Моя бабуся завжди мала сентимент до всього королівського. Їй подобалося читати історичні романи про монархів, по кілька годин розбиратися в генеалогічних деревах династії Тюдорів чи Бурбонів, а потім ловити десь по хаті малу мене і довго переповідати все прочитане. Її розповіді, звісно, мали великий вплив, бо поки в інших дітей улюбленим героєм був Котигорошко, всі мої думки займала страдницька доля Марії Стюарт.
І хоча біографію Катерини ІІ я вивчила на зубок, включно з усіма її фаворитами, бабусю завжди нестримно тягнуло на Захід. У нашій родині більше обговорювали англійську, іспанську або французьку корони, ніж територіально та історично ближчих до нас російських царів. «Мабуть, бо вони цікавіші», — думала я в дитинстві. «Мабуть, бо бабця таки має смак», — з усмішкою думаю я зараз. Дійсно, якщо відвідати «Ермітаж» та Версаль, різниця стає очевидною. І нема на то ради.
Сьогодні, в умовах карантину, моя бабуся, як мільйони інших бабусь та дідусів, на жаль, виявилася відірваною від життя. Вона не виходить з дому, забирає продукти під дверима і вітається з нами через вікно. Себто, ми стоїмо на футбольному полі у дворі, а бабуся махає нам з третього поверху. І через той брак спілкування їй, певно, іноді стає сумно і страшно.
Але, ба, я тут для тебе підготувала одну королівську оповідку, таку собі інтелектуальну розвагу. Все як ти любиш. Восени я побувала в найзахіднішій країні Європи і назбирала там купу вражень, про які, по приїзду, не встигла розповісти. Класика жанру, правда? Говорили ж з тобою весь цей час про справи, політику і всіляку буденщину, а на королівське часу не було. Тепер часу в нас вдосталь, тож вмощуйся зручніше, адже ми відправляємося на екскурсію до одного з Лісабонських музеїв.
Національний музей карет вважається одним з найстаріших та найбільш популярних музеїв Лісабона. Щорічно його відвідують приблизно 200 000 людей з усього світу. Це і не дивно, бо, попри певний скепсис, мовляв, чим приваблює туристів музей, присвячений лише каретам, колекція транспортних засобів минулих століть там зібрана просто розкішна.
Сама експозиція розділена на дві частини. Перша міститься в будівлі колишньої кінної школи кінця XVIII століття, де величезна і пишно оздоблена зала постійно відволікає тебе від самих карет. Отак завжди відбувається і в замках, де роздивитися окремі деталі інтер’єру не виходить, оцінюєш картинку в цілому.
Однак основна частина експозиції чекала на мене в модерністській новобудові, зведеній 2015 року. За задумом бразильського архітектора Пауло Мендеса да Роша новий музей мав виглядати мінімалістично, щоб око не муляли фрески чи ліпнина на стінах. І в нього чудово вийшло втілити свій задум у життя, адже хороше освітлення і навколишній аскетизм змушує роздивлятися кожен візерунок на каретах. Тому, мабуть, я і провела в музеї добрих три години.
Нам з бабцею завжди подобалося вичитувати, видивлятися і обсмоктувати саме побут монархів з усіма його вишуканими дрібничками. Що їли, як розважалися, які мали предмети туалету і що дарували одне одному. Оті всі далекі в часі і просторі, незрозумілі, таємничі й від того надзвичайно звабливі деталі королівського життя. Про них можна щось додумувати і фантазувати, складаючи такі собі казки на реальному історичному ґрунті.
До речі, про деталі. Одним з найрідкісніших предметів у експозиції є карета Філіпа ІІ (короля Португалії), або Філіпа ІІІ (на іспанський лад). У ній король приїхав до Португалії аж з Мадрида 1619 року. І от що цікаво, відвідувачів не вразило, що це найстаріша карета в колекції, що вона є найменш комфортабельною, бо від вітру монарха захищали лише масивні штори. Всіх здивувало тодішнє ноу-хау: карета мала отвір у сидінні, щоби король міг справляти нужду просто в дорозі. Погодьтеся, в цих королів усе було не лише красиво, а й ергономічно.
Друга за давністю карета належала кузині французького короля Людовика XIV, відомого також як «Король-сонце». Марія-Франциска Савойська була жінкою норовливою та амбіційною і записала себе до історії як дружина двох братів-королів. У юності вона вийшла заміж за португальського короля Афонсу VI, який дуже скоро втратив інтерес до дружини і став її уникати. Але королева довго не сумувала і закохалася в молодшого брата свого чоловіка, майбутнього короля — Педру ІІ. Зрештою, ображена жінка таємно об’єдналася з коханцем проти короля, і згодом, залучившись підтримкою народу, вони усунули Афонсу VI від влади і відіслали його на Азорські острови. 1668 року, отримавши офіційний дозвіл на розлучення від Папи Римського, коханці одружилися і керували країною разом. А мораль яка? Не треба нехтувати молодою дружиною, навіть якщо ти король.
ПЕРЛИНОЮ МУЗЕЙНОЇ КОЛЕКЦІЇ Є «КАРЕТА ОКЕАНІВ» (У ЦЕНТРІ)
«Карета обміну принцес» також привертає мою увагу через свою незвичну назву, в якій ховається ціла історія. В 1729 році на кордоні Португалії та Іспанії відбувся обмін принцес. Тоді португальську інфанту Барбару Брагансу видавали заміж за майбутнього короля Іспанії, а іспанську принцесу Маріанну Вікторію (одну з претенденток на роль дружини Петра І) — за спадкоємця португальського престолу. Так карета помандрувала до кордону з однією принцесою, а повернулася вже з іншою.
Безперечно, перлиною музейної колекції є «Карета Океанів», яка своїм сяйвом та розкішшю ледь не збиває тебе з ніг. Навіщо ж монарху Жуану V потрібна була подібна помпезність? Щоб продемонструвати світу наслідки пограбувань своїх заморських провінцій? Утім, коли дізнаєшся мету створення подібної краси, перестаєш дивуватися. Карету виготовили 1716 року спеціально для візиту португальського посольства до Ватикану. А як відомо, король Жуан V відрізнявся палкою любов’ю до католицької церкви, підкріплюючи свою відданість щедрими пожертвами Святому Престолу. З часом Папа Римський надав Жуану V та його спадкоємцям титул «Його Найчеснішої Величності», який за своїм значенням перекладається як «найбільш відданий (католицькій церкві) король». Цим титулом португальські монархи користувалися два століття, аж до 1910 року, тож, виявляється, старання Жуана V не були марними.
І останнє — в музеї представлена карета, якою користувався досі живий і, певно, найвідоміший та наймогутніший монарх сучасності — Єлизавета ІІ. У 1957 році саме «Карета корони» супроводжувала королеву Британії під час її офіційного візиту до Португалії. Бачиш, ба, в цій кареті сама Єлизавета ІІ їздила, а тепер я біля неї стою!
Здавалося б, усі карети, представлені на фотографіях, схожі між собою і від загальної кількості золота та оксамиту може запаморочитися голова. Післясмак як у страви з багатьох інгредієнтів. Але направду кожна з карет є унікальним витвором мистецтва і кожна може похвалитися захопливою історією королівських інтриг, одружень, пліток та перемог. Головне — вміти ці історії слухати.
Ну, як тобі, бабусю, сподобалася наша онлайн-екскурсія? Бо мені оця тимчасова інтеграція в королівський світ неабияк підняла настрій. Вишукані дрібнички роблять наш неідеальний світ трохи кращим, яскравішим і якимось впорядкованішим. Хоч би і під час карантину.
