Похорон італійського сценариста, поета, письменника й художника Тоніно Гуерри, який помер в Італії на 93-му році життя, пройде у суботу в його рідному містечку Сантарканджело, після чого труну з тілом Гуерри буде доставлено до сусіднього містечка Пеннабілі, де розташовано будинок-музей сценариста, повідомляють РІА «Новости». Тоніно Гуерра народився 16 березня 1920 року в невеликому італійському містечку Сантарканджело в північній області Італії. Гуеррі було 22 роки, коли він потрапив до німецького концтабору. Саме там він і почав вигадувати свої історії. Тоніно згадував в одному інтерв’ю: «У житті все перемішане: горе поряд із радістю й навпаки. Саме в таборі я почав писати вірші. Бачиш, як усе зв’язане! Саме там я став розуміти, яким важливим є життя. Пам’ятаю, коли нас звільнили, я був такий щасливий, що дивився на метелика без бажання його з’їсти...» Перший фільм за його оповіданням «Люди і вовки» вийшов 1956 року, з того часу Гуерра став автором понад сотні сценаріїв, багато з яких стали класикою! Він працював із такими майстрами світового кінематографа, як Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Андрій Тарковський, Тео Ангелопулос, Вітторіо де Сіка. «Не потрібно вигадувати сюжети, — говорив Гуерра. — Я ніколи не робив цього. Щоб дізнатися більше про те, що мене оточує, я щодня читаю чотири-п’ять газет». Тоніно Гуерра був одружений із росіянкою Елеонорою Яблочкіною. Сценарист неодноразово приїжджав до колишнього СРСР, де в нього з’явилося багато друзів серед митців, поетів, кінематографістів. Вірші Гуерри були перекладені його близьким другом Беллою Ахмадуліною. Італійця тричі було номіновано на премію американської кіноакадемії «Оскар» за сценарії до фільмів «Казанова» (1966); «Фотозбільшення» («Блоу-ап», 1967); «Амаркорд» (1976). Сценарії Тоніно Гуерри вісім разів були відзначені головною нагородою Каннського кінофестивалю — «Золотою пальмовою гілкою» («Пригода», «Забріськи пойнт», «Блоу-ап», «Ніч св. Лоренцо», «Амаркорд», «І корабель пливе», «Подорож до Цитери»).
