Ще кілька днів тому здавалося, що криза з мігрантами на білорусько-литовському кордоні всерйоз і надовго. Виявилося, що зовсім ні. Буквально в лічені дні те, чим Олександр Лукашенко лякав Європу, минуло так само швидко, як і розпочалося. У чому в Мінську та їхні куратори в Москві прорахувалися. Адже розрахунки базувалисяі на перебігу попередньої кризи 2015 року, коли мільйони мігрантів кинулися в Європу і там їх приймали за всіма правилами, передбаченими місцевим законодавством.
Прорахунок полягав у кількох речах. По-перше, нічого не повторюється повною мірою, а якщо хтось хоче такого повторення, то здобуває фарс.
По-друге, Мінськ і Москва обрали не той об'єкт для своїх підступів. Минуле навчило литовське суспільство рішуче діяти, щоб захистити країну, і протидіяти зовнішнім загрозам. У цьому суспільство досить згуртоване попри різні думки з багатьох проблем.
По-третє, Європа зробила відповідні висновки з минулої кризи і виступила на підтримку Литви. Не менш важливою є підтримка сусідів та союзників.
Латвія, Естонія, Фінляндія спрямували до Литви фахівців та обладнання з охорони кордону. Коли у Литви скінчився колючий дріт для облаштування прикордонної смуги, з нею поділилися спершу Латвія і Естонія, а потім і Україна.
Наша країна відправила Литві понад 38 т рулонів колючого дроту у вигляді гуманітарної допомоги. Відповідно до указу президента Володимира Зеленського Державна служба України з надзвичайних ситуацій передасть балтійській республіці ще дві партії такої допомоги.
У найтяжчі дні російської агресії на Донбасі з Литви надійшли ешелони з такою потрібною нам зброєю та військовим обладнанням. Тепер настала наша черга допомогти балтійським сусідам у такій складній обстановці.
У московсько-мінських уявленнях Європа настільки розпещена, що не здатна на рішучі дії та серйозний опір агресивним діям. І тим паче вона не може адекватно відповідати на гібридну війну, що її оголосили Москва та Мінськ. І начебто перші дні кризи підтверджували такі розрахунки Лукашенка й Путіна.
Як раділи потоку мігрантів на литовському кордоні та навіть певній розгубленості, як здавалося пропагандистам, у Вільнюсі, Ризі та Варшаві. Однак дуже скоро зловтіха змінилася смутком.
Донедавна білорусько-литовський кордон був досить прозорим. Підстав для його зміцнення не було. У цьому проявилося певне нерозуміння у Вільнюсі характеру режиму Лукашенка.
У Ризі й Талліні розуміли, з ким мають справу, і тому кілька років тому почали облаштовувати кордон з Росією та Білоруссю. І тепер, зокрема Латвії, це неабияк стало в пригоді.
У Вільнюсі одразу зрозуміли свої прорахунки і почали діяти рішуче, але з дотриманням загальноприйнятих норм. За відгуками мігрантів, литовський кордон повністю контролюється патрулями з собаками, проглядається з повітря і постійно ведуться роботи щодо його облаштування. Вже встановлено майже 5 км дротяних загороджень, і тепер є умови для прискорення робіт.
Мігрантів не впускають до Литви і змушують повернутися назад до Білорусі. Тепер деякі з них намагалися пробратися до Латвії та Польщі. Однак нічого не вийшло.
Як заявив агенції LETA міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс, «нинішні вагання та нерішучість можуть коштувати надто дорого латвійському суспільству». За його словами, прикордонні війська, збройні сили та поліція дістали право видворяти мігрантів назад до Білорусі, зокрема шляхом застосування фізичної сили та спецзасобів. У них заборонено приймати прохання про надання притулку.
Зі свого боку очільник латвійського МВС Марія Голубєва написала у twitter, що «зміцнення кордону починається негайно». Як терміновий захід, повідомила агенція LETA, встановлять на кордоні з Білоруссю тимчасовий паркан з колючого дроту на 18 різних ділянках. Його загальна протяжність становитиме 37 км, а обійдеться він в € 1,73 млн.
Результат виявився протилежним намірам Мінська. Неможливість перетнути кордони Литви та Латвії змусили деяких мігрантів рушити до Польщі, але тут на них чекав неприємний сюрприз. Ще з радянських часів польський кордон з Білоруссю захищений парканом. На польському боці кордону – широка розорана смуга, яка дає змогу прикордонникам легко встановлювати місця нелегального перетину. Чимало й природних перешкод, яких немає на литовсько-білоруській ділянці.
Бачачи очевидний провал своїх гібридних дій, Лукашенко, звісно, у своєму стилі запропонував перемовини. На своїй багатогодинній пресконференції він заявив: «Не треба мені висувати умов. Ви не маєте права висвати мені умови ... Якщо ви хочете, почнімо вести діалог, але без жоних попередніх умов».
У Литві з ним будь про що розмовляти відмовилися. Міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс заявив, що литовська сторона має вимогу до Білорусі – зупинити потік мігрантів, проте це не є умовою для відновлення діалогу. Для відновлення відносин Олександр Лукашенко має відійти від влади, а в країні мають бути проведені нові вільні вибори. «Ось про це ми можемо пізніше поговорити», – наводить його слова TV3.lt.
У Вільнюсі відкидають, що провал гібридної провокації з мігрантами призведе до подальшого ускладнення ситуації. Як сказав президент Литви Гітанас Науседа, «я не маю сумнівів, що будуть зусилля щодо подальшого ускладнення становища, щоб і далі мішати палицею ту кашу, яку заварили кілька місяців тому, але ми дамо відсіч цьому, і режим точно має це добре зрозуміти».
Певну нервозність спричиняють масштабні білорусько-російські навчання «Захід-2021». Вони відбудуться у вересні. У Москві та Мінську женуть інформаційну хвилю, що під час або після навчань російські війська можуть напасти на сусідів. Є певний ризик прикордонних збройних інцидентів.
Видається, що такий варіант розвитку подій є малоймовірним. Навчання відбудуться, і основна частина або навіть всі російські війська повернуться до місць постійної дислокації.
Після вжиття останніх західних й особливо американських санкцій Мінську, а з ним і Москві більше потрібно думати не про військові авантюри. Їм слід подбати про те, як заткнути діри, що виникають в білоруському й частково в російському бюджеті.
Це на пресконференції можна кричати, що нічого не страшно. Насправді Лукашенко розуміє, які проблеми виникнуть, коли з грудня експорт калійних добрив дуже знизиться. Разом із британськими санкціями проти білоруських нафтопродуктів йдеться про $ 10 млрд втрат для білоруського бюджету або про 7-8% спаду ВВП. Лукашенко вже просить у Путіна $ 1 млрд. І це далеко не останнє прохання.
Санкційний тиск зростатиме, а реальних схем, як його оминути, не видно. Якщо їх і знайдуть, то дисконт від такого експорту девальвує всю поставку. Приклад Ірану перед очима. Останньому навіть не допомагає перевантаження нафти до танкерів у глибині океану. І ті, приміром, російські компанії, які можуть провести такі експортні операції, тричі подумають через небезпеку потрапити до чорних списки американського Міністерства фінансів.
Європа нарешті показала, що готова захищати себе, зокрема від гібридної агресії, найрадикальнішими заходами. Приклад Литви, Латвії та Польщі іншим наука.
