За досить дивних обставин він загинув о 11.30 ранку 12 серпня 2000 р. під час планових навчань Північного флоту ВМФ РФ.
Якщо вам сподобався міні-серіал «Чорнобиль» («Chernobyl»; 209) телеканала HBO і британської телемережі Sky — вам сюди, на сеанс. А поки деякі думки щодо цього.
Пам’ятаєте, як свого часу кремлівський карлик, відповідаючи на запитання американського тележурналіста Ларрі Кінга: «Що сталося з «Курськом», розвів руками й, «дотепно», відповів: «Вона потонула...»? Так от. Творці військової драми банальністю не відбулися, а, не перетворюючи трагедію на порожній фільм-катастрофу, ретельно прооперували смердючий гнійник на ім’я «совок».
Продюсирувати стрічку взявся французький режисер, продюсер і сценарист Аріель Зейтун; кілька років тому мене, зізнатися, вразила його «Небезпечна гра Слоун» (2016) Джона Меддена з блискучою Джесікою Честейн у головній ролі. Далі.
Дистрибуцією фільку «Kursk» 17 серпня 2015 р. вирішила займатися французька компанія EuropaCorpDistribution, а звідси у копродюсерах стрічки з’явився Люк Бессон, який не потребує рекомендацій.
Продюсерів вразив роман «Час вмирати: Нерозказана історія трагедії «Курська» («A TimeТoDie: The UntoldStoryОfТheKurskTragedy»; 2007) відомого й шанованого британського тележурналіста Роберта Мура.
І вже 21 січня 2016 р. EuropaCorpDistribution найняла данського кінорежисера, сценариста й продюсера Томаса Вінтерберга як постановника фільму. Це теж дуже багато чого означало. Річ навіть не в тому, що сей кіновиробник разом з Ларсом фон Трієром виступив співавтором маніфесту «Догма 95». Досить маніфестів...
Особисто я практично не пропускаю жодної стрічки Томаса Вінтерберга й вам раджу, якщо не бачили, подивитися: «Люба Венді» (за сценарієм Ларса фон Трієра; 2005), «Повернення додому» (2007), «Субмаріно» (2010), «Полювання» (2012), «Далеко від божевільного натовпу» (2015), «Комуна» (2016).
Справді, в усьому цьому кіномасиві Томас Вінтерберг почувався мов риба у воді: пороки буржуазного суспільства епохи постмодернізму, футурологічний погляд на світ майбутнього etc. Але тут «Курськ»! Чіткий історичний пласт, а отже, Совок у російському квадраті. Було вкрай цікаво подивитися, як данець впорається з мало знайомими йому характерами, костюмами, реквізитами, епохою, а головне висновками?
Американський сценарист Роберт Родет звузив роман до ключових сцен. Це він уміє. Майстер відповідав за літературну частину «Врятувати рядового Райана» (1998) Стівена Спілберга і «Патріот» (2000) Мела Гібсона. Після кастингів у акторському складі з’явилися: британець Колін Ферт («Король промовляє», «Геній»), а також великий Макс фон Сюдов («Сьома печатка», «Сунична галявина»).
Словом, поп-корном можете не запасатися, ви про нього забудете.
На ваших очах романіст Роберт Мур оживить останній вечір перед катастрофою й кожну хвилину страшенного пекла, в який К-141 «Курськ» потрапив, бо Росія так і не навчилася витискати із себе Совок.
Вирушаючи в підводну пучину, атомний підводний крейсер опиняється в жаркій фазі холодної війни. Картина «Kursk» досліджує військове й політичне тло цієї трагедії, але, в першу чергу, розповідає страхітливо-пронизливу історію простих моряків, а також їхніх родин, що чекають чоловіків й батьків на березі, про відчайдушні зусилля британських, норвезьких і російських рятувальників, про самих героїчних підводників, які потрапили в пастку в кормовій частині, чекали порятунку й так і не дізналися, з яким жахом світ стежив за тим, чи дозволить їм Кремль залишитися в живих.
...Досі не виходить з голови фінальна сцена. Разом з іншою дітворою, чиї батьки просто потонули син загиблого капітана Михайло Аверін — восьмиричний Мишко (юний актор Артемій Спірідонов; колишній москвич, а нині житель швейцарської Лозанни) по-флотськи поставлений у шеренгу, щоб мовчки прийняти співчуття від пихатого російського адмірала.
Той автоматично тягне до хлопчика в’ялу, як путінська Росія, руку, а Мишко стоїть і на рукостискання... не відповідає.
