Безліч анекдотів на тему «при кому краще жилося» акцентують цінність, що підноситься над будь-якими політико-економічними обставинами. Ця цінність - молодість. І все краще пов'язано з молодістю.
Про її небезпеки, переваги і недоліки сказано багато мудрого. Головний сенс: молодість - це валюта, яка девальвує швидше за інші.
ВЛАДА В УКРАЇНІ СЬОГОДНІ НАЛЕЖИТЬ МОЛОДИМ
Гадання політологів на кшталт буде так чи зовсім навпаки, що заповнили телевізори, залишають поза увагою глибинну суть того, що сталося. Оскільки всі були в ніжному віці, нормально очікувати, що нинішні молоді будуть такими ж романтичними максималістами, так само будуть боротися за справедливість і страждати від її недосяжності, будуть трудоголіками, будуть помилятися і ставати мудрішими, злішими, жорсткішими, будуть хотіти помститися і вчитися прощати. Словом - буде все, що молодість робить зрілістю.
Політики помолодшали в усьому світі. Мудрість китайської імперії, в якій висота займаної посади була жорстко пов'язана з досягненням певного віку, сьогодні не в честі.
Натомість пророцтва великих майстрів мистецтва початку минулого століття про тотальну театралізацію життя і набуття сутнісного характеру в грі нових часів збуваються на наших очах. Видатний режисер Всеволод Мейєрхольд у розпал формалізму проголосив «Що є як, а як є що».
Так ось, зараз період переможної ходи «як». І якщо на європейських виборах «що» ще намагається боротися за паритет із «як», то у нас цим ніхто не заморочується. Більше того, оптимістично беззмістовне «що» під пеленою викривального туману розбурхує фантазію виборців і непомітно переходить у «як».
У політику прийшли молоді дилетанти. Як захиститися від звинувачень у некомпетентності - демонстрацією здатності владу брати, і не тільки через виборчі процеси. Призначенців, які не справляються, дуже швидко змінюватимуть, досвід попередніх зростатиме в ціні - розумні молоді усвідомлять корисність досвіду старших.
Сьогодні багато тих, хто відійшов із активного життя, залишаються здатними і бажаючими бути корисними. Ці люди найчастіше досить забезпечені і більше грошей цінують повагу до їхніх талантів і досягнень. Це потужний ресурс країни.
«ЯК» ЧАСТО СЛУЖИТЬ СИГНАЛЬНОЮ ІНТОНАЦІЄЮ НЕДЕКЛАРОВАНОГО «ЩО»
Ангела Меркель складає долоні сердечком і демонструє багатоваріантну жіночність чоловічого військового френча.
Президент Канади в яскравих шкарпетках стверджує легкість ходи молодого лідера. Народна мудрість надає великого значення ході в розпізнаванні характеру і інтелекту. /«Дурня за ходою видно»/
Різниця у віці між подружжям приголомшливий приклад злиття «як» і «що». У ньому демонстрація домінанти французької ментальності – свободи, значення ролі вчителя й учня у формуванні особистості, цінність взаєморозуміння і взаємоповаги поколінь.
Тест на здатність максимально використовувати момент «слуги народу» склали на відмінно.
НАСТУПНИЙ ТЕСТ - ЗДАТНІСТЬ НАУЧАТИСЬ
Залишивсь без утримання в 90-х роках, довели свої таланти на підприємницькій ниві. Тих, хто високо і результативно працює не за фахом, у всьому світі величезна кількість. Освіта, розум, талант здатні формувати успішну особистість у різних пропорціях і поєднаннях.
Дослідження, які довели, що в абсолютної більшості найбагатших людей IQ (показник інтелекту) нижче середнього, нікого не бентежать.
І поки «колишні» пояснюють походження своїх задекларованих надприбутків, «слуги» обмежуються доказом законності своїх багатств відсутністю претензій НАБУ.
Сьогодні є чудовий шанс поєднати на благо вітчизни азарт неофітів зі стриманістю спеців, жадаючих швидких результатів з помірністю досвіду.
Багато хто намагається приховати заздрість щодо успішності «слуг народу» на виборах. Але як зауважив філософ Серен К'єркегор: «Заздрість - пригнічене захоплення».
Це захоплення слід заохотити долученням достоїнств заздрісника до пошуку спільних цілей і стратегій їх досягнень.
Природно, коли йдеться про молодих, завжди виникають роздуми про вічний конфлікт батьків і дітей.
І справа не в тому, що старші жили неправильно, занадто чогось боялися або, навпаки, були занадто відчайдушними, для себе жаліли, а значить – і шкодували для дітей, вірили в те, у що вірити нерозумно і навіть протиприродно.
Діти не розуміють і не приймають смерть. І, звичайно ж, не праця зробила з мавпи людину. Людина стала сьогоднішньою в боротьбі з конечністю свого існування. Хороші діти хотіли, щоб їхні батьки були безсмертними. Але стати таким можливо лише в пам'яті, яка теж не безсмертна.
«Слугам народу» дарований шанс у політичному проведенні теми батьків і дітей досягти віртуозності виконання.
І якщо при «слугах» служіння Батьківщині виявиться цементом найвищого ґатунку, що з'єднує вікові пласти суспільства, часи їхнього правління стануть незабутнім періодом розквіту Нації. Хоча, можливо, має рацію художник Олександр Дубовик: «В основі добре обґрунтованої віри лежить віра в те, що вона не обґрунтована».
