Біографія Олени Лук’янової ніби втілює декілька епох. Студентка педіатричного факультету Київського медичного інституту, вона влітку 1941 року у вирі військових подій пройшла героїчний шлях у партизанському з’єднанні під командуванням Миколи Попудренка. Мужньо витримала битви із загарбниками як розвідниця, зв’язкова, медична сестра. У перші післявоєнні роки, ставши лікарем-педіатром, потрапила за призначенням в «Охматдит» (Інститут охорони материнства і дитинства), сьогодні Інститут педіатрії, акушерства і гінекології — ІПАГ.
В умовах післявоєнних труднощів і голоду виявила себе як чуйний, мудрий дитячий лікар. Захистивши дисертацію з боротьби з рахітом, очолила всю педіатричну службу інституту «Охматдит». Була призначена заступником з науки директора інституту Олександра Германовича Папа, досвідченого акушера-гінеколога й організатора охорони здоров’я.
На своїй новій посаді охоплювала всі науково-практичні проблеми установи. А напередодні 1980-х років їй довелося стати до штурвалу інституту. Якраз у цей період керівництво тодішньою УРСР вирішило віддати заповідний куточок під розвиток інституту. Так колишня «дача Хрущова» стала ареною нового будівництва. На оновлення клінік були виділені значні кошти, також і за рахунок суботників.
Приділяючи велику увагу розвитку акушерства та пов’язаних із ним підрозділів, Олена Михайлівна, в майбутньому академік АМН СРСР і АМН України, Почесний громадянин Києва, з особливою енергійністю почала розвивати і педіатрію. За її ініціативи був побудований багатоповерховий дитячий корпус з усіма необхідними клініками та відділеннями, добре оснащеними медичною технікою й устаткуванням. Акушерський і дитячий корпуси були сполучені необхідним критим переходом, і один з американських гостей інституту образно порівняв цю галерею з єдністю зв’язку матері та дитини.
Якраз у такому ключі академік О.М. Лук’янова висунула в новому ривку ІПАГ небачені досі завдання. З’явилася медицина плоду, коли методи ранньої діагностики дозволяли контролювати внутрішньоутробний розвиток дитини, аж до необхідного хірургічного втручання в перші години життя. З іншого боку, О. Лук’янова дала поштовх і відділенням, які можна назвати планетою героїчного материнства. Йдеться про жінок із тими чи іншими захворюваннями, що вирішили стати мамами. Тут інститут посідав передові позиції в світі. Нових рис набули і всі інші напрями — від гінекології до консультативної поліклініки.
2005 року, маючи ще значний творчий потенціал, Олена Михайлівна Лук’янова добровільно відмовилася від начальницької посади, залишившись Почесним директором.
«У цьому призначенні, — наголошує її наступник і вірний учень, лікар-педіатр, академік НАМН України Юрій Геннадійович Антипкін, — Олена Михайлівна поводилася як досвідчений консультант, а не як метр. Проте не можна не пригадати її особливий подвиг, коли в дні Чорнобильської катастрофи ІПАГ став найсерйознішим оплотом допомоги вагітним і дітям із регіонів біди. А вже в наші дні, — продовжує академік Ю.Г. Антипкін, — у ході військових подій на сході нашої країни інститут виконав і виконує місію всебічної допомоги багатьом сотням жінок і дітей, потерпілим у цій зоні, а також вимушено переміщеним родинам. Така місія інституту стала, по суті, гуманістичним заповітом Олени Михайлівни».
Із висоти білокам’яні корпуси інституту здаються фантасмагоричними кораблями. Медичне містечко в тиші різнотрав’я таємничого саду на Лук’янівці. Коріння науки переросло в крону надії заради щастя материнства та дитинства. Це і є сучасний оазис на честь О.М. Лук’янової.
