Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Здорова мета

2019 року по всій Україні планують застосувати нові підходи в лікуванні туберкульозу
20 грудня, 2018 - 10:46

В Україні під загрозою захворіти на туберкульоз — кожен десятий. Щорічно у нас діагностують до 30 тисяч нововиявлених випадків. Фахівці знову говорять про епідемію туберкульозу. За умови своєчасного виявлення, туберкульоз виліковний, причому це абсолютно безкоштовно, всі ліки в Україні є. До того ж, з минулого року благодійна організація «100% життя» відпрацювала модель амбулаторного лікування цього захворювання, коли не потрібно лягати на кілька місяців у стаціонар.

Сьогодні в Україні амбулаторно лікують туберкульоз 10 тисяч громадян. Для цього слід лише звернутися до сімейного лікаря і пройти анкетування (в Україні сімейного лікаря вже обрали 20 мільйонів українців).

ДУМКА АКТИВІСТІВ І ПАЦІЄНТІВ

«Торік організація «100% життя», за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, пропілотувала модель лікування туберкульозу в амбулаторних умовах в Чернігові та Житомирській області. Близько 100 пацієнтів його пройшли, успішність лікування — 97%. Наразі пілот працює у Закарпатській, Донецькій та Кіровоградській областях: додалося 450 пацієнтів. Взагалі зараз на амбулаторному лікуванні в Україні знаходиться близько 10 тисяч осіб. Ми прагнемо, щоб до кінця року їх було 12 тисяч», — розповідає Віктор ТРЕТЬЯКОВ, епідеміолог, керівник відділу з розвитку програм лікування БО «100% життя».

За словами Третьякова, гарна ідея не так швидко сподобалася всім сімейним лікарям — був спротив, давалася взнаки стигматизація. Медики питали, чому лікувати мають саме вони, а не туберкульозні заклади.

«Але коли почали з’являтися перші результати, ми побачили, що модель більш дієва, ніж лікування на стаціонарі. Адже коли в лікарні організований інфекційний контроль, то немає жодної небезпеки в тому, щоб приймати хворих на туберкульоз. Ми маємо досягти того, щоб не було скупчення на первинній ланці, щоб не було черг, щоб не було в одній черзі дітей і дорослих», — додає експерт.

І лікарі, і пацієнти, які лікувалися на стаціонарі, кажуть, що стаціонар — це пекло, там важко почуватися людиною.

«Я провела два місяці в стінах туберкульозного диспансеру. Почуваєшся ізольованою, адже немає ні друзів, ні родини, ні навчання, ні роботи. Без  нормальних умов, навіть гаряча вода подавалася за графіком і була не щодня. Твоє завдання — лежати на жовтому простирадлі, дивитися в стелю й одужувати», — згадує Ярослава БОНДАРЕНКО, колишня пацієнтка тубдиспансеру.

ДУМКА ЛІКАРІВ

Як зазначають медики, лікування в амбулаторних умовах може підійти не всім. «Особливістю пілоту в нашому регіоні було те, що в районі немає райцентру, більшість громадян із 52 тисяч — сільські жителі. Проект працював у дев’яти населених пунктах, було залучено 12 пацієнтів, з них 11 випадків діагностувалися вперше», — каже Жанна КАРПЕНКО, лікар-фтизіатр Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру.

Жанна перераховує позитивні і проблемні моменти: «Позитивним було те, що медичні працівники отримували додаткову плату і контролювали кожен прийом препаратів — щодня. Багато пацієнтів до цього проекту навіть не знали своїх сімейних лікарів в обличчя. Також проводилося лікування супутньої патології. Ще ми відстежували контакти пацієнтів, дообстежували людей, з якими вони контактували. У разі потреби надавали допомогу. На жаль, не в усіх населених пунктах були медичні працівники, і там відстежувати прийом ліків було неможливо. Деякі пацієнти лікувалися в стаціонарі: ми не могли виписати їх додому, бо умови їх проживання були непридатними. Траплялися випадки, коли медичні працівники боялися контактувати з хворим».

За словами лікарки, більшість пацієнтів були асоціальними, з ними нерідко було важко знайти спільну мову, від них часто відмовлялися родичі. Проте результативність лікування склала 100%.

ДУМКА ДЕРЖАВИ

2019 року держава продовжить практику лікування хворих на туберкульоз за амбулаторною моделлю, зокрема через сімейних лікарів.

«Якщо лікар підписує договір з громадянином України, він отримає за нього ставку 370 гривень. Якщо серед підписаних з’являється хворий на туберкульоз:  лікар його виявляє, встановлює  діагноз, назначає лікування і його веде — держава доплачуватиме йому за цього пацієнта. Адже це велике навантаження: щодня контактувати з пацієнтом, контролювати прийом ліків», — зазначає Віктор ЛЯШКО, перший заступник генерального директора держустанови «Центр громадського здоров’я МОЗ України».

Через шість місяців, якщо результат позитивний, сімейний лікар отримає додатковий бонус за лікування. «Саме це прописано в законі «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» серед тарифів, і один із тарифів такий, що можна платити і за результат, — додає Віктор Ляшко. — Моделі вже відпрацьовані, вони показали свою ефективність. Зараз потрібно, щоб Кабінет міністрів України затвердив порядок, де буде розписано, як це офіційно має проходити. Розраховуємо, що з другого півріччя така модель вже зможе запрацювати не в умовах пілоту, а за кошти держави — через Національну службу здоров’я України».

На думку фахівців, сьогодні в питанні подолання туберкульозу Україна має три пріоритети: лікування латентного туберкульозу (йдеться про громадян, які є носіями збудника, але ще не захворіли), посилення заходів інфекційного контролю в амбулаторіях і  профілактика туберкульозу шляхом вакцинації.

ДОВІДКА  «Дня»

За даними Центру громадського здоров’я України, з 2007 року в державі захворюваність на туберкульоз поступово зменшувалася — на 1,5%, 4%, 5%. Позитивна динаміка є, але вона не повинна розслабляти, підкреслюють експерти, бо в Україні — значне недовиявлення хворих. Доволі часто лікарі встановлюють діагноз на пізніх стадіях, які важко лікуються.

2017 року виявили 27 тисяч нових випадків разом з рецидивами, за десять місяців 2018 року — 30 тисяч. Це приблизно 63 випадки на 100 тисяч населення. Щоб досягти поставленої цілі — десять випадків на 100 тисяч населення до 2030 року — в Україні треба пришвидшувати динаміку виявлення хворих на туберкульоз.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: 
Рубрика: