Український військово-морський флот може поповнитися корветами класу Ada, які будує Туреччина. Переговори щодо цього відбувалися раніше: під час візиту до Анкари в жовтні української делегації та Президента України Володимира Зеленського було підписано меморандум про намір розпочати спільні проєкти зі створення бойових кораблів, безпілотників тощо, а 14 грудня міністр оборони Андрій Таран підписав угоди з турецькими компаніями про передачу технологій і виробництво корветів та ударних безпілотних авіакомплексів для української армії.
Такі новини не могли оминути українських суднобудівників, яких давно «не балують» оборонними замовленнями. Крім того, в Миколаєві на заводі стоїть недобудований корвет, будівництво якого Міноборони замовило ще 2010 року і частково оплатило його. Головний корабель цього проєкту заклали 2011 року і вже наступного планувався спуск на воду, але побудували його лише на треть: терміни завершення будівництва неодноразово переносилися, особливо після подій 2014 року. Минулого року Президент України обіцяв, що держава знайде кошти на добудову, і доручив відновити будівництво, але питання все ще не вирішено.
Добудувати українські корвети, а не імпортувати кораблі, закликала владу Українська спілка промисловців та підприємців. У Спілці запевняють, що корвет проекту № 58250 «цілком реально довести до реалізації» і це «дасть великий економічний ефект як для регіону, так і в середньостроковій перспективі — бюджету країни». Основний аргумент — створення робочих місць. Якщо буде таки побудована серія із чотирьох кораблів за програмою «Корвет» (як це планувалося раніше), то це дасть можливість залучити до роботи понад 10 тис. працівників у різних галузях ОПК на кілька років.
Віце-прем’єр та очільник Міністерства стратегічної промисловості Олег Уруський раніше повідомив, що для української сторони принципово, щоби в Туреччині побудували лише головний корабель цієї серії, а решту — вже на вітчизняних підприємствах.
Нещодавно уже між суднобудівним заводом «Океан» і турецькою стороною було підписано меморандум про спільну діяльність щодо реалізації проєкту будівництва серії корветів для ВМС України. Повідомляється, що Державне оборонне агентство Туреччини провело аудит технічної можливості суднобудівних заводів України і «Океан» має унікальні технічні можливості, професійні кадри й потужності.
Проте в будь-якому разі постає питання: чому влада готова замовляти будівництво корабля за іншим проєктом, так і не закінчивши будівництво, яке вже стартувало? Чому хоче замовити іноземним виробникам те, що буцімто можуть зробити і свої?
Якщо говорити про український проєкт корвета, то спеціалісти кажуть, що його потрібно переробити, щоб адаптувати до сучасних технологічних рішень. Та й постачальників потрібно змінювати, адже кооперація, яка була передбачена проєктом, уже втрачена. На здійснення перепроєктування, будівництво корабля, виготовлення і закупівлю озброєння і технічних засобів знадобиться кілька років та кілька мільярдів гривень.
Між тим, військовим прагнуть «розв’язати руки» в плані замовлень. Якщо військовим щось потрібно «тут і тепер», а вітчизняні виробники забезпечити це так швидко не здатні, то замовлення може отримати й іноземний виробник. І це частково пояснює те, чому Україна готова налагоджувати співпрацю з Туреччиною.
«У найближчі роки ми плануємо мати на флоті чотири корвети... Якнайшвидше потрібен сучасний корвет, а далі питання не до мене, а до політиків та економістів. Мені все одно, де вони здобудуть той корвет. Але для флоту життєво необхідні чотири корвети — це той мінімум, який потрібен сьогодні», — сказав у нещодавньому інтерв’ю Головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Руслан ХОМЧАК.
Розмови щодо поповнення ВМФ більш великими надводними кораблями точаться давно. Поки флот отримує бойові катери — артилерійські, десантні та ін. Щось будується на українських потужностях, щось ми отримуємо від іноземних партнерів — американські «Айленди». Та цей флот придатний для оборони прибережної зони і не може вести бойові дії в більш віддалених районах. Навіть створивши флот із кількох десятків різних за призначенням катерів, можна ефективно «прикрити» узбережжя та гирла річок, але у віддалених районах моря їхніх можливостей не вистачатиме.
