Передвиборна кампанія в Росії набирає обертів і посилюється день у день. Йдеться про призначені на 31 березня президентські вибори. Такого ажіотажу Росія, певно, не бачила вже давно. Довгі передачі на центральних телеканалах у прайм-тайм присвячені обговоренню ситуації в країні і запеклим дебатам «політологів» та «експертів». Соціологи заздалегідь прораховують можливу явку (про це більше тут), публіцисти завбачують наслідки програшу того чи того кандидата, міжнародники висувають гіпотези щодо симпатій лідерів окремих західних країн. Офіційна пропаганда набирає обертів, дедалі більше долучаючися до передвиборних перегонів. Єдиним незвичним моментом цієї кампанії є те, що очікувані вибори відбудуться не в Росії, а в Україні, і обиратимуть на них будуть не російського, а українського президента.
Російські ЗМІ, втім, анітрохи не бентежить цей факт, і їх можна зрозуміти. Українські вибори — це єдина можливість для них відчути вже забуту інтригу, і невідомість того, хто стане президентом, єдина можливість критикувати владу і обговорювати соціальні та економічні проблеми країни (нехай не своїй, але хоча б сусідньої), єдина можливість доторкнутися до реального політичного процесу, врешті-решт! Те, що для українських чи західних журналістів є звичайною нормою, для російських пропагандистів перетворилося на екзотику, ковток свіжого повітря, єдиний шанс відчути ілюзію свободи.
Звісно, про справжню свободу тут не йдеться. Висвітлення «української тематики» чітко продиктоване «темниками», що наказують лаяти країну, чинного президента Петра Порошенка й американців, які «стоять за ним». Про Україну на російському ТБ говорити можна або погано, або ніяк. Проте саме лише зіткнення з духом критики і невідомість результату, певно, вводить російських пропагандистів в особливий екстаз. Тому тему українських виборів вони висвітлюють з душею, випліскуючи на екрани бажання здаватися справжніми журналістами, які висвітлюють події у справжній країні зі справжньою демократією, що роками накопичувалося в них.
Минулого тижня, приміром, Володимир Соловйов присвятив ситуації в Україні більш ніж двогодинну передачу (повна версія за посиланням). Найбільше обурення російського телеведучого викликала позиція посла США Марі Йованович, яка закликала захистити вільний процес волевиявлення виборців і замінити керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури Назара Холодницького за консультації з підозрюваним у корупції. Соловйов охарактеризував висловлювання Йованович як приклад «керівництва країною» з боку американського посла. Цю ж заяву підхопили й інші пропагандистські ЗМІ (більше - за посиланням). З погляду російського менталітету, нічого дивного в такій позиції немає: на думку Кремля і його штатних пропагандистів, будь хто, хто критикує владу, або намагається її захопити, або вже це зробив. Цивілізовану реакцію на міжнародну критику вони розцінюєть виключно як «втрату суверенітету» і, оскільки Росія давно забула цивілізовані форми спілкування на міжнародній арені, їй така втрата, вочевидь, не загрожує. При цьому той факт, що США і міжнародні організації регулярно критикують не лише Україну, а й Росію, до того ж з набагато серйозніших приводів, Соловйов і його соратники просто проігнорували.
Тим часом новоз’явлений «політолог», а в миру — режисер Карен Шахназаров у програмі того ж таки Соловйова заявив не нову для російської пропаганди думку про те, що «вся американська демократія давно під ковпаком спецслужб», оскільки у США «цькують Дональда Трампа за підтримку ФБР».
«З цього фундаментального факту Шахназаров робить висновок, що Петро Порошенко виграє президентські вибори і збереже свою посаду, тому що його постать — найкраща гарантія для США збереження свого беззастережного впливу на Україні», — описує міркування Шахназарова автор сайта «Военное обозрение» Віктор Каменєв. (Повний текст статті тут)
Як із внутрішньоамериканського розслідування зв’язків із Росією, відмивання грошей і незаконного лобіювання можна зробити висновок про підтримку Сполученими Штатами того чи того кандидата в Україні, ні Шахназаров, ні Каменєв не пояснюють. Проте далі вони роблять ще більш вражаючий висновок:
«Шахназаров та інші політологи слушно зауважують, що США не можуть публічно відмовитися від підтримки Порошенка, тому що це буде цілковитим провалом їхньої політики щодо Росії. Тому багато хто в Європі хотів би тишком-нишком змінити на виборах Порошенка, який став цілком «цинічним Бандерою», на менш одіозну постать — хоч Тимошенко, хоч Зеленського. Проте якщо публічна критика режиму Порошенка для США і Європи неможлива, це ще не означає, що США не можуть спробувати скинути його силою непереборних обставин, несподіваним форс-мажором», — пише Каменєв.
Який логічний зв’язок між тезою про те, що Порошенко повністю влаштовує Америку і тому виграє президентські вибори і тим, що «США спробують скинути його», висловленими в одній передачі, до снаги зрозуміти, схоже, лише військовому експертові Каменєву. Проте цей сценарій цілком відображає плани Москви, яка мріє про дестабілізацію України і відкрито ненавидить чинного президента. Тим часом провідні російські ЗМІ вже підхопили теорію Шахназарова і услід за депутатом Верховної Ради Сергієм Лещенком перелічили країни, куди Порошенко може втекти в разі поразки на виборах, а сааме: Іспанію і Молдову (повний тест за посиланням). Телеканал «Царьград», у свою чергу, додав, що в разі обіцяного перевороту Європа кине Україну. (Новина тут).
ЗМІ, що претендують на велику солідність, намагаються проаналізувати шанси Порошенка на майбутніх виборах (наприклад ось), а офіційний канал міністерства оборони «Звезда» надав слово колишньому прем’єр-міністрові України Миколі Азарову, який оцінив реальний рейтинг Порошенка у 6%, а обсяг «приписаних» фальсифікацій — у 20%. Враховуючи, що пропозицію про втечу явно взято з досвіду колишнього президента України Віктора Януковича, можна припустити схоже коріння і в заяви про майбутні фальсифікації.
Нападок від російських ЗМІ удостоїлася й інший кандидат у президенти України Юлія Тимошенко — передусім за її обіцянку, в разі перемоги, повернути Крим Україні. (Читайте приклади цього за посиланням) На цьому тлі РІА «Новости» в спішному порядку взяли коментарі у «експертів», які вимірюють «рівень русофобії» Тимошенко й Порошенка, (коментарі можна побачити тут) а окремі автори поринули у фантазії про те, як кандидати в українські президенти мають намір повертати окупований Росією Донбас (на приклад за посиланням).
Одне слово, Україна вкотре дала змогу Москві погратися в імітацію політичного процесу, якого вже давно не було і в осяжному майбутньому не передбачається в самій Росії. В даному разі не можна не погодитися із влучним іронічним коментарем Івана Давидова про «українську окупацію Росії». Зусиллями Кремля Україна вже шостий рік успішно контролює російський інформаційний простір, визначає світогляд росіян, порядок денний і навіть сенс життя пересічних російських обивателів. І Кремль робитиме все можливе, аби продовжити цю окупацію якомога довше.
