Часу залишилося обмаль. Тому говорити буду тезово. Подробиці — в посиланнях на вже багато разів сказане.
Війна Кремля з Україною (силова фаза з 20.02.14) є основним складовим фрагментом екзистенційної війни із Заходом, затіяної історично приреченою російською клептократією.
Мета власне українській кампанії — розчленування і знищення самостійної української держави. Наочна демонстрація власним підданим марності опору злодійській диктатурі. Увічнення режиму.
Мета глобальної війни — збирання «исконных земель Русского мира», відновлення як мінімум «ялтинської» зони всевладдя Кремля в Європі, демонстрація неспроможності НАТО захистити країни-учасниці альянсу, дискредитація США як лідера Вільного світу». Реванш за поразку в холодній війні. Зникнення Заходу зі світової історії. Визнання навколишнім світом історичного безсмертя путінізму.
І які ж інструменти, окрім своєї сумнозвісної «духовності», могли б задіювати для успішної конфронтації з блоком НАТО та анексії територій країн, що входять до нього, вожді Дзюдохерії, що в рази поступається НАТО у всьому?
Лише ядерна зброя. Не масований удар у дусі концепції взаємно гарантованого знищення, а ультимативна загроза обмеженого ядерного удару чи демонстраивное заподіяння такого удару. Генерали на набережній Фрунзе регулярно разігрують такі сценарії у своїх штабних іграх. Варшаву вже знищували, ще кілька столиць. І вони дійшли висновку на своїх ігрищах, що ситий гедоністський декадентський Захід злякається загрози «нових варварів», відступить і піде на всі потрібні геополітичні поступки. У усякому разі, так їм приємно гадати.
Після провалу операції «Новороссия» в малій і великій війнах настала стратегічна пауза, яка, за всіма ознаками, закінчується.
Кремль різко підвищив ставки як у «малій» війні, так і в глобальній, 25 листопада. По-перше, Кремль офіційно оголосив де-факто анексію Азовського моря і блокаду українського узбережжя. По-друге, вперше напад на Україну було вчинено не моторолими-іхтамнєтами, а російськими військовослужбовцями свідомо відкрито на очах всього світу під російським прапором. І нарешті, порушено було принцип свободи навігації, століттями надзвичайно чутливий для колективного Заходу. Неважко уявити, з якою увагою стежить за розвитком цього прецеденту Китай, що кидає виклик свободі мореплавства в невралгічних протоках Південно-Східної Азії.
Kurt Volker, актор №1 з боку Заходу в українській кризі, вимовив фразу, яка, на мій погляд, увійде до англомовної антології політичних афоризмів:
Russia chose to escalate in Black Sea, andit’s now past time for Russia to choose
Але я б трохи посперечався з видатним дипломатом, який узяв на себе в українському питанні роль лідера Вільного світу, коли та виявилася вакантною. It’s not yet past time for Russia to choose. Залишилося ще кілька днів. Путінська Дзюдохерія ще не сягнула дна у своєму катастрофічному падінні у глобальну війну з вічно ненависним і вічно привабливим Заходом.
На південно-східних кордонах України зосереджено сухопутні, військово-морські, військово-повітряні сили РФ, достатні для великої наступальної операції. Московські ток-шоу здригаються від вигуків: «На Маріуполь !», «На Таврійськ!», «На Київ!». 17 грудня, даючи скандальне інтерв’ю напівголій комсомолці-повії (КП), старий мерин Ріббентроп збудився, застукав копитами, і, бажаючи, певно, справити враження на пані, розголосив призначений час і місце Глейвіца — 24 грудня, північ Криму.
У Кремлі і на набережній Фрунзе, як і раніше, вірять, що послідовно підвищуючи ставки, вони врешті-решт змусять своїм ядерним шантажем Захід капітулювати і віддати їм у рабство всю Центральну Європу. Як розповів у своєму інтерв’ю Бобові Вудфорду міністр оборони США Джим Меттіс, він почав розглядати Москву як екзистенційну загрозу США після того, як Russians попередили його особисто, що вони будуть готові застосувати ядерну зброю в разі конфлікту в Балтії. Військовий злочинець Шойгу марно вперто набивається на запрошення до Пентагону для «аргументованого і професійного діалогу». На нього там не чекають. Аргументованою і професійною відповіддю ядерним шантажистам стала доповідь «A Strategy for Deterring Russian Nuclear De-Escalation Strikes»
А на політичному рівні відповідь дали дідам сьогоднішніх ядерних шантажистів ще 56 років тому. Тоді лідер Вільного світу був на своєму звичному місці — у Білому домі:
The cost of freedom is always high — and Americans have always paid it. And one path we shall never choose, and that is the path of surrender or submission.
Кремлівські маніяки — Путін, Патрушев, Герасимов — приречені програти з ганьбою обидві війни — і українську, і глобальну. Але вони поки що цього не знають. У них залишилося 4 дні одуматися. Слава Україні!
