«Труднощі Європи полягають у тому, що зараз вона повинна ще більше об’єднатися, ніж це було раніше», — відзначив головний редактор французького журналу Esprit («Дух») Марк-Олів’є ПАДІС на зустрічі у книгарні «Є».
Темою розмови стала «Демократія та проект об’єднаної Європи». Гість розповів про виклики, які, з його точки зору, стоять перед Європою, а також торкнувся теми президентських перегонів у Франції. Але про все по порядку.
Журналу, який очолює пан Падіс, 82 роки. Впродовж останніх 50-ти, за словами гостя, видання відігравало центральну роль у французькій політиці. Esprit змушує читачів задуматися над політичним, міжнародним, культурним і соціальним сьогоденням», каже він. У 1970—1980 рр. чималу увагу він присвячував країнам Радянського блоку, зокрема, дисидентському рухові, частина якого мігрувала до Франції.
Відповідаючи на запитання «Дня» про те, що має зробити Європа, щоб їй не загрожував розпад, пан Падіс відповів, що «ключ» криється в більшій інтеграції, але через брак довіри населення наразі це неможливо.
«Гадаю, що ми, європейці, платимо за кризу з 2008 року. Сьогодні — або пан, або пропав: або інтеграція буде ще глибшою, або нам загрожує поразка», — відзначив гість. Характеризуючи світову економічну кризу, пан Падіс відзначив, що йдеться також і «про кризу рішень та кризу легітимності, яка нині відбувається на європейському рівні». Говорячи про Європейський Союз, пан Падіс зазначив, що з 2008 року Європа почала швидко змінюватися. В цьому стані вона перебуває й до сьогодні, про що, до речі, свідчать, наприклад, бюджетні скорочення в ряді держав-членів ЄС.
Франція та Німеччина присвятили багато часу тому, щоб показати, що вони товаришують і спільно приймають рішення, але це штучне враження, вважає Марк-Олів’є. Адже існує чимало тем, де французи та німці мають глибокі розбіжності, «що очевидно, коли йдеться про енергетику». Особливо це стало виразним після катастрофи на японській Фукусімі: Німеччина вирішила закрити свої АЕС. А Франція, навпаки, вирішила, що нині важливо мати ще більше АЕС, ніж раніше. На думку пана Падіса, образ «Меркозі» (так жартома називають політичний «дует» Ніколя Саркозі та Ангели Меркель), який з’явився у пресі, не є свідченням того, що «франко-німецька згода така сильна, якою вона виглядає зовні».
Між тим, ще однією розбіжністю між Францією та Німеччиною є сприйняття ролі. Пан Падіс вважає, що це дуже важливий критерій, адже валюта — «не тільки інструмент обміну, але, якщо хочете, це — довіра». Невідповідність між Францією та Німеччиною вимірюється і в «управлінні часом». «У Франції ми любимо, щоби політичні рішення приймалися якомога швидше. Президентський режим якраз цьому і сприяє. В Німеччині навпаки — рішення приймаються дуже повільно. Тому передує велика кількість перемовин, але коли рішення вже приймається, то консенсус у Німеччині є дуже солідним. В той же час у Франції рішення може бути переглянутим», — ділиться Марк-Олів’є. Французи, за його словами, не розуміють користі від таких консультацій, вважаючи їх втратою часу.
Не оминув гість і теми передвиборчої кампанії у Франції. «Персоні Ніколя Саркозі надається багато уваги. Він — той політик, щодо якого люди вже мають свою точку зору — позитивну чи негативну. І така неоднозначність розколює суспільство, — говорить шеф Esprit. — Велика частина лівого електорату буде мобілізуватися, щоб позбавитися Саркозі. Адже коли його основний конкурент Домінік Стросс-Кан був змушений піти з політичної арени (через скандал сексуального характеру — І.С.), наступний кандидат піднявся до такої ж висоти, яку мав Стросс-Кан. Однак це примушує думати, що цей вибір був продиктований відданістю іншої кандидатури».
За словами пана Падіса, головний суперник Саркозі на нинішніх виборах, соціаліст Франсуа Олланд, виступає за встановлення нових механізмів щодо фінансової стабільності євро. Проте поки «неясно, як він бачить перебіг переговорів із країнами, які мають із цим складнощі». Йдеться про Грецію, Іспанію та Португалію. «Не думаю, що Олланд — євроскептик. Він був першим секретарем Соціалістичної партії, яку очолив після її розколу навпіл через суперечки щодо загальноєвропейської конституції. Але йому так і не вдалося запропонувати свого бачення Європи, яке примирило би два табори його партії. І в цьому — велика слабкість Олланда», — вважає Марк-Олів’є.
Торкнувшись тулузької стрілянини, головний редактор Esprit сказав, що поки невідомо, кому з двох кандидатів вона піде на користь. Між тим, у підсумку певна категорія населення взагалі може утриматися від участі в голосуванні. «У всякому разі, це накладе відбиток на перший тур, але не позначиться на другому. Інцидент, який стався, нагадує події 20-річної давнини, коли у місті Найї, в якому Ніколя Саркозі був мером, взяли заручників. Тоді він проявив активність», — сказав пан Падіс. За його словами, хоч це й може видатися дивним для демократичних виборів, треба визнати, що це «велика сила — бути здатним інтегрувати такі події до своєї політичної кампанії», як це робить Саркозі.
