Повідомлення, що Україна погодила «формулу Штайнмаєра», викликало підвищення соціальної напруги. В багатьох українських містах пройшли акції «Ні капітуляції». Люди, для яких війна є особистою біллю, вимагають від влади припинити гратися з Путіним у багатоходовочки навипередки. Для тих же, хто довірився новій владі, загальний галас навколо «формули Штайнмаєра» є зайвим приводом ще щільніше згуртуватися навколо лідера. Адже вони щиро вірять, що війну можна закінчити шляхом незначних поступок агресорові. Ба більше, вони вірять у незначні поступки так, наче Путін наважився на пряме вторгнення, анексію та війну тільки для того, щоб виторгувати з України щось вкрай не значуще. Ця а-логічна віра змушує їх заплющувати очі, затуляти вуха та нав’язливо повторювати мантру про те, що «Україна не може закінчити війну перемогою». Але тим, хто всі п’ять років допомагав армії, зустрічав біженців, лікував поранених, ховав близьких, мало заспокійливих підморгувань «дипломатів» 95-го кварталу. Вони ніколи не погодяться, що всі жертви були принесені тільки для того, щоб українська влада домовилася десь посередині. Для обпечених війною перемога над агресором, повернення земель, политих українською кров’ю, та невідворотне покарання винних є єдиною прийнятною формулою. Маємо вододіл, який пройшов через саму тканину українського соціуму. Розуміючи небезпеку, команда президента робить спроби заспокоїти суспільство. З різних джерел в інформпростір посилається сигнал, мовляв: «Повірте, чуваки, все буде зачьотно. Зробимо росіянських «їх» разом». Виходить не дуже переконливо.
Хоч би що говорив зараз президент Зеленський та його оточення, капітуляція є ближчою, ніж коли б то було. «Формула Штайнмаєра», яку владна команда намагається представити нічого не вартими рядками про вибори, які ніколи не відбудуться на російських умовах, є вимогою Кремля. Для патріотів цього достатньо. Але ключовим є навіть не те, що написано в узгоджених у Мінську документах. Набагато важливішим є сам факт українського підпису на вимогу Кремля. За словами екс-представника України в Тристоронній контактній групі Романа Безсмертного, «формула» — це вирваний з контексту абзац із листа за підписом міністра іноземних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра та очільника МЗС Франції Лорана Фабіуса. Мова про пропозицію, яку 29 липня 2015 року отримали голови МЗС України та Росії — Павло Клімкін та Сергій Лавров. «У листі був розписаний весь перелік проблем: починаючи від необхідності допуску ОБСЄ до пунктів базування, розгляду документів, що знаходяться в політичній групі, відповідності їх заключним Копенгагенським актам з прав людини», — пояснює Безсмертний. Далі в листі містилися кілька пунктів про те, що місцеві вибори на окупованих територіях відбудуться на 90-й день після вступу в дію закону про вибори. В листі також ішлося про імунітет для учасників виборчого процесу та амністію. І вже після цього були рядки про те, що закон про особливий статус вступає в силу на тимчасовій основі о 20.00 по закриттю виборчих дільниць, а на постійній основі — після верифікації місією ОБСЄ. З того, про що розповідає Роман Безсмертний, виходить, що в листі Штайнмаєра — Фабіуса спочатку говорилося про ті пункти, які має виконати Росія — припинити вогонь, допустити місію, вивести війська та озброєння. А вже потім, у самому кінці, були пропозиції Україні щодо порядку проведення виборів та введення в силу закону про особливий статус.
Не складно зрозуміти, чому з тристорінкового тексту Росія видрала один абзац про вибори та політичні зобов’язання України і почала вимагати письмового погодження. Для РФ вкрай важливо розвести безпекові та політичні частини Мінських домовленостей. Вона намагається зробити так, щоб перемовини про припинення обстрілів та узгодження деталей майбутніх виборів не були пов’язані між собою. Але для чого це Україні? Чому після п’яти років, впродовж яких українська позиція була однозначною, спочатку ви виконуєте безпекову частину: виводите військових, евакуюєте найманців, припиняєте стрілянину, а потім ми виконуємо політичні кроки — і цю позицію поділяли наші західні партнери, чому раптом нова українська влада погодилася відокремити безпекові питання від політичних і розглядати їх окремо? Відбулася цілком конкретна зміна української перемовної риторики, що не може не викликати тривоги. Ось про що свідчить згода на примарну «формулу Штайнмаєра» в її московській інтерпретації. Другий момент, на який варто звернути увагу, — це повідомлення, що зустріч на рівні голів держав може відбутися вже цього місяця. Російська преса повідомляє, що, за результатами саміту, в Нормандському форматі буде підписаний якійсь документ. Який? За логікою речей, тексти мають готуватися просто зараз. Голови МЗС мають саме в ці дні узгоджувати пункти та окреслювати коло питань. Хтось чув, про що будуть домовлятися лідери на цій зустрічі? Хоч слово про українські вимоги, російські ультиматуми, пропозиції Німеччини та Франції? Де вся ця вкрай важлива для збуреного українського суспільства інформація? До речі, умов для розблокування зустрічі Нормандської четвірки було три. Кремль вимагав від України: 1. Розведення сил у Станиці Луганській; 2. Розведення сил у районі Петрівського та Золотого; 3. Письмова згода під «формулою Штайнмаєра». Так заради чого Зеленський погодився виконати попередні умови Москви? Що таке доленосне має бути підписано на зустрічі лідерів держав, що спонукало українське керівництво не помічати порушення російською стороною перемир’я, ігнорувати загибель українських морпіхів та нарочито мовчати про те, що в Станиці Луганській відступила тільки українська армія, а бойовики залишилися на своїх укріплених позиціях? Замість відповідей на всі ці запитання українцям пропонується поговорити про неіснуючу «формулу Штайнмаєра» — чи то вона повна, чи є ще таємний додаток до тих двох рядків, що вже з’явилися у пресі. Все це нагадує димову завісу, феєрверк, мішуру, які мають відвертати увагу публіки, поки злодії цуплять гаманці. Сподівання Зеленського переграти кровожерливого агресора та домогтися від нього якихось поступок є помилкою, яка може обернутися для України трагічною поразкою. Але найголовніше, що ігри та багатоходовочки поки застосовуються виключно до українців, щоб приховати важливі деталі. Так хто кому ворог, хочеться спитати. І проти кого спрямований весь цей ілюзіон?
