Віцеспікер російської Держдуми, заступник голови Парламентської Асамблеї Ради Європи, праправнук уславленого Льва Толстого, журналіст і граф Петро Толстой у прямому ефірі телеканалу RTVI назвав Україну частиною Росії та порівняв стан нашої країни з «гангреною», яку потрібно лікувати — звісно ж, росіянам. А заодно обхамив Володимира Зеленського, запанібрата (граф!) назвавши президента іншої держави «Володею» і розказавши, як той бігав по Москві свого часу, й «очень себя весело вел».
А було все так. Відповідаючи на запитання ведучої програми «Спеціальний гість» Тіни Канделакі, чому в Росії на федеральному телебаченні весь час обговорюють Україну, а не внутрішні проблеми, граф Толстой безапеляційно сказав: «Проблемы Украины мы обсуждаем потому, что Украина — это часть России. Проблемы Украины мы обсуждаем потому, что это такие же русские люди, на которых поставили и довели до конца определенный эксперимент, который не прошел у нас».
Вау! Про експеримент ми вже щось схоже чули, чи не так? Від незабутнього Дмитра Табачника... Щоправда, той відносив до жертв експерименту переважно галичан, щодо яких узагалі висловлювався як щодо окремої нації... Правда, не завжди, а коли потрібно було господарям. Коли ж слід було говорити інакше, говорив інакше. Надто у багатьох господарів устиг побувати слугою Дмитро Володимирович, аж поки не здимів за кордон...
Але повернімося до Толстого. Він спробував пояснити ведучій свою думку детальніше, навівши приклад із хворою кінцівкою і необхідністю медичного втручання: «Это грубо говоря... вот представьте себе, что у тебя очень-очень болит нога, и ты приходишь к своим друзьям и начинаешь говорить, что у тебя болит нога. И в принципе никто тебя не упрекнет, что ты такая супер-эгоистичная... ну нельзя об этом постоянно говорить. Ты постаралась полечить... Мы говорим, но пока не лечим. Надеемся, что пройдет. Гангрена не проходит. Ее надо лечить. Поэтому будем лечить».
Не будемо вдаватися у медичні подробиці — чи ефективне консервативне лікування гангрени, чи хвору кінцівку слід одразу ампутувати. Справа в іншому — що ж Толстой розуміє під гангреною. Судячи з його висловлювань минулих років, гангрена — це все українське, що причепилося до частини державного тіла Росії: «Банды (тобто ЗСУ. — С.Г.), которые действуют на территории нашей Украины», «на этой телячьей мове», «у Украины шанса нет построить свое, отдельное от России государство», «язык, который называют украинским» — і так далі, і таке інше... Аристократ, нічого не скажеш. Щоправда, російський імперський, тобто колонізатор і хам.
Делегація України в ПАРЄ мусила б оперативно зреагувати на нинішній пасаж графа Толстого, вимагаючи негайного усунення цього персонажа з посади заступника голови Асамблеї. Бо ж, якщо не помиляюся, останнім щось надзвичайно схоже говорив колись публічно рейхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер, правда, щодо Німеччини й Австрії. Навіть Володимир Путін у цьому питанні обережніший: мовляв, я вважаю українців і росіян одним народом, а мій друг Віктор Медведчук зі мною не згоден, він наполягає, що йдеться про дві нації... Але ж Путін не граф, йому дозволено бути таким поступливим, утім, разом із тим називаючи Причорномор’я і східну Україну «споконвічно російською територією». Ага, з часів скіфів і печенігів...
А ще ж граф Толстой уславився не тільки антиукраїнськими вихватками. 23 січня 2017 року, коментуючи передачу РПЦ Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі, він заявив: «Хочу от себя лично добавить, что наблюдая за протестами вокруг передачи Исаакия, не могу не заметить удивительный парадокс: люди, являющиеся внуками и правнуками тех, кто рушил наши храмы, выскочив там... из-за черты оседлости с наганом в семнадцатом году, сегодня их внуки и правнуки, работая в разных других очень уважаемых местах — на радиостанциях, в законодательных собраниях, — продолжают дело своих дедушек и прадедушек». Навіть лояльні до влади єврейські організації Росії обурилися. Проте Толстой заявив: а де ви тут бачите антисемітизм?
І ще про Зеленського й Україну: «Практика показывает, что приход такого яркого человека, как Володя Зеленский, не помог выстроить какой-то суверенитет Украине». Ось так, «какой-то суверенітет»...
Ясна річ, саме такого персонажа, яскраво вираженого ксенофоба й шовініста (якщо хочете, знайдіть самостійно його висловлювання ще й про Грузію), Кремль не міг не послати керівником російської делегації до Парламентської Асамблеї Ради Європи. Ясна річ, що ПАРЄ не могла 28 січня 2020 року не обрати представника «великої Росії» заступником свого голови (бо ж інакше росіяни образяться! а на додачу — праправнук геніального письменника, й сам журналіст...). Ясна річ, що кращої кандидатури, щоб «нагнути» та «опустити» Європу «кремлівські чекісти» знайти не могли. Не знаю, як голосувала українська делегація, але якщо вона не порушить (не доб’ється, а хоча б порушить!) питання про відкликання расиста й хама з його посади в ПАРЄ, ціна нашій делегації — копійка у базарний день.
А нинішній граф Толстой... Що ж, він на собі довів універсальність формули — «Славних прадідів великих правнуки погані». І праправнуки часом також.
