«За одну ніч вирізали дерева і знесли сквер на заповідній гірці біля кінотеатру «Київська Русь». Там мешкали собі білки, дятли і був зелений острівець. Тепер буде житловий комплекс. Чим дихати будемо, неясно, так, мере Віталію Кличку?» — такий допис нещодавно виклала в соцмережах киянка Оксана Задорожна.
Київ і далі перетворюється із зеленого міста на бетонне. Це факт, який щодня обростає новими доказами. Ось декілька останніх новин від громадських організацій, які борються з незаконними розбудовами у столиці: вирубують невеликий ліс біля Національного музею народної архітектури та побуту, знищені дерева біля ПрАТ «Миронівський ХПП», що належить бізнесмену Юрію Косюку, днями рубали дерева в Голосіївському лісі.
І це ще не межа. Якщо Київ затвердить новий генеральний план столиці до 2040 року, столиця втратить більшість зелених насаджень. Коли архітектор та учений у сфері містобудування, колишній керівник «Інституту «Київгенплан» Сергій ДЮЖЕВ почав перераховувати усі зелені території, яких немає в генплані зі статусом зелених насаджень, захотілося втекти із Києва подалі. Місто в такому вигляді навряд чи буде комфортним для життя.
МАНІПУЛЯЦІЇ ІЗ ЗЕЛЕНИМИ ЗОНАМИ
Згодом Сергій Дюжев надіслав у редакцію відкрите звернення до директора департаменту містобудування та архітектури КМДА Олександра Свистунова і начальника КО «Інститут генерального плану міста Києва» Сергія Броневицького. У ньому експерт розкладає по поличках ключові тези, чому затверджувати новий генплан столиці в такому вигляді — це злочин проти міста і його мешканців. У новій конституції для столиці практично немає місця для зелених зон. Зацитуємо лист Сергія Дюжева до чиновників:
«За роки реалізації чинного Генерального плану за попередніми даними було знищено приблизно 850 гектарів парків, скверів, лісопарків та лугопарків, ще 490 гектарів було повернуто за рішеннями судів, ще 1300 гектарів залишаються в невизначеному стані. Саме ці особливо цінні ландшафти зараз пропонуються знову для знищення, під масову житлову забудову, перш за все, в районі вулиці Заболотного, Національного музею народної архітектури та побуту України, вулиці Ягідної — все у межах НПП «Голосіївський», що так довго формується».
Архітектор також пояснює, що спочатку деякі парки, сквери, бульвари та лісопарки втратили статус зеленої зони, ці території частково забудували, а тепер автори генплану подають деякі частини цих урізаних зелених зон нібито як абсолютно нові об’єкти, таким чином формують маніпулятивні звіти про приріст зелених насаджень.
«Складається враження, що ніхто уважно не ознайомився з матеріалами чинних містобудівних документів. Тому незрозуміло, яким чином виникає приріст таких територій, коли забудовники й надалі планують, як правило, знищувати сквери, парки, лісопарки, зокрема урочища Покал, Горбачиха, Протасів Яр, біля озера Небреж, Йорданське, заток Верблюжа і Доманя, а ще — Біличанський та Биківнянський ліси й інші території. Таких «нових» об’єктів (серед існуючих чи запроєктованих) на 95% не існує. Можливо, автори «обманулися» численними ухвалами Київської міської ради останніх років, коли депутати некомпетентно, але з популістських мотивів надавали існуючим паркам «статус парків» — до того ж, подекуди у зменшених межах, існуючим скверам, бульварам «статус скверів», — знову ж з втратою площі, інколи двічі, але за різними адресами. Траплялися випадки, коли частині того чи іншого парку надавали статус нового парку: наприклад, так з’явився «парк Сирецький Яр» на частині Сирецького парку», — пояснює Сергій Андрійович у листі.
НА ОСНОВІ ЯКИХ ДАНИХ СТВОРЮВАВСЯ ГЕНПЛАН?
Так детально зупиняємося на поясненнях архітектора невипадково, бо якщо зникнення зелених зон ми помічаємо, як кажуть, за фактом, то чимало підводних каменів у тексті нового генплану зможуть зауважити лише фахівці. Наприклад, на підставі яких даних готувався план розвитку міста до 2040 року? Дослідження чисельності фактичного постійного населення в Києві останнім часом ніхто не проводив. Електронний перепис не беремо до уваги, його розкритикували провідні соціологи і демографи.
