Як сприяти відкриттю ринків у всьому світі, працюючи на користь європейських споживачів, компаній та робочих місць? Відповідь Європи на це запитання є короткою: ми спонукаємо інших на своєму власному прикладі. Ми є найбільшим єдиним ринком світу, і у своїй зовнішній торгівельній політиці ЄС активно зосереджується на подальшій лібералізації торгівлі, проводячи і багатосторонні, і двосторонні переговори.
Але що буде, якщо інші не підуть за нами? Що наших партнерів спонукатиме відкрити свої ринки для наших бізнесових гравців, коли їхні власні компанії мають повний доступ до наших ринків? Зі свого переговорного досвіду ми можемо сказати, що це одне з питань, на яке коротких та простих відповідей не існує.
Візьміть, наприклад, державні закупівлі — сектор із ключовою економічною вагою. В ЄС закупівлі, здійснювані урядом, відповідають близько 19% ВВП; у компаніях, чий бізнес прямо залежить від державних закупівель, працює понад 30 млн осіб. Цей сектор стрімко розвивається у нових гравців світової економіки, належачи до тих галузей, в яких європейські компанії мають високий рівень конкурентоспроможності.
Європейський сектор державних закупівель є найвідкритішим у світі. Зовнішні підрядники здатні — і навіть заохочуються — конкурувати на нашому ринку, дотримуючись таких самих умов, як і європейські компанії. Між 27-ма державами-членами ЄС ринки державних закупівель також лібералізовані. І рішення щодо їхньої лібералізації було правильним: воно призвело до зниження цін, зростання конкурентоспроможності наших компаній та покращання співвідношення між ціною та якістю — як для державних інституцій, так і для платників податків з усієї Європи.
У запровадженні цього підходу ми перебуваємо значно попереду ніж інші країни. Попри те, що інші економіки мають доступ до ринку ЄС, вони набагато менш охоче відкривають свої власні ринки європейським компаніям. І попри те, що частка європейського сектору державних закупівель, включена в угоду СОТ щодо державних закупівель (GPA) — а тому відкрита до компаній із країн-учасниць цієї угоди, — досягає 352 млрд євро, відповідна частка американських державних закупівель, відкрита для зовнішніх гравців, складає лише 178 млрд євро, а Японії — 27 млрд. Китай та Індія ще не відкрили своїх стрімко зростаючих ринків, а тому європейський бізнес здобуває лише маленьку частину китайських та індійських державних контрактів.
Хоч якими є загальні економічні плюси та мінуси цієї ситуації, її дедалі складніше пояснити нашому бізнесові. Він спостерігає за тим, як іноземні конкуренти активно виходять на наші ринки, але сам на іноземні ринки вийти не може.
Ця ситуація робить більш легітимною нашу відкритість. Вона перешкоджає торгівельній політиці, яку ми прагнемо здійснювати.
Наприкінці цього року ЄС був в авангарді світових зусиль щодо проведення нових переговорів про Угоду СОТ із державних закупівель. Ми були задоволені тим фактом, що нам вдалося досягти нових домовленостей серед тих 15-х країн-учасниць СОТ, які до цієї угоди долучилися. Нові домовленості націлені на покращання дисципліни у цьому ключовому секторі економіки та на розширення обсягу угоди на 100 млрд євро щороку. Не може бути жодних сумнівів щодо наших досягнень у просуванні вільного ринку. Але ми не можемо прийняти ще більшого зростання дисбалансів, які існують між тими, хто просуває ідею відкриття ринків, і тими, хто від неї відмовляється.
З цієї причини ми розробили інструмент, який — якщо він здобуде підтримку з боку держав-членів ЄС та Європейського Парламенту, — дозволить нам боротися проти дисбалансу на міжнародних ринках державних закупівель. З допомогою цих процедур замовник у тій чи іншій державі ЄС може виключити учасників конкурсів на великі контракти, якщо вони використовують товари чи послуги, що переважно походять з країни, що не є членами ЄС, із вкрай закритим ринком державних закупівель. Для цього замовник з країни ЄС повинен отримати дозвіл з боку Європейської Комісії. Його буде надано лише за умови, що ці товари та послуги не підпадають під дію угоди, яку ЄС підписав, чи щодо якої він веде переговори. Окрім цього, ми встановили поріг de-minimis, нижче якого заявників із країни з-поза меж ЄС не можна дискримінувати. У такий спосіб ми прагнемо, щоб нові правила, здійснюючи тиск на іноземні компанії та уряди, не призвели до зростання непотрібної бюрократії.
Якщо мають місце серйозні та повторювані випадки дискримінації, Європейська Комісія може розпочати консультації з урядом відповідної країни. Якщо ж він продовжує витісняти європейські компанії зі свого ринку, Комісія може взагалі закрити певний сектор державних закупівель ЄС для компаній з цієї держави. Звісно, якщо ЄС взяв на себе юридичне зобов’язання (у рамках Угоди СОТ про державні закупівлі чи у рамках угоди про зону вільної торгівлі) перед країною, що не є членом ЄС, щодо відкриття свого ринку, він повністю цих зобов’язань дотримуватиметься.
Нові заходи скоріше є «пряником», ніж «батогом», але ми не повинні боятися показати свою здатність застосувати і жорсткіші методи, якщо така потреба виникатиме.
У такий спосіб ми певні того, що посилимо наші переговорні позиції, обговорюючи доступ до ринків державних закупівель з країн, що не є членами ЄС. Завдяки цьому іноземні компанії усвідомлять той факт, що вони не можуть користуватися перевагами та можливостями, запропонованими нашими відкритими ринками, якщо їхні власні уряди продовжують свої ринки закривати.
Наша пропозиція також роз’яснить правила доступу до ринку державних закупівель ЄС. Це надасть більше юридичної ясності і для міжнародних постачальників товарів та послуг, і для державних установ, які потребують цих товарів чи послуг. Ця пропозиція підтвердить, що ринок ЄС є в основі своїй відкритим, і ми хочемо, щоб він таким і був.
Але двері до вільної торгівлі мають бути відкритими в обидва боки. Інакше публічні заклики щодо їхнього повного закриття ставатимуть дедалі сильнішими.
Карел де ГУХТ — Європейський комісар із торговлі. Мішель БАРНЬЄ — Європейський комісар із внутрішньої торгівлі.
