Експозицію «ПОРТРЕТ» представили у галереї Львівської національної академії мистецтв. У показі, що його організувала кафедра художнього текстилю ЛНАМ під керівництвом професора Таміли Печенюк, ретроспектива від 1995 року. У ній — Іван Франко, Тарас Шевченко, Степан Бандера, Андрій Шептицький, Григорій Сковорода, Соломія Крушельницька, Поль Гоген, Вінсент ван Гог, Роман Сельський, Фріда Кало і не тільки.
Як розповіла «Дню» Таміла Печенюк, ідея виставки виникла ще навесні минулого року. «Коли переглядаєш фонди, роботи, то бачиш, скільки цікавого зроблено за роки..., — говорить Таміла Григорівна. — Художники текстилю трактуються як художники декоративного мистецтва, які займаються великими роботами — інтер’єрними, одяговими, тематичними... Але ми даємо у програмі студентам, для того щоби вони шліфували свою майстерність, виконувати невеликі, але складні роботи. Технологічно складні.
На виставці можна ознайомитися з курсовими та дипломними роботами, які демонструють неймовірну професійну майстерність наших студентів. Адже створити портретне зображення відомих людей чи автопортрет у форматі копіювання живописного твору чи то у спосіб авторської інтерпретації, не так то й просто, а поширений вислів «ткацтво — це живопис нитками» передбачає надзвичайну майстерність виконання цього ткання. А ще є інші текстильні техніки — аплікація, розпис, принт тощо, які задіюють експериментальні якості створеного авто— чи просто портрета. Також на експозиції — портрети в техніці жакардового ткацтва, яке наші студенти донедавна виконували власноруч на класичних жакардових верстатах, а портрети, створені в такий спосіб, потребували трудомісткої технологічної підготовки».
За словами Таміли Печенюк, у фондах кафедри художнього текстилю ЛНАМ дуже багато цікавих студентських робіт, виконаних професійно! І вони, ці роботи, настільки самоцільні, що виникло бажання їх показати людям. Бо вони зроблені з душею, з любов’ю. Плюс справді майстерно виконані.
Експонати виставки «ПОРТРЕТ» сформовані у тематичні групи. Є портрети художників, є портрети історичних постатей, національних героїв, є автопортрети студентів, портрети їхніх друзів.
Крім того, у показі є програмний портрет, квінтесенція виставки. Хоча й виконаний не в ткацтві, а як аплікація. Це робота студентки-першокурсниці (1995 рік) Ірини Цвик — портрет Ігоря Ярославовича Боднара, фундатора кафедри художнього текстилю. «Ми навіть винесли той портрет на афішу виставки, — говорить Таміла Печенюк. — Бо він — вражає!».
Варто додати, що мета проєкту «ПОРТРЕТ» — продемонструвати певний рівень фахових компетенцій, отриманих студентами кафедри художнього текстилю, які дозволяють їм розширювати простір творчих завдань та відповідають образотворчим та експериментальним аспектам сучасних професійних мистецьких практик.
Щодо замислу виставки «ПОРТРЕТ», то він трактується як абревіатура цілого ряду смислових понять і їх втілення — Пам’ять, Образ, Ретроспекція, Текстиль і Розпис, Експеримент, Ткацтво.
Ірина Мінько-Муращик, художниця декоративного текстилю, ділиться: «Мені ця виставка цінна тим, що на ній можна побачити і ще раз переконатися у тому, що ткання наближене до живопису. Важливо й те, що поряд із шпалерним тканням представлені інші техніки. Зокрема, дуже цікавою є присвята Ігорю Боднару. Це не є просто фотографічна схожість. Це є інтерпретація, переведена в аплікативну форму текстильного виробу. І вона ще цікава тим, що на виставці портрет Ігоря Ярославовича є у центрі композиції і з невеличкими аркушами паперу довкола, де кожен може дати і коментарі до портрета, чи до його життєвого і творчого шляху. Я теж написала відгук: «Художник не вмирає. Художник продовжує жити у своїх творах».
Скласти власне враження про виставку «ПОРТРЕТ» й оцінити дуже цікаву компоненту з фондів кафедри художнього текстилю Львівської академії мистецтв — жанр портрета в мистецтві художнього текстилю, переконатися в тому, що недаремно про ткацтво говорять як про живопис в нитках, встигнуть всі охочі — показ у галереї ЛНАМ триватиме до 11 грудня.
Тим часом, на кафедри говорять, що, попри карантин і вимушену дистанцію, життя триває. І саме зараз — той час, коли варто зосередитися на осмисленні досвіду, який мала кафедра в різних ділянках творчої та методичної роботи. Чинна експозиція з фондів — один із штрихів того осмислення, який, власне, й засвідчує, що нема великих і маленьких завдань, а є різні рівні творення образу і можливість фахового вдосконалення для втілення більш складних творчих задумів у подальшому.
