Минулої п’ятниці Україна і Європейський Союз парафували угоду про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі. Підписи на цьому документі поставили відповідно керівник української переговорної групи, заступник міністра закордонних справ Павло Климкін і керівник переговорної групи ЄС, керуючий директор європейської дипломатичної служби з Росії, східних сусідів ЄС і Західних Балкан Мирослав Лайчак. Тим самим відбулося технічне затвердження тексту угоди, яка готувалась майже п’ять років.
Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко висловив переконання, що парафована 30 березня Угода про асоціацію між Україною та ЄС може бути підписана через 6—12 місяців. «Навіть з чисто технічної точки зору це потребуватиме кількох місяців. Йдеться, в самому оптимістичному варіанті, від 6 до 12 місяців, як ми бачимо на прикладі угод, що були укладені до нас не в такому віддаленому минулому», цитує слова Грищенка УНІАН. Міністр повідомив, що українська сторона домовилася з ЄС про продовження технічної роботи, спрямованої на підготовку Угоди про асоціацію до підписання. «Ми будемо, зі свого боку, прискорювати цей процес з тим, щоб якнайшвидше вийти на кінцевий результат», — додав він.
Тим часом керівник української переговорної групи Клімкін у прямому ефірі «5 каналу» в ток-шоу «РесПубліка» з Анною Безулик» висловив припущення, що угода може бути підписана в першій половині 2013 року під час головування Литовської Республіки. Більше того, додав він, після підписання можливе тимчасове застосування угоди ще до її ратифікації. «Я мав дуже багато розмов із представниками різних країн-членів ЄС, і загалом думка на сьогодні зводиться до наступного: нам потрібно десь півроку, може, трохи більше, для технічної підготовки угоди, і після того, безумовно, політичні чинники будуть братися до уваги. Я вважаю — і це моє враження від дуже багатьох розмов — що угода має дуже хороший шанс бути підписаною у першій половині наступного року під час литовського головування в ЄС. Технічно і політично це цілком можливо в такий термін», — сказав Клімкін.
«Раніше ЄС міг тимчасово задіяти тільки економічну частину, а після Лісабонського договору він може задіяти всю угоду, включаючи політику», — пояснив свою позицію український дипломат.
Свій коментар із приводу парафування угоди зробив міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко. В ефірі програми «Шустер Live» у п’ятницю ввечері він, зокрема, наголосив: «Із жодною країною Євросоюз не має угоди такого масштабу, яка парафована з Україною». Порошенко також відмітив вражаючу кількість напрямків співробітництва, а також глибину політичної та економічної асоціації, яку передбачає парафований сторонами 30 березня документ.
«Сьогодні ми маємо унікальні можливості, які після здійснення всіх умов і процедури підписання принесуть величезні обсяги потенційних інвестицій в Україну», — підкреслив міністр. Але при цьому він наголосив, що Україна має дотримуватися європейських цінностей і стандартів, принципів демократії, забезпечити проведення чесних і вільних виборів. Разом з тим міністр продемонстрував розуміння того, що треба робити його відомству. Він сказав, що серед основних завдань, які необхідно здійснити і по лінії його міністерства, є створення відповідного інвестиційного клімату в країні, здійснити кроки з гармонізації українського законодавства з європейським, що створить в Україні європейську систему ведення бізнесу.
Нагадаємо, що у грудні 2011 року Україна і ЄС завершили переговори за Угодою про асоціацію, які вели з 2007 року. Для набрання чинності угодою необхідно її підписання президентами й ратифікація Верховною Радою, Європейським Парламентом і національними парламентами всіх країн-членів ЄС (це 27 країн).
Наразі відомо, що ратифікація Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом у німецькому Бундестазі (нижня палата парламенту країни) на даному етапі неможлива. Про це в інтерв’ю Deutsche Welle заявив депутат від правлячого Християнсько-демократичного союзу, який очолює Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель, Ѓунтер Кріхбаум.
КОМЕНТАР
«День» звернувся до директора програм Росії та країн СНД Німецької ради з питань зовнішньої політики Александера РАРА з проханням розповісти, що думають у Берліні про парафування угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також за яких умов Бундестаг буде готовий ратифікувати цю угоду.
