Новини зі світу журналістики в останні дні змусили мене згадати свій досвід роботи в антикризових корпоративних комунікаціях... і схопитися за голову.
Напад на журналістів в держбанку — це щось нове навіть для різноманітної та строкатої української практики паблік рілейшнз. Як таке взагалі стало можливим, і які висновки можна зробити з цього безпрецедентного випадку?
ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ТАК
Нагадаємо, що ж відбулося.
4 жовтня журналісти програми «Схеми: корупція в деталях» повідомили про напад на знімальну групу у державному «Укрексімбанку». Інцидент з кореспондентом та оператором спільного проекту «Радіо Свобода», що виходить на телеканалі UA:Перший, стався буквально під час інтерв’ю із головою правління банку Євгеном Мецгером, безпосередньо в кабінеті керівника фінансової установи.
Автор та ведуча у програми Наталія Седлецька в своєму Фейсбуці описала ситуацію так:
«Із працівниками «Схем» трапилась абсолютно дика ситуація — на них напали у центрі Києва високопосадові працівники державного «Укрексімбанку», прямо у кабінеті голови правління, забрали техніку та видалили відзняте відео (в тому числі відео нападу).
Що пішло не так?
Журналіст Кирил Овсяний та оператор Олександр Мазур записували інтерв’ю із головою правління державного «Укрексімбанку» Євгеном Мецгером, у центральному офісі банку по вулиці Антоновича.
За редакційним завданням журналіст мав поставити запитання Мецгеру, щоб його позиція була відображена у розслідуванні, яке готується на один з найближчих ефірів.
Але Мецгеру не сподобалось запитання журналіста-розслідувача. Тому він викликав охорону і наказав.. «забрати камери» та «дістати із них касети».
Співробітники банку застосували фізичну силу до оператора «Схем» Олександра Мазура. Скрутивши його, та утримуючи силою, вони відібрали у нього обидві камери, забрали картки, на які здійснювався запис та винесли усю техніку з кабінету на годину.
Весь цей час знімальна група залишалась заблокована у кабінеті голови правління банку у його присутності. У кабінеті, окрім самого Мецгера також був присутній директор департаменту інформаційної політики «Укрексімбанку» Володимир Пікалов, охоронець та ще один працівник банку на ім’я Ігор, який застосував фізичну силу до оператора «Схем».
Співробітники, погрожуючи, забороняли знімати події на телефон, оглядали одяг оператора на предмет наявності інших записуючих пристроїв та усіляко тиснули на знімальну групу. Оператору та журналісту фізично перешкоджали залишати приміщення.
Через годину знімальній групі повернули техніку, але відео усього інтерв’ю та самого нападу було видалене».
Журналістка повідомила, що знімальна група передала до поліції заяву про перешкоджання законній журналістській діяльності.
НЕ ВИНУВАТИ МИ...
В державному «Укрексімбанку» практично відразу відреагували на звинувачення заявою, в якій зі свого боку висунули претензії до знімальної групи. На своїй офіційної Фейсбук-сторінці держбанк повідомив, що інформацію, яку хотіли дізнатися журналісти, «є банківською таємницею». «З огляду на це, прес-служба банку була змушена зупинити подальше проведення зазначеного інтерв’ю», і «подальша розмова відбувалася у форматі офрекордс-зустрічі», «журналісту було запропоновано підготувати перелік питань, інформація щодо яких може бути надана банком з дотриманням вимог чинного законодавства України, та надіслати його до банку з метою підготовки розгорнутих відповідей на такі питання». «Після цього журналіст з оператором без будь-якого перешкоджання залишили приміщення банку (з усією записуючою та освітлювальною технікою)», — зазначили у фінустанові.
Стосовно звинувачення в нападі, то банк заявив, що «у діях журналіста Кирила Овсяного містилися ознаки як протиправного заволодіння інформацією з обмеженим доступом (банківською таємницею), так і порушення Кодексу етики українського журналіста у частині використання незаконних методів отримання інформації». Відповідно, у фінустанові заявили, що розглядають можливість «звернення до правоохоронних структур та органів, що регулюють діяльність у сфері телебачення і радіомовлення, щодо аналізу дій журналіста на відповідність вимогам чинного законодавства України і Кодексу етики українського журналіста».
Журналістська спільнота України, побачивши цей «наїзд», почала, з одного боку, обурюватися, і іншого — генерувати меми щодо зустрічей офрекордс.
«Наскільки я зрозумів нові тенденції в роботі журналіста, при заповненні на офрек-зустріч тепер треба приходити із охороною, чи принаймні озброєним. Я правильно зрозумів — ‘зустріч офрек’ тепер стала евфемізмом нападу?», — написав редактор «Європейської правди» Юрій Панченко. І пізніше додав: «Телефонують невідомі й погрожують запрошенням на офрек...».
«ВСЕ ЦЕ Г*НО»
Тим часом «Схемам» вдалося відновити записи, які намагалися видалити працівники «Укрексімбанку». На відновленому відео є зафіксовано весь інцидент, з початку і до кінця. Є вказівки Євгена Мецгера «забрати касети» і «вичистити все це г*но», забрати камеру «до бісової матері», «вирубити» оператора, бо «чого він тут ходить?».
Зафіксовані спроби Володимира Пікалова, директора департаменту інформаційної політики «Укрексімбанку» вимкнути запис, епізод, коли виривають камеру із рук кореспондента Кирила Овсяного, як у оператора Олександра Мазура силою забирають картку із записом.
Після цього все вже остаточно стало ясно, Зрозуміло, що влада спочатку відстронилася від керівництва держбанку, а потім Євгена Мецгера було відсторонено.
Поліція почала розслідування за фактом нападу на журналістів Радіо Свобода у приміщенні державного «Укрексімбанку».
Євген Мецгер написав заяву про відсторонення від здійснення повноважень Голови правління АТ «Укрексімбанк» до Наглядової ради банку, і 6 жовтня, вона була задовільнена.
ПІАР НА ДНІ
Попереду розслідування, покарання винних... Історія точно буде мати розвиток та продовження. Але хочеться повернутися на початок і запитати: «Як взагалі міг статися цей жахливий випадок?».
Можна довго аналізувати ці події з точки зору кадрової політики нинішньої влади, моралі державних працівників чи етики українських топ-менеджерів, гучно гніватися та обурюватися. Але я хочу зрозуміти інше: як і коли така сфера діяльності, як корпоративні комунікації, в Україні настільки деградувала, що досягла дна і тепер вже пробила його? Є базові стандарти піару, медіарілешнз, але абсолютно очевидно, що жодна людина у цьому великому державному банку не вважала за потрібне їх дотримуватися або взагалі ніколи в житті не чула про професійні підходи до комунікаційних практик.
Це, що сталося — не просто прикрий випадок. Це вирок сектору корпоративних комунікацій в Україні, бо якщо на такому рівні працюють такі невігласи, можна тільки здогадуватися та лякатися, що відбувається «на глибині».
Таким чином, сьогодні можна констатувати лише те, що вітчизняні паблік рілейшнз «відкатилися» до рівня початку 2000-х, часів жорстких корпоративних війн без правил. Ті, хто тоді працював на ринку, точно не хочуть про це згадувати, але широко відомо, що тодішній піар рука об руку йшов із бандитськими розбірками.
Якщо дійсно йдеться про тренд, чи тенденцію, чи симптом більшої проблеми, нас чекає попереду дуже багато медійних скандалів.
