Дослідження проводять одразу на трьох ділянках містах – поруч із церквою Воскресіння Господнього, на околиці Центрального парку імені Леонтовича та неподалік адміністративної будівлі «Книжки». Оскільки більша частина території зараз під забудовою, дослідники з підприємства «Пам’ять і слава» спільно з міськими службами займаються локалізацією комунікаційних мереж, аби під час розкопок нічого не пошкодити. Першою досліджуватимуть територію біля храму, оскільки, на думку істориків, саме тут розташовувався цвинтар. Та чи вдасться локалізувати межі колишнього кладовища і віднайти могили, ніхто не робить жодних прогнозів. Єдине, що відомо напевно від німецької сторони, у Вінниці на цій та суміжних територіях поховано щонайменше 2 тисяч вояків німецької армії. Цікавим є факт, що поруч з німецьким цвинтарем розташовувалося православне кладовище, яке заклали значно раніше. Його, до слова, також планують локалізувати та дослідити.
«НІМЕЦЬКИЙ ЦВИНТАР ЗАСНУВАЛИ ЗІ СТИХІЙНИХ ПОХОВАНЬ»
Інформація про те, що німецька окупаційна влада на межі 1941–42 років облаштувала військове кладовище поруч з православним цвинтарем, біля церкви Воскресіння Господнього, дійшла до наших днів здебільшого у спогадах городян та як свідчення на окремих світлинах. Більшість архівних документів окупаційних часів були вивезені до Німеччини, а ті, що залишилися, радянська влада задустувала одразу після війни. Та попри відсутність документального підтвердження, могили не стали «мовчати»… Місяць тому біля адмінбудівлі «Книжка», яка розташована за сто метрів від церкви Воскресіння Господнього, комунальні служби міста прокладали новий високовольтний кабель. Під час копання рову робітники натрапили на ймовірну братську могилу – на глибині кількох метрів були знайдені черепи, кістки дітей та дорослих, залишки від кирзових чобіт. Достеменно визначити, чиї це рештки, досить складно, кажуть історики, оскільки на цій території, включно з Центральним парком, що через дорогу, свого часу було одразу чотири цвинтарі – римо-католицьке кладовище, могили жертв «Вінницької трагедії», православне кладовище та цвинтар німецьких військових. Останній, як відзначає директор Центру історії Вінниці Олександр ФЕДОРИШЕН, розташовувався за церквою Воскресіння Христова в бік вулиці Пирогова. Про це свідчать численні світлини з колекції історика і дослідника Ігоря Ланового. На них чітко можна простежити, де саме розміщувався цвинтар по відношенню до храму та довколишніх будівель, частина з яких, щоправда, не збереглася до наших днів.
«Із документальних джерел відомо, що вже навесні 1942 року в місті заснували німецький цвинтар, але поруч з православним. Підтверджують це унікальні світлини з колекції Ігоря Ланового, які ми маємо у своєму розпорядженні. На них чітко зрозуміло, де саме розташована церква по відношенню до кладовища, помітні вказівники про те, що це кладовище, і навіть вказані дати – весна 1942 року, – розповідає Олександр Федоришен. – Виходячи звідси, ми можемо стверджувати, що саме тоді відбувалося спорудження німецького цвинтаря, але яку площу займало кладовище, наразі невідомо. Зі спогадів городян, які стосуються цього періоду, випливає, що німецький цвинтар заснували зі стихійних поховань, які з’явилися у місті у липні 1941 року. Значна часина загиблих була похована на території Пироговської лікарні, частина якої дотична до цієї ділянки. Цілком можливо, що тіла загиблих пізніше перенесли сюди. Також на світлинах помітна церемонія поховання, є фото хрестів із написами, що допоможе відновити місця розташування цих могил».
Директор Центру історії Вінниці додає, що завдяки німецькій стороні, у розпорядженні місцевих істориків є карта – схема розташування цвинтаря, де червоним визначені ділянки ймовірних поховань, однак ані світлини, ані наявний археологічний матеріал не дозволяє зробити якихось навіть попередніх висновків.
«РОБИТИ ЯКІСЬ ПРОГНОЗИ ЩОДО ЧАСУ ЧИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОКИ НЕ БУДЕМО»
Замовником робіт виступає Представництво Народної спілки Німеччини по догляду за військовими могилами в Україні, виконує дослідження ‒ спеціалізоване приватне підприємство «Пам’ять і Слава». Його генеральний директор Родіон Гамзаєв зазначає, що на сьогодні завдяки Народній спілці перепоховано більше 150 тисяч німецьких солдатів, 80 тисяч з них здійснило підприємство «Пам’ять і слава». Тобто компанія має чималий досвід у проведенні пошуково-ексгумаційних робіт. У Вінниці дослідження розпочали з шурфування. У межах пошуків обов’язково зважають на збереження зовнішнього вигляду території. Рештки усіх загиблих німецьких військових планують потім перепоховати, а детальний звіт надати місцевій владі, щоб донести до городян.