— Парафування угоди є першим кроком до визнання, що договір про асоційований статус України в Європейському Союзі буде. Мене турбує інше. У Брюсселі діє своєрідна бюрократія, з одного боку бюрократія, а з іншого — демократія. Бюрократія вклала туди — в цю угоду — чимало сил, понад 15 років роботи з Україною. А в Європі праця дуже цінується, скільки заробітної платні заплачено людям, скільки поїздок було здійснено до самої України, скільки готелів було оплачено, щоб провести всі ці переговори. І тепер, коли ми в принципі все вирішили, через один випадок із Тимошенко відмовлятися від роботи, яку було виконано за останні 15—18 років? Ні, звичайно!
Гадаю, що зараз кожна зі сторін шукатиме можливість руху одна до одної. Після парафування Україні буде дано сигнал: якщо вибори в жовтні пройдуть демократично і з’явиться (для Заходу це дуже важливо) в українському парламенті дієздатна опозиція, тоді знайдуться країни, у тому числі Німеччина та інші провідні європейські країни, які проголосують вже у власному парламенті за ратифікацію цієї угоди.
Але я гадаю, що чеський парламент до кінця не ратифікуватиме цього договору. Як відомо, Чеська Республіка сьогодні є тією країною, яка найбільш критично ставиться до всього, що відбувається в Україні з Тимошенко. Тому цей процес (ратифікації) ще довше триватиме, і ратифікація може затягнутися на п’ять років. Але, з іншого боку, можна говорити, що рух зараз більше є позитивом, аніж негативом.
— Народний депутат Олег Зарубінський, перебуваючи у Варшаві, назвав головною перешкодою для підписання угоди позицію Німеччини, яка відстоює в Євросоюзі інтереси Росії. Що ви на це скажете?
— Ну це повна нісенітниця. У Німеччини насправді дуже складні стосунки з Росією. У цьому можна переконатися, стежачи за критикою, яка в Німеччині лунає на адресу Росії, що там порушуються права людини, також звучить критика на адресу Путіна. Навпаки Німеччина виступає за те, щоб Україна стала на шлях європейських західних цінностей. До речі, і у тому числі Росія теж. Там немає ніякого загравання за лаштунками. Можливо, на початку 1990-х років комусь так здавалося. Потрібно було звикнути до того, що дійсно розвалився Радянський Союз. Окрім Росії, на пострадянському просторі з’явилися інші держави, незалежні, сильні і європейські. Так, процес тривав, доки все це пам’ятали. Але сьогодні це абсолютно історичний факт, і ніхто його змінювати не хоче.
— Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заявив, що угоду може бути ратифіковано протягом 6—12 місяців. Що має бути зроблено в Україні, щоб дійсно такий прогноз відбувся?
— На це запитання я можу дуже просто відповісти: амністувати Юлію Тимошенко та випустити її за кордон, щоб вона поїхала на лікування. Не потрібно з неї знімати судимість. Вона буде за кордоном, не братиме участі у політичній боротьбі, проте її присутність у в’язниці не мулятиме очей західним політикам і західним організаціям, які захищають права людини. Я гадаю, що тоді пан Грищенко матиме рацію, тоді відкриватимуться зовсім інші можливості. Бо Захід не хоче, щоб Україна входила до Росії. Захід далі вабитиме Україну, інше питання — що він насправді може запропонувати конкретно Україні, окрім ратифікації договору. Потім має відбутися багато спільної роботи по зрощенню економік, правових систем.
Я вважаю, що путінська Росія йтиме на асоційований статус із Європейським Союзом. Вона ж не піде до Китаю — це смішно. Є люди, які не хочуть працювати з Європою, хочуть великодержавний статус, які вважають, що Росія сильніша за Європейський Союз, але це ж нереально. Тому найближчими роками необхідно знаходити нові дороги і Східній Європі, і Західній, і Центральній, щоб створити спільну економічну вільну зону торгівлі. Я гадаю, що це теж реальність і цього теж можна досягти.
