою. І головне — не боятися, не відкладати, а починати діяти якнайшвидше.
