Останні події в світі — шерег революцій під назвою арабська весна на півночі Африки та на Близькому Сході, а також масові протести в самій Росії, що дістали на Заході назву біла революція, — дуже злякали російську владу. Черговим підтвердженням цього є створення в Держдумі експертно-консультативної ради з протидії «кольоровим революціям». Як повідомила вчора російська газета «Коммерсант» із посиланням на заступника голови комітету єдинороса Олега Лебедєва, новий орган створюється при думському комітеті у справах СНД із метою «захисту інтересів нашої країни, а також її союзників».
Один з експертів, причетних до створення ради, в інтерв’ю «Коммерсанту» схарактеризував його як «контрреволюційний мозковий центр». За його словами, обговорюватиметься «роль іноземних НВО як інструменту «кольорових революцій», «роль мережевих технологій в організації протестного руху», вплив блогосфери та соцмереж на маси та методи протидії революційному рухові в цілому.
Експертна група займеться також питаннями про становище співвітчизників за кордоном і про «вплив інших країн на країни СНД», повідомив перший заступник голови комітету в справах СНД Дмитро Саблін.
Як зазначає видання, російська влада намагається виробити системний підхід у питаннях протидії «кольоровим революціям» та експансії на пострадянському просторі. На початку березня главою «Россотрудничества» був призначений колишній депутат Костянтин Косачов, який планує перетворити відомство на ефективний зовнішньополітичний інструмент. За даними «Коммерсанта», обговорюється зміна назви агенції на благозвучнішу та більш впізнавану за прикладом американської USAID (агенція США з міжнародного розвитку).
Нагадаємо, що боротьба з «помаранчевою» загрозою стала однією з основних тем президентської передвиборної кампанії Володимира Путіна. Під «антипомаранчевими» гаслами пройшов багатотисячний мітинг на його підтримку на Поклонній горі 4 лютого. Ідеологом «антипомаранчевих» був політолог Сергій Кургінян.
Та й сам Путін неодноразово заявляв, що не допустить «експорту революцій» за лівійським сценарієм. За його словами, щоб запобігти такому розвитку подій, потрібно розвивати демократичні інституції та одночасно «забезпечувати свій суверенітет» — «нікому не дозволяти сунути ніс у наші справи».
Ідею створення такого мозкового центру підтримує керівник Інституту країн СНД Костянтин Затулін, який сказав «Коммерсанту» таке: «Росія має тисячу способів і можливостей здійснювати свій вплив на пострадянському просторі. На жаль, досить часто Москва віддає перевагу найбрутальнішим методам, не звертає уваги на витрати, в результаті власноручно підриваючи свій вплив у цьому ключовому для нас регіоні».
На думку експертів, діяльність Москви в цьому напрямі пов’язана з рядом об’єктивних труднощів. За словами головного редактора часопису «Россия в глобальной политике» Федора Лук’янова, проблемою Росії, на відміну від її західних геополітичних конкурентів, є відсутність привабливого зовнішнього образу. «З одного боку, це грандіозна проблема. А з іншого — при всіх мінусах і вадах російської моделі Росія все ж таки набагато більш просунута, ніж більшість пострадянських країн. Це й потрібно використовувати», — вважає Лук’янов.
Втім російське видання припускає, що пошук універсального рецепту попередження «кольорових революцій» може обернутися банальним закручуванням гайок.
Коли верстався номер, в російських ЗМІ з’явилася інформація, що Держдума спростувала інформацію про створення ради у боротьбі з «кольоровими революціями». Зокрема, голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Слуцький назвав «цілковитою нісенітницею» дані ЗМІ про створення в нижній палаті парламенту ради «у боротьбі з кольоровими революціями». У той же час, Слуцький пояснив, що при очолюваному ним комітеті дійсно створюється експертна рада. «Це експертно-консультативна рада при комітеті, а не рада з викликів і загроз, боротьби з помаранчевою загрозою. Журналісти щось переплутали», — зазначив він. Ця рада, продовжив глава комітету, по суті, є звичайною й однією з рядових структур нижньої палати, створення яких зумовлене думським регламентом.
«Очолить раду, можливо, ректор РДГУ Юхим Пивовар, увійдуть до її складу вчені, фахівці з СНД, юристи, економісти. Тобто професіонали, котрі допомагатимуть у формуванні експертно-правової бази комітету, люди вельми далекі від революцій і контрреволюцій», — повідомив депутат. За його словами, формування майбутньої ради не закінчено, і на засідання комітету 12 квітня, про що повідомили ЗМІ, поки це питання не винесено.
Слуцький особливо підкреслив, що головними цілями та завданнями комітету Держдуми у справах СНД у поточному скликанні є «законотворчість, зокрема зумовлена процесами євразійської інтеграції». «Це наш пріоритет. Ми займаємося інтеграцією, а не контрреволюціями. А захист інтересів Росії на пострадянському, та й не лише, просторі — це загальнодержавне завдання. Звісно, воно близьке й нашому комітету, й усій Державній Думі», — зауважив депутат.
«День» звернувся до українського та російського експертів із проханням прокоментувати думську контрреволюційну ініціативу.
