Юрій Ярославович обійняв посаду керівника Національного університету «Львівська політехніка» 2007 року. А 18 червня 2019-го вдруге здобув перемогу на виборах. «День» поставив пану ректору кілька запитань щодо вступної кампанії, реноме вишу, стартап-школи і перспективи розвитку на найближчі п’ять років.
«ІМІДЖ «ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІТЕХНІКИ» ФОРМУВАВСЯ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ»
— Львівська політехніка — знову серед лідерів заявок абітурієнтів. Як повідомлялося на сайті Міносвіти, станом на 15 липня до Львівської політехніки вже було подано понад 15 тисяч заяв, таким чином ваш виш увійшов до п’ятірки найпопулярніших серед вступників. У чому «секрет» такої традиції? Чи є несподіванки щодо спеціальностей, які найбільше обирають?
— «Львівська політехніка» кожного року входить до п’ятірки лідерів щодо заявок абітурієнтів. Я переконаний, що це пов’язано з традиціями нашого вишу, і ви, напевно, добре про це знаєте, позаяк не один рік висвітлюєте для газети «День» питання освіти в нашому регіоні. Ця традиція бути серед найкращих, на мою думку, сягає своїми коріннями витоків «Львівської політехніки». Варто нагадати, що й за часів, коли Західна Україна була у складі Польщі, «Львівська політехніка» була одним із найкращих вищих навчальних закладів Польщі. А Львів за рівнем освіти, економічними показниками був найкращим містом Польщі. Це правда! Краків посідав друге місце. Тобто оця традиція бути серед найкращих виникла не за мого ректорства і не ректорства моїх трьох — чотирьох попередників — імідж «Львівської політехніки» у цьому плані формувався десятиліттями! Випускники шкіл, обираючи наш виш для вступу, мають певне позитивне уявлення про «Львівську політехніку» — і про спеціальності, і про викладачів...
ФОТО НАДАНО «ЛЬВІВСЬКОЮ ПОЛІТЕХНІКОЮ»
«НАША СТАРТАП-ШКОЛА СТАЛА ДОМІНУЮЧИМ ЧИННИКОМ ПОЗИТИВНИХ ЗМІН У ЛЬВОВІ»
— Ваша стартап-школа, Tech StartUp School, братиме участь у реалізації міської Стратегії прориву-2027, мета якої — перетворити Львів на місто комфортного життя через розвиток у його мешканців навичок креативності — здатності й бажання до творення нових смислів, продуктів та форм. Як оцінюєте роботу Tech StartUp School за неповні два роки її існування?
— Справді, у стратегії розвитку Львова до 2027 року передбачено підтримку Tech StartUp School «Львівської політехніки» як одного з основних осередків розвитку креативності та хабу генерування ідей для реалізації інноваційних проєктів. Такої довіри заслужено через істотні успіхи школи, зокрема — 2018 року. У перший рік роботи наша стартап-школа, за версією одного з авторитетних сайтів міста, стала домінуючим чинником позитивних змін у Львові. Також упродовж двох років існування резиденти школи виграли понад десять міжнародних та загальноукраїнських конкурсів і змагань серед стартап-проєктів. У тому числі стали переможцями у Всеукраїнському фестивалі інновацій, що його проводило Міністерство освіти та науки України.
Стартап-школа «Львівської політехніки» активно розвиває свою діяльність через навчання студентів та молодих підприємців (минулого року нам вдалося охопити 15 міст України), розвиток інфраструктури для комерціалізації технологій (сучасні лабораторії для прототипування, платформи взаємодії між досвідченими підприємцями та початківцями, виставкові кімнати для представлення інноваційних проєктів тощо). Зокрема, краудфандинговий майданчик StartEra школи, який дає змогу молодим підприємцям зібрати кошти для реалізації ідей, увійшов до списку ФінТех екосистеми України за версією Національного банку України 2019 року. Школа налагодила тісні та ефективні контакти із західними партнерами. Приміром, цього року ми представили п’ять стартап-команд на Днях інвестора в Тюрингії, де були присутні 700 інвесторів зі всього світу. Активно працюємо й з торгово-промисловими палатами Кінгстона (Лондон), Центром трансферу технологій із Нью-Джерсі.
Саме зараз для активізації взаємодії успішних підприємців та інвесторів з початківцями-стартаперами створено МВА програму, яка навчатиме бізнесу, розширенню підприємств та діяльності, міжнародному масштабуванню і вирізнятиметься серед інших спрямуванням слухачів на розвиток інноваційного мислення, пошук нових ідей та успішну реалізацію бізнес-проєктів. До викладання залучатимемо найкращих українських та закордонних фахівців. Тобто йдеться про той рівень викладання, який заохочуватиме слухачів до навчання.
Отже, попри те що наша стартап-школа існує тільки-но два роки, вона теж має певне реноме. А все почалося з того, що ми капітально відремонтували приміщення школи, і все, що робилося під час ремонту, робилося на перспективу.
«ПОТРІБНО НАПРАЦЮВАТИ МЕХАНІЗМ СКОРОЧЕННЯ ВИШІВ»
— На ваш погляд, у якому напрямі сьогодні рухається вища освіта в Україні і в якому мала б? Скажімо, якою була б оптимальна кількість університетів у нашій країні? Як нам витримувати конкуренцію за студентів з вишами тієї самої Польщі?
