Інакше цю родину називають Губоцвіті. До неї входить 250 родів і майже 8000 видів трав’янистих багаторічників і однорічників, чагарників, напівчагарників і деревовидних рослин. Серед них — і пряні трави, затребувані в кулінарії, і лікарські, і декоративні рослини.
Найвідоміші з губоцвітів: собача кропива, лаванда, глуха кропива, чебрець, шоломниця, пахучка, сальвія, розмарин, м’ята, меліса, змієголовник, базилік, монарда, базилік. Так, всі вони родичі глухої кропиви — на честь якої і названа родина, — розповідає біологиня Марія САВЧУК.
Отож, м’ята і меліса — абсолютно різні рослини, обидві мають широкий спектр корисних властивостей і способів застосування.
Одних м’ят нараховується понад двадцять видів, меліс також є кілька видів. Всі родичі — дуже різні за своїми властивостями рослини, хоч, безумовно, в їхніх ароматах і зовнішності є чимало спільного.
Найвідоміша з м’ят — перцева (холодна), а з меліс — лимонна. Деякі з м’ят, наприклад котяча і кінська, зовсім і не м’яти. Першу з них, яку насправді люблять коти, часто вирощують як декоративну, а друга — взагалі росте, як бур’ян, але має гарний запах м’яти.
МЕЛІСА ЛІКАРСЬКА: НІМФА, ЯКА СТАЛА БДЖОЛОЮ
На нашій території поширений один вид меліси — меліса лікарська, а ось популярних видів м’яти набагато більше. Вона відома також під народними назвами лимонна м’ята, лимонна трава, м’яточник, медівка.
У міфах древніх греків є легенда, яка розповідає, що колись Меліса була німфою, донькою царя Мелісея. Вона годувала Зевса медом і хотіла навчити людей добувати мед. Заздрісні грецькі богині перетворили її саму на бджолу.
Сьогодні меліса росте практично по всьому світі, але батьківщиною запашної рослини вважають все ж Середземномор’я. Багато її вирощують в Європі, США, Середній Азії, на Кавказі.
Меліси також є різні сорти, навіть з цитрусовим смаком. Найвідоміші з них: лимонна, пурпурова та червона, які трохи відрізняються один від одного за зовнішнім виглядом, запахом і смаком.
І всі вони годяться для використання в кулінарії як прянощі. Їх можна використовувати не лише для заварювання чаю, а й для додавання в супи, салати, зелений борщ. А ще меліса дуже підходить для прикрашання десертів. І печиво з нею виходить теж дуже смачне.
М’ЯТА: НІМФА, ЯКА СТАЛА РОСЛИНОЮ
М’ята перцева має трошки подовжені листочки, сильний аромат і виражений ментоловий смак, цвіте рожево-фіолетовими дрібними квіточками. В промисловості її використовують для виробництва ефірної олії, ліків і того самого ментолу.
З її назвою також пов’язана романтична давньогрецька легенда. У прекрасну німфу Менту закохався бог царства мертвих Аїд. Його ревнива дружина Персефона й перетворила Менту в непримітний кущик. Аїд не міг нічого змінити, крім як подарувати рослині чудовий аромат. Трава дуже сподобалася богині кохання Афродиті й стала її улюбленою рослиною.
У Древньому Римі також використовували м’яту як афродізіак: жінки користувалися рослиною як парфумом, а її гілочки зашивали в подушки. Римляни любили носити вінки з м’яти, бо вірили, що вона робить людину кмітливішою. А от ассірійці першими почали лікуватися м’ятою.
МІСТИТЬ БІЛЬШЕ ЕФІРНИХ ОЛІЙ, НІЖ МЕЛІСА
М’ята містить значно більше ефірних олій, ніж меліса. Тому м’яту найчастіше використовують у фармакології, а мелісу — у кулінарії. Хоча і ту, і іншу з успіхом використовують у різних галузях. Вважається, що м’ята тонізує, вона ароматніша і солодша, а меліса володіє пряно-терпким смаком. Ефірна олія м’яти — одна з найпопулярніших у світі.
М’яту також додають в компоти і варення, десерти і м’ясні страви. При приготуванні особливо популярного влітку коктейлю мохіто також не обійтися без листя м’яти, які потрібно розім’яти з цукром і лимоном, залити газованою водою і добавити льоду. Гурмани використовують м’яту і при приготуванні кави.
Мелісу здавна використовують як ароматичну добавку до різних страв і напоїв. Вона також є ефективним консервантом. Її додають у салати, другі страви, особливо до м’яса і овочевого рагу, навіть до картоплі. Смак супів, до яких додати мелісу, також стає пікантнішим. Проте якщо мелісу покласти в десерт, то він може гірчити, не даремно ж нею іноді замінюють і запашний перець.
Окрім кулінарії, мелісу особливо цінують в косметології і ароматерапії.
ОБИДВІ ТРАВИ ШИРОКО ЗАСТОСОВУЮТЬ В МЕДИЦИНІ Й ФАРМАЦЕВТИЦІ
І м’ята, і меліса входять до складу багатьох препаратів, але лише з різним дозуванням залежно від бажаного ефекту.
М’ята використовується як засіб від головного болю, шлункових захворювань, нудоти і спазмів. М’ята розширює судини, регулює серцеву діяльність, покращує постачання крові.
Мелісу також здавна широко застосовують як народний засіб для лікування різних захворювань. Зокрема, мелісову настоянку рекомендують приймати за наявності проблем з дихальними шляхами і задишки, також вона допомагає при хворобах серцево-судинної системи. Древні греки користувалися нею і при лікуванні облисіння, і для пробудження чуттєвості, яка при цьому часто зникає.
Тим, хто має понижений тиск, все ж варто бути обережним при вживанні і м’яти, і меліси.
М’ята є прекрасним ароматизатором, вона часто використовується у побутовій хімії, додаючи приємні ароматичні нотки до освіжувачів повітря, засобів для миття посуду, зубних паст і ополіскувачів.
М’яту і її родичів не люблять миші. Підвішені пучки цих рослин у погребах, на горищах і коморах — зовсім не для краси, а від мишей. А ще всі м’яти через свій насичений аромат мають властивість відганяти мурах.
