Марія (Індіа ЕЙСЛІ) — самотня вісімнадцятирічна дівчина з не дуже благополучної родини. Авторитарний батько (Джейсон АЙЗЕКС) не рахується з її проблемами, мати (Міра СОРВІНО) нещаслива й мучиться від нічних кошмарів. Однокласники просто знущаються з дівчини. Їй навіть нема з ким поговорити про свої біди, окрім хіба що відображення в дзеркалі. Яке одного зовсім не прекрасного дня раптом починає відповідати.
«Темне дзеркало» (англ. Look Away, що можна перекласти як «Відвернись», або «Відведи погляд») — американський дебют 48-річного ізраїльського режисера Ассафа БЕРНШТЕЙНА, відомого на батьківщині за фільмом «Борг» (2007) і серіалом «Хаос» (2015). Як і ці проекти, Look Away є трилером. Він вибудований за усіма правилами і в цьому є передбачуваним — до певного моменту.
Уже з перших хвилин на звуковій доріжці панує тривожна тягуча музика. У зображенні переважають холоднуваті «дегуманізуючі» кольори (оператор — Педро ЛУКЕ). У всіх молодіжних трилерах є шаблони, від яких нікуди не дінешся — до вироблення багатьох із них долучився, зокрема, американський «король жахів» Стівен КІНГ. Відпрацьована ситуація: головним героєм чи героїнею є шкільний парія, ізгой, яким/якою всі попихають, і раптом після особливо сильного приниження він/вона відкриває в собі якусь колосальну руйнівну силу й починає зводити рахунки з кривдниками — жорстоко й різноманітно.
Бернштейн спочатку розвиває оповідь за цими лекалами (до речі, це його оригінальний сценарій). Двійника, звісно, звати Яірам. На відміну від Марії, вона налаштована рішуче, має безжальний характер і сталеву цілеспрямованість, а також знає всі потаємні бажання своєї альтер-его. Все, що треба зробити — помінятися з нею місцями, випустити її в реальність. Ігри з двійниками й дзеркалами — прийом старий, як саме мистецтво, але завдяки йому можна відійти від накатаної доріжки пост-кінгівського трилера, а по-друге, влаштувати атракціон акторської винахідливості.
І тут неможливо переоцінити вибір акторки на головну роль. 25-річна Індіа Ейслі сама з артистичної родини: батько — музикант Девід ЕЙСЛІ, мати — актриса Олівія ГАСІ, дід по лінії матері Освальд РІБО був відомим аргентинським співаком, а дід з боку батька Ентоні ЕЙСЛІ — американським актором та сценаристом. Індіа отримала хорошу школу, знімаючись у незалежних фільмах у Європі та в серіалі «Таємне життя американського підлітка» (2008), а до зіркового статусу наблизилася, виконавши роль дочки головної героїні у вампірському блокбастері «Інший світ: Пробудження» (2012).
У «Темному дзеркалі» Ейслі досягає вражаючого контрасту станів. Марія — тендітна істота з білим обличчям і великими очима, трохи схожа на порцелянову ляльку й водночас на персонажа японського комікса-манги. Яірам, маючі начебто ті самі тілесні параметри — це втілений демон помсти, зріла й недобра спокусниця, яскрава провокаторка й холоднокровна вбивця. У сенсі акторської майстерності решта персонажів лишаються далеко позаду, за винятком хіба що матері Марії, Емі, яку зіграла Міра Сорвіно — володарка «Оскара» й «Золотого глобуса» за роботу у «Великій Афродиті» — класичній трагікомедії Вуді АЛЛЕНА (1995). У 1996 р. Сорвіно увійшла в список 50 найкрасивіших людей, складений журналом «People»; однак дійсно хороша акторка не боїться постати на екрані в образі невигідному, непоказному. Її Емі — це втомлена, зраджена, старіюча жінка, яка несе в собі пожиттєву глибоку травму. На розвиток сюжету вона на перший погляд не впливає, але її начебто пасивна лінія ближче до фіналу дає дуже багато для розуміння того, про що ця історія насправді.
І оце, власне, найцікавіше. Якщо повертатись до розмови про стандарти, то трилери й хорори так і розвиваються: сімейна драма, яка поступово перетворюється на м’ясорубку. Бернштейн — і тут треба віддати належне його таланту сценариста — діє навпаки: за допомогою чудового дуету Сорвіно та Ейслі природно й несуперечливо трансформує трилер у сімейну драму. Зворушливу, але не сльозливу. І замислитись теж змушує: про стандарти краси, нав’язувані суспільством, про ієрархії, які продовжують калічити молодих, про становище жінок. У такому заїждженому жанрі це дійсно виглядає освіжаюче. Тому й зневажливі відгуки критиків про Look Away здаються не зовсім заслуженими.
Дзеркало повторює наші рухи. А ще завжди каже правду. Часто — вбивчу. Але ніколи не зайву.