— Щодо кількості вишів, то це — дуже складне запитання. Не для мене — для держави. В Україні — 240 університетів, і всі вважають, що це — багато. Але що означає скоротити кількість навчальних закладів? Куди діти випускників шкіл? Я розумію, що вищі навчальні заклади — різні (більш чи менш конкурентоспроможні). Але всі вони заповнені абітурієнтами. Тому скорочення кількості університетів означає позбавити молодих людей права на вищу освіту. Я говорю вам це як ректор. Візьмімо, до прикладу, «Львівську політехніку». У нас є такі спеціальності, де конкурс на бюджетні місця — 16 і навіть 36 осіб на одне місце.
— Тридцять шість?
— Так, на міжнародні відносини. А шістнадцять заяв на одне місце — це архітектура. Також 15, 9 — це спеціальність публічне управління та адміністрування.
— А на якісь спеціальності є недобір?
— Поки що на дві — металургія і машинознавство. На всі інші — конкурс! Позаяк є конкурс, є попит! Та й конкурс і в цілому по Україні є, а отже, зменшення кількості вишів зачепить інтереси багатьох випускників. Зменшувати кількість вишів потрібно, просто в такому разі державі потрібно буде вирішувати певну кількість інших питань, і це потрібно враховувати.
— А чи є у нас якась комісія, що рейтингує виші?
— Є. Але питання зменшення кількості вишів наразі на стадії обговорення, бо перед тим, як це зробити, потрібно напрацювати механізм скорочення, щоби врахувати й інтереси вишів, і інтереси молоді, яка прагне вищої освіти, й інтереси батьків, й інтереси викладачів. На превеликий жаль, у нас нема такої структури, хай на громадських засадах, яка б вивчила ці питання і надала відповідні рекомендації. Бо навіть процес об’єднання вишів — теж дуже непросте питання. Згадаймо намагання об’єднати в Сумах університети.
— Чи у Львові — ветеринарного вишу з аграрним. Пам’ятаємо ж потужні акції протесту 2013 року...
— Та отож! Це дуже делікатне питання, що має бути продуманим з усіх точок зору, про які ми щойно згадували. Але, повторюю, скорочувати кількість вишів потрібно. Розумно.
— На вашу думку, пане ректоре, чому багато молодих українців намагаються отримати вищу освіту за кордоном? Найближча до Львова — Польща, але ж не тільки до Польщі їдуть наші випускники...
— Їдуть і до Чехії, і до Німеччини, і до інших країн. У Львові є багато структур, які працюють на закордонні виші, зокрема — в Польщі. І тут також не все однозначно. Перше питання — ЗНО, друге — військова служба, третє — диплом, четверте — стипендія студентам (наприклад, у Польщі). Крім того, маючи диплом, приміром, польського вишу, випускник може претендувати на роботу будь-де.
— А з нашим, українським, дипломом — ні?
— Можна працевлаштуватися і з українським дипломом за кордоном. Але чомусь існує така думка, що, наприклад, з дипломом, отриманим у Польщі, все ж ліпші перспективи на гідну роботу.
«НАМ ПОТРІБНО СТВОРЮВАТИ МОТИВАЦІЮ»
— А як же ламати ці стереотипи?
— Потрібно нам тут, в Україні, створювати мотивацію — для того, щоби вчитися вдома. Це питання теж складне й неоднозначне. Хтось їде за кордон по диплом. Хтось їде для того, щоби не проходити вдома ЗНО, а там, за кордоном, закінчити два чи три курси і повернутися додому, перевестися в український виш. Але до 80 тисяч студентів навчаються у Польщі, і поляки роблять такі мотиваційні речі, щоби зацікавити наших випускників до навчання у них.
— Насамкінець поцікавлюся, що нового передбачається у «Львівській політехніці» найближчим часом?
— У нас на перспективу — дуже багато цікавого! Зараз проводимо реставрацію нашої актової зали. Приводимо до ладу кімнату 214, де раніше була бібліотека. Хочемо подавати «Львівську політехніку» до списків ЮНЕСКО. А ще плануємо «освоїти» горище, площа якого приблизно п’ять тисяч квадратних метрів — там можна зробити музей «Львівської політехніки», офісні приміщення та авдиторії. Вже розробили відповідну документацію. Спеціально виділили для того кошти (80 тисяч), сформували колектив (зі студентів-архітекторів). Також у планах — «реанімація» підземних переходів від нашого головного корпуса до навчальних корпусів, що років зо тридцять не є придатні до користування. Маємо великий, 9-поверховий корпус на вул. Чорновола — відремонтуємо його, розмістимо там один з наших інститутів. Ремонтуємо також корпус на вул. Стуса — там у нас спортивний комплекс. Хочемо продати кілька років тому придбаний адміністративний корпус «Полярону», а кошти з виторгу віддати на соціальний розвиток університету. Йдеться, зокрема, про придбання комфортного, з високою стелею, транспорту для збірної Політехніки з баскетболу. Також — для поїздок наших дванадцяти народних колективів, які є постійно в русі. Є й інші не менш нагальні справи.
— На скільки років ці роботи розплановані?
— На найближчі п’ять.
* * *
23 липня учений у галузі радіотехніки, лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор технічних наук, професор, ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Бобало відзначив день народження. «День» долучається до всіх привітань, що вже пролунали і ще лунатимуть на адресу ректора «Львівської політехніки» і з нагоди обрання на посаду ректора, і з нагоди дня народження.
З роси і води вам, Юрію Ярославовичу, на добру сотню літ!