КОМЕНТАРI
«...ЦЕ ПОВЕРНЕННЯ ДО ЧАСІВ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»
Олег РИБАЧУК, керівник громадської організації «Центр UA»:
— Це — очевидний страх системи, яка не є конкурентоспроможною й яка зіткнулася з тим, що вона називає «кольоровими революціями», тобто протестами «білих стрічок», які не на жарт тривожать президента Путіна і взагалі всю систему, яка була там вибудована протягом його перебування при владі. До того ж Путін і його команда були впевнені в тому, що вони стоять «незыблемо», на відміну від інших країн, на які поширюється «тлетворное влияние Запада», бо Росія має свою об’єднавчу ідею — «великая и могучая». Доктрина самовідродження Росії, власне, й будувалася на спробах історичного реанімування Сталіна й Петра Великого. Але вона зазнала серйозного випробовування подіями останніх місяців, коли й у Москві, й у Санкт-Петербурзі люди відверто кинули виклик системі.
Мене дивує примітивізм реакції російської влади. Це свідчить про те, що в Кремлі не зробили жодних висновків з останніх подій у світі. Там не зрозуміли, що вертикаль влади — це абсолютно безперспективна тема, що зараз виживають тільки ті країни, які міцно опираються на суспільну підтримку, ведучи діалог із суспільством.
У Росії неможлива і спроба ізоляціонізму, тому що вона теж залежить від світу. Російській владі здається, що нафтодолари допоможуть утримати цю систему, але досвід свідчить, що це не спрацює. Люди, які мають трошки більше матеріальних благ — вимагають так само більше й свободи. Тому ця рада по боротьбі з «кольоровими революціями» є «полюванням на відьом» — це щось із минулого, якщо не з позаминулого століття. Це вражаюче суперечить тим багатьом круглим столам, на яких я був у Європі, де посли Російської Федерації апелювали до Заходу й говорили: «Мы же с вами одной крови: у нас общие ценности и все мы их разделяем! Мы все видим демократическое будущее, общий европейский дом...» А коли доходить до якогось моменту істини, то виникають такі «дикі» формування, як комітет по боротьбі з «кольоровими революціями». Очевидно, що з його утворенням має розпочатися якась кампанія, бо йому необхідно мати якусь роботу. Але з ким він буде боротися? Адже протестує середній клас...
Яким чином кремлівська влада має боротися з найбільш незалежною частиною суспільства? Які на неї можуть бути накладені санкції? Як влада збирається в ХХІ ст. запроваджувати «залізну завісу», адже було б логічним відгородитися від «тлетворного Запада», а також таких країн як Україна, Грузія, Молдова, де все голосніше чути вимоги демократизації? Яким чином від усього цього захищатися? Інформаційно, заблоковувати Інтернет? Як на мене — це повернення до часів холодної війни, яку Радянський Союз із тріском програв. Я впевнений, що цю боротьбу із «кольоровими революціями» програє й путінська Росія.
Європа зараз неоднорідна. Навряд чи вона вдасться до якихось рішучих заяв щодо Путіна. Я не бачу особистостей, які могли б очолити цей процес.
«ПЕЧЕРНЕ МИСЛЕННЯ Й КОМПЛЕКС»
Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центру Карнегі:
— Я думаю, що це демонструє «печерно-жилецький» характер нинішньої Думи або, принаймні, її частини, для якої характерною є відсталість від життя взагалі й небажання думати, як навіть це може виглядати. Комітет з СНД насправді — один з таких убогих і консервативних комітетів у Державній думі. І при ньому якраз створюється ця рада. І тут я не бачу нічого, крім пустої декларації людей, які нескінченно заклопотані тим, що загрозою стабільності є нехороші дії ззовні. Мені здається, що змістовних новин немає зовсім. Якщо Дума, якій дуже бракує експертної складової в її роботі, під таким соусом почне підсилювати свою експертну присутність, то й нехай. Хоча роль Думи в цілому й тим паче роль комітету з СНД і ще більше роль цієї ради при комітеті, мені здається, зовсім не такі, які можна й варто обговорювати.
Чи можна вважати безперспективною цю ініціативу комітету у справах СНД? Важко сказати. Проте я вважаю, що проблема є, причому серйозна. Це те, як Росія поводиться і як вона виглядає в СНД. Якби Дума реально цим зайнялася серйозніше, це було б лише корисно. Але те, що оголошено, просто демонструє печерне мислення й комплекс неповноцінності. Думаю, нічого більше. Проблема є, й дуже серйозна. Вона полягає в тому, що аналітичної роботи щодо країн СНД немає в принципі.
Коли ми шукаємо експертів щодо України, виявляється, що реально тим, що відбувається в Україні в політиці й економіці, в Москві майже ніхто не займається. А якщо займається, то це такі-от украй ідеологізовані й у експертному плані маргіналізовані структури на кшталт затулінського інституту.
Що стосується можливої реакції Заходу на цю контрреволюційну ініціативу думців, мені здається, забагато честі для реакції на те, що якийсь малозмістовний і досить консервативний за своїм складом комітет створює при собі якусь структуру. Якщо вони вийдуть з якимись реальними ідеями й результатами, то на це можна буде реагувати. Але за всі роки існування я не пам’ятаю, щоб із цього комітету виходили якісь цікаві змістовні ідеї.