«Фото могил, які має у розпорядженні Центр історії Вінниці, значно полегшать роботу. Від німецької сторони ми маємо списки загиблих, які були поховані у Вінниці, а на світлинах чітко прослідковуються могили з вказаними прізвищами та іменами на хрестах. Це дозволить хоча б приблизно локалізувати той чи інший блок, визначити ряд та номер могили, – відзначає директор Родіон Гамзаєв. – Та спочатку пошукові роботи будуть проводитися з метою встановлення меж поховання. Наразі нам не вдалося прив’язати наявну схему до сучасної мапи міста, яка суттєво змінилася. Навіть розміщення церви на схемі 1942 року позначене нижче. Однак разом зі службами міста ми вже склали план комунікацій міста і маємо розуміння, де можна робити шурфування, а де ні. Тобто ділянки для досліджень визначені і робота розпочалася».
Як додає керівник дослідницької групи Олександр НАЗАРОВ, складність проведення пошуково-ексгумаційних робіт передусім у тому, що більшість території колишнього цвинтаря перебуває під забудовою. На схемі кладовище розташовувалося під кутом, а зважаючи на розташування торговельних, розважальних і адміністративних будівель територія практично пронизана комунікаціями. На додачу до вже наявних, нещодавно комунальники протягнули територією високовольтну лінію (про яку згадується вище), а це означає, що дослідити її методом шурфування не вдасться.
«У нас і так була відносно невелика територія, вільна від забудови, а тепер вона ще більше зменшилася. Тому дати відповідь на те, скільки ми знайдемо могил загиблих, я достеменно не можу. Це може бути нуль, а може бути і кілька сотень. Крім того, в схемі на зазначеній території вказується до 2 тисяч вояків, якщо вийти на території, то вона замала для такої кількості могил. Відповідно, є підстави вважати, що це не все кладовище. – переконує Олександр Назаров. – У німецьких архівних джерелах фігурує не лише лівий бік траси, але й правий, тобто там де розташований Центральний парк. Там може більше пощастити, оскільки територія не забудовувалася і не містить комунікацій. Та, як стверджують ваші історики, там можуть бути стихійні поховання німецьких солдатів у останні дні окупації Вінниці – в березні 1944 року. Це ще потрібно довести або ж спростувати. Але оскільки на сьогодні надто мало конкретики як щодо меж захоронень, так і щодо точної кількості могил, робити якісь прогнози щодо часу чи результатів досліджень поки не будемо».
«ЩОБ МОЛОДІ ЛЮДИ РОЗУМІЛИ, ЩО Ж ТАКЕ ВІЙНА»
Координує процес і, власне, спонсорує усі роботи Представництво Народної спілки Німеччини по догляду за військовими могилами в Україні. Його керівник Володимир Іоселіані відзначив, що дослідження проводяться відповідно до дозволів Міністерства культури, що базуються на угоді, яка скріплена підписами президентів Німеччини та України. Та Володимир Іоселіані подякув місту і городянам, які погодилися на проведення цих робіт задля відновлення справедливості і вшанування загиблих, чиї могили роками шукають рідні.
«Народна спілка Німеччини по догляду за військовими похованнями була заснована у 1919 році після Першої світової війни. Ви бачите, що організація функціонує понад 100 років, – каже Володимир Іоселіані. – Спілка виконує три головні завдання. Перше полягає у пошуку поховань солдатів, а також у догляді за цими могилами. Друге – у супроводженні родичів загиблих німецьких солдатів тут, в Україні, щоб вони могли приїхати й віддати останню шану своїм предкам. А третім важливим завданням є організація зустрічей молодих людей з Німеччини й України, щоб вони могли зустрічатися на цвинтарях загиблих воїнів і щоб молоді люди розуміли, що ж таке війна».
Як писав «День» (№200-201 за 22 жовтня 2020 року https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/prymyrennya-nad-mogylamy) в Україні представництво Народної спілки Німеччини по догляду за військовими похованнями працює з 1996 року. Згідно з домовленістю з українським урядом організація здійснює догляд за військовими похованнями на теренах нашої країни та пошук таких захоронень. Її центральний офіс знаходиться в Києві, а чотири представництва – в різних містах України. За власні кошти німці облаштували кілька збірних кладовищ для перепоховань останків колишніх вояків вермахту. Це 5 кладовищ у Харкові, Кропивницькому, Одесі, Віті-Поштовій Київської області, а в Західній Україні – поблизу села Потеличі Львівської області.
