Артисти Дніпровського академічного театру опери та балету (Dnipro Opera) показала дві вистави – «Білосніжка й семеро гномів» та «Лукаш і Мавка».
До 30-річчя Незалежності України і 150-річчя від дня народження Лесі Українки колектив підготував прем'єру балету Михайла Скорульського «Лісова пісня» («Лукаш і Мавка»). Диригент-постановник – В. Гаркуша. Художник-постановник – К. Пінчук. Костюми – Ю. Алієва, Т. Тітова. Вистава створена за підтримки Українського культурного фонду, який виділив кошти на постановку твору.
«Лісова пісня» давно стала візитною карткою українського хореографічного мистецтва. Поетична казковість сюжету, сповненого глибоких філософських узагальнень, нікого не залишає байдужими. Історія любові Лукаша, простого сільського юнака, наділеного серцем мрійника, і Мавки – фантастичної лісової дівчини, яка уособлює красу життя й природи, перегукується з традиційними сюжетами романтичної балетної класики – «Сильфідою», «Жізеллю». Казкові персонажі, навіяні волинськими легендами, чудеса, що переплітаються з правдою глибоких людських почуттів з одного боку, та з обивательським сприйняттям ситого існування – з другого – на такому протиставленні високої мрії й грубої реальності створювалися кращі романтичні твори. Тяжіння людини до ідеального не слабшає і в нашу прагматичну добу, тому кінець земного існування романтичного героя сприймається у балеті не як трагедія, а як відхід у світи, де мрія нарешті здійснюється.
Нагадаємо, що прем’єра «Лісової пісні» у хореографії Сергія Сергеєва і декораціях Олександра Хвостенка-Хвостова відбулася 1946 року (диригент Борис Чистяков). 1958 року Вахтангом Вронським за участю Наталі Скорульської у декораціях Анатолія Волненка було здійснено нову постановку, яка практично не сходить з київської сцени (1991 р. до 120-річчя Лесі Українки вистава була оновлена художниками М. Левитською і Н. Кучерею, хореографію Вронського і Скорульської поновив Віктор Литвинов).
Запропонована «Дніпро Опера» свіжа й оригінальна двохактна версія балетмейстера-постановника Андрія Литвинова, народного артиста республіки Молдова, зроблена у цілком класичному стилі з додаванням елементів сучасної і гострохарактерної пластики у сценах, пов’язаних з природою; побутові сцени поставлені у фольклорній стилістиці: хореографія народного танцю тут з більш вираженою західноукраїнською, умовно волинською пластикою. А. Литвинов відредагував класичне лібрето, написане донькою композитора Наталією Скорульською за драмою-феєрією Лесі Українки, зосередившись на головних персонажах, на основних конфліктах: кохання-зрада, природа-людина.
Яскраві, соковиті декорації, які відтворюють і прадавній ліс, і широкий плодючий лан, і чепурну оселю, художник-постановник (він же директор-художній керівник Дніпр Опера) Костянтин Пінчук, наче художні полотна, помістив у раму в стилі петриківського розпису, що символізує такий собі тренд приналежності до регіону, на теренах якого створено новий мистецький продукт. Костюми яскраво-образні, контрастні: світ природи й людей чітко розмежовані. І лише Мавка – між двох світів: як жертва, як спокута…
Образ Лукаша у трактуванні хореографа й у виконанні Дмитра Сіткевича вийшов скоріше більш легковажним, ніж романтичним. А от Мавка (Ілона Байтлер) дійсно така, яку її собі уявляєш – ніжне, трепетне дитя природи, яке з відкритим щирим серцем довірливо потрапляє у складний світ людських стосунків і невмолимо гине. Менш з тим, їхні прекрасні з точки зору хореографії й виконання дуети витримані в абсолютно романтичному ключі. Яскраві образи створили і на високому технічному рівні виконали Сергій Зданський (Перелесник), Катерина Шмигельська (Килина), Роміна Бураєва (мати Лукаша – так, у трактовці А. Литвинова вона не мімансевий, а танцюючий персонаж).
Добре скроєну партитуру під впевненою рукою диригента-постановника Володимира Гаркуші виконав молодий професійний оркестр театру, передавши музикою всі настрої – ліричні, драматичні, жартівливі, – розкривши широту задуму композитора, його глибоку народність і високий симфонізм.
Вистава, скорочена до двох дій, вийшла більш динамічною. Тим, хто любить і знає «канонічну» постановку Вронського, буде не вистачати персонажів, які несли розмаїто-декоративну роль: Той, що греблі рве і Русалка водяна, Водяник, Русалка польова, Куць. У цій постановці ми не побачимо Дядька Лева, який символізував совість і сумління Лукаша. Взагалі, складне і багатошарове рефлексивно-філософське тло, тонкі взаємостосунки головних і другорядних персонажів зведені до мінімуму. І, як не парадоксально, це цілком відповідає сучасному стану справ у світі майже тотального споживання.
Нова постановка «Лісової пісні» набуває неабиякої актуальності на тлі безлічі природних катаклізмів сьогодення, коли бездумна, а подекуди й злочинна діяльність людей грубо й катастрофічно впливає на природне існування нашого спільного дому – планети Земля, яка болісно реагує страшними пожежами й повенями: це її гнів і сльози. Чарівна сила мистецтва завжди полягала в тому, аби своїми засобами, яскравою образністю примусити людей замислитися про наслідки їхніх нерозумних дій!