Хомчак каже про те, що флот отримає шість американських катерів Mark VI. «Вони швидкісні, з дальністю застосування до 20 км. Але 20 км — це максимальна дальність, а ефективність у нього буде 16 км. І тут виникає питання, а чи кожен російський корабель підпустить його на таку відстань? Тому тут доцільно вже відпрацьовувати тактику застосування Військово-Морських сил України з уміннями, навичками та хитрістю», — зазначає він.
«Великобританія перебуває на стадії підписання договору про виробництво для нас восьми ракетних катерів, з ракетами NSM, які мають дальність ураження, яка становить 180 км. Вони обіцяють нам побудувати ще два протимінних катери. Ми також будемо мати п’ять американських «Айлендів». Два уже є, а ще три на підході», — каже Головнокомандувач ЗСУ.
Щодо малих броньованих артилерійських катерів, які будуються на заводі «Кузня на Рибальському», то Хомчак зазначив, що нині їх уже є сім, ще один (восьмий) буде добудовано найближчим часом.
Разом з тим, як відзначає голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігор КОПИТІН, перш ніж визначатися з необхідністю будівництва конкретного проєкту корабля, слід мати концептуальне бачення, викладене у відповідних програмних документах, щодо пріоритетності й орієнтовних термінів постачання тих чи інших видів озброєння. Має бути розуміння, які бойові завдання виконуватимуть кораблі, який комплект озброєння потрібно мати, де кораблі базуватимуться тощо. Наразі в комітеті немає інформації щодо пріоритетності відновлення спроможностей ВМС України. «Я та мої колеги із комітету неодноразово намагалися отримати від керівництва Міноборони інформацію, як воно бачить концепцію розвитку видів Збройних сил. Але нам казали, що черга до концепцій розвитку видів ЗСУ та відповідних держпрограм розвитку дійде після затвердження Стратегії воєнної безпеки і Стратегічного оборонного бюлетеня».
На думку Ігоря Копитіна, держава-замовник має обов’язково враховувати власні інтереси при замовленні іноземного корабля. «Потрібно більш прискіпливо придивитись і до корабля та його основних систем, і до зразків озброєння, і до відповідності всього цього до наших потреб», — пояснює він. «2018 року корвет типу Ada переміг у тендері на будівництво чотирьох корветів для ВМС Пакистану. Та якщо спочатку йшлося про побудову кораблів за типовим турецьким проєктом (перших двох у Туреччині, наступних — у Пакистані), то вже за кілька місяців почали з’являтися повідомлення про зміни: Пакистан замовив корабель більших габаритів, з іншою пропульсивною системою та озброєнням. Пакистан отримав те, що було потрібно саме йому, як замовнику, а не те, що було простіше побудувати виконавцю», — наводить приклад депутат.
«Так само маємо чинити й ми. А якщо у нас є не менш якісні, але більш дешеві власні турбіни від «Зоря-Машпроєкт», то навіщо нам іноземні? Саме так треба вести розмову і про багато іншого, включно з автоматизованою системою бойового управління і протикорабельним ракетним комплексом», — наголошує член парламентського комітету. І додає, що нам доцільно мати уніфіковані системи (зброя, технічні засоби, радіоелектронне обладнання, зв’язок), але не варто забувати, що озброєння інших країн, встановлене на турецькому корветі (італійська гармата, американські торпеди і комплекси ППО тощо), може бути недоступне для продажу Україні. І справді: військово-промислове співробітництво на міжнародному рівні завжди має політичні аспекти. Наприклад, зараз Сполучені Штати Америки запровадили санкції проти керівництва Секретаріату оборонної промисловості Туреччини (SSB) у зв’язку з купівлею Анкарою російської системи ППО С-400.
Крім того, важливим моментом при будівництві кораблів є забезпечення стабільного фінансування. Можливість отримання іноземного кредитування може дещо спростити це завдання, проте ці кошти все одно потрібно буде брати в державному бюджеті й повертати роками. Уже зараз слід добре зважувати всі аспекти, аби не вийшло так, що за час будівництва флоту у нас кардинально зміниться бачення керівництва щодо розвитку ВМС.