У транспортній сфері ніхто не оцінював нормативів автомобілізації, обсяги перевезення вантажів та пасажирів, не береться до уваги проблема функціонування і розвитку єдиного транспортно-комунікаційного вузла Київського регіону, немає прогнозу розвитку громадського транспорту, зокрема й метрополітену. Як зазначає Сергій Дюжев, у генплані-2040 відсутній аналіз містобудівної ситуації. Натомість наводиться таблиця так званого SWOT-аналізу, яким користується бізнес для майбутніх планів у місті.
У документі наводяться дані про кількість працездатного населення, проте немає прогнозів чи моделювання, як воно буде змінюватися далі. Автори документа пропонують створити київську агломерацію, та не пропонують, як нею управляти і регулювати її існування. Виникла плутанина із зонуванням Києва. Розробники генплану пропонують сім планувальних зон у Києві. Сергій Дюжев апелює, що зараз їх у місті 16—18, це потенційні муніципальні райони управління, які мають стати окремими об’єктами управління локальними процесами. Тобто необхідно зберегти саме ці зони.
ДЕ МУЗЕЇ ТА ТЕАТРИ?
Згадує архітектор і про одну з найбільш болючих проблем Києва — хаотичну забудову: «Очевидно важлива, на перший погляд, соціальна мета досягнути середньої житлової забезпеченості (29,5 м2 на особу замість нинішніх 25 м2 на особу) без належної дослідницької бази стосовно реальної забезпеченості постійного населення Києва, числа орендарів житла і власників житла, житла, купленого про запас чи для перепродажу, наявності другого житла, в тому числі за межами Києва, незаселеного житлового фонду (орієнтовно до 60 тис. квартир), створює враження самоцілі або ще гірше — як аргумент для безупинного нарощування комерційного житлового будівництва».
Експерт обурюється, що нове житло запланували, але нових спортивних об’єктів, театрів, музеїв, концертних залів — нема. Також генплан-2040 не розв’язує проблеми розширення і створення нових територій кладовищ — їх пропонують створювати за рахунок урізання лісопаркових зон; не прописує раціонального використання колишніх промзон, їх пропонують просто забудувати черговими житловими комплексами. Архітектор пропонує перетворювати ці зони на технологічні парки, приміром, територію заводу «АТЕК», промзону «Березняків», частину промрайону «Відрадний» у межах вулиці академіка Каблукова, бульвару Вацлава Гавела та вулиці Світлогірської тощо.
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
ПЛАН БЕЗ ЗАХИСТУ ВІД ПОГОДНИХ ВИПРОБУВАНЬ
Ще одне недопрацювання генплану — необґрунтовані заходи щодо охорони довкілля, захисту населення і території від несприятливих впливів природного і техногенного походження. Чим обертаються навіть нетривалі дощі для міста — киянам уже доводилося бачити.
«Чи вказано де-небудь на неприпустимість житлового будівництва на Рибальському острові без здійснення заходів стосовно захисту території від можливих паводків та повені чи прориву греблі Київської ГЕС? Чи проведена графоаналітична оцінка розподілу забруднення атмосферного повітря міста автомобільним транспортом і стаціонарними джерелами, основних ареалів шумового забруднення навколомагістральних вулиць і в житловій зоні, і на яких ділянках проспектів та бульварів передбачені шумозахисні екрани? Чи встановлені суворі обмеження стосовно недопущення продовження житлового будівництва біля станції метро «Лісова» до здійснення екологічної санації проммайданчика заводу «Радикал» та в інших санітарно-захисних зонах?» — запитує у зверненні Сергій Дюжев.
У КМДА обіцяють відповісти на всі запитання під час громадських слухань. Вочевидь, їх проведуть після карантину або ж скористаються практикою ексмера Олександра Попова, коли обговорення попередньої версії генплану відбувалося віртуально, зі скаргами та рекомендаціями в режимі онлайн, але насправді 80% звернень так і не було взято до уваги. Варто нагадати саму появу генплану до 2040 року. Кілька місяців тому Віталій Кличко презентував його обраному колу чиновників, без участі зацікавленої громади і фахових експертів. Потім обіцялося, що ознайомитися з повним текстом документа можна буде на міському сайті. Громадськість довго чекала на появу документа. Зважаючи на таку кулуарність, ніхто не сподівався побачити в ньому позитивне розв’язання міських проблем. Утім, як коментують фахівці, це не що інше, як план занепаду, а не розвитку міста.
