Першою жертвою став спікер Верховної Ради Разумков. Його важко вважати опозиціонером, швидше за все у спікера стилістичні розбіжності із Зеленським і партією. Аж надто виділяється він на загальному «зеленому» тлі тим, що виправдовує своє прізвище (явно не дурний), добре вихований, зберіг багато «забобонів», пов’язаних з правом і регламентом. Та ще й схильний пограти у самостійність там, де від нього очікують автоматичного штампування ідей, що йдуть з Банкової. А владі потрібен хто-небудь більш «пролетарський», без «буржуазних звичок». «Слуги» вже почали демонструвати свою «революційність» і зневагу до «застарілих» норм «буржуазного» парламентаризму. Цей стиль найяскравіше демонструє «слуга» Мар’яна Безугла. Нещодавно вона на своєму брифінгу кілька разів йшла від присутніх, звинувачуючи журналістів у тому, що вони ставляться до неї без достатньої «поваги». Здається, весь депутатський парламентський корпус «слуг» дедалі більше перетворюється на колективну Мар’яну Безуглу...
Здавалося, після гарного відпочинку у Трускавці «зеленіти» стануть м’якшими і лояльнішими до інакомислячих. І справді, жили у найдорожчому готелі курорту, де один день коштує від 4 до 19 тисяч гривень. І це правильно, товариші. Адже гуляв не хтось там, а борці за народне щастя...
Тільки чомусь у телевізійному сюжеті вони справляли досить дивне враження: скакали, стрибали й за командою розгойдувалися з боку в бік. Що це було? Колективна гімнастика для активізації розумових і фізичних сил? Але зі сторони дійство справляло враження зборів членів якоїсь релігійної секти. Влада давала масам обіцянки не підвищувати ціни на електрику та опалення. Чудово. Але, знаючи фінансове становище нашої країни, хочу запитати: хто заплатить за бенкет?
У студії «Захід» Антона Борковського на каналі «Еспресо» ділився своїми міркуваннями російський політолог-емігрант Андрій Піонтковський. На його думку, Путін, з яким прагне зустрітися Зеленський, створює відверто фашистську державу в Росії, що відповідає всім ознакам фашизму. Ангела Меркель, яка йде з посади, за дорученням Путіна останнім часом шантажувала Україну. І збирається це продовжувати на зустрічі «четвірки» в Нормандії. А шеф Офісу президента Єрмак всіляко сприяє такій зустрічі, де Зеленський буде один проти трьох... Ще одна ідея Піонтковського: чому немає стрілянини по лінії розмежування з Кримом? Тому, що там немає ніяких облудних переговорів, а щодо Донбасу вони є. Припинення вогню має обговорюватися окремо, без зв’язку з Мінськими угодами. Поки Путін боїться загострювати ситуацію, він чекає рішення питання про «Північний потік-2», тому пакоститиме, використовуючи свою агентуру всередині України. Правий Піонтковський, цієї агентури в Україні, як у нас кажуть, «хоч греблю гати». А лейтенант Баканов явно не прагне ускладнювати цій публіці життя...
Спілкування Борковський продовжив з екс-шефом МЗС Володимиром Огризком, який заявив: «Я сподіваюся, що Зеленський зрозумів, що підписувати якісь капітулянтські угоди не вийде». На переконання пана Огризка, нинішня ситуація на нафтогазовому ринку тимчасова, триватиме 2-3 місяці, не більше. Україна цілком може це витримати. У наших газосховищах є 19 мільярдів кубометрів газу. Цього цілком достатньо, щоб пройти опалювальний сезон. Піддаватися на московський шантаж не можна. Стали відомі нові обставини, пов’язані з «ефектом Шефіра». Зеленський використав трибуну Генеральної Асамблеї ООН, щоб вивалити на голови світової спільноти наші провінційно-містечкові чвари, подаючи інцидент з Шефіром як «замах на реформи, помсту за його Зе політику». Так, постріли були. Але де реформи, хто їх бачив? А тепер Зеленський у черговий раз обмовився (він часто проговорюється), мовляв, Шефір мав «проблемні моменти» у стосунках з паном Ахметовим...
«Ось де собака порилася!» — як висловився перший і останній президент СРСР товариш Горбачов. Може, тут і слід було шукати, а не згадувати всує про якісь лише Зе відомі реформи? І ще... Сергій Шефір працює першим помічником Президента країни на громадських засадах, волонтер, так би мовити.
Тобто громадський активіст ні за що не відповідає, але бере участь у вирішенні питань, які позначаються на всій Україні. Певний час тому у Південній Кореї обрали президентом даму, яка з державних питань радилася зі своєю близькою подругою. Закінчилося тим, що пані президентка отримала багато років тюрми за те, що допустила до державних справ сторонню особу... Якщо пан Шефір хоче й надалі працювати першим помічником Президента, то він має працювати офіційно, з трудовою книжкою або взагалі піти від державного управління. Щоб не було біди...
На «5-му каналі» у програмі «Прямим текстом» зустрілися колишній Генеральний прокурор Юрій Луценко і міліцейський генерал, ексглава військово-цивільної адміністрації на Донбасі і ексглава Закарпатської області Геннадій Москаль. Прозвучало багато цікавого. Зокрема, з приводу замаху (?) На Шефіра обидва діячі в один голос сказали, що йдеться про «привіт» від Умки (Умка — прізвисько кримінального авторитета з Дніпра).
Генерал Москаль за старою фаховою пам’ятю зачитав архівні документи УБОЗ (Управління у питаннях боротьби з організованою злочинністю), що стосуються банди Савлохова, яка була широко відома в Києві й усій Україні. Про кримінального ватажка Савлохова багато розповідав у пресі колишній глава кримінальної розвідки МВС полковник Кур. У документах говорилося і про внутрішню структуру ОЗУ (організованого злочинного угруповання) Савлохова. Зокрема про його підлеглих, так би мовити про кримінальних «унтер-офіцерів», яких іменували «бригадирами». Один з них називався Коля Тищенко, за його прізвиськом Коля Оболонський. Чи не той це депутат «Слуг народу», який нещодавно намагався відтягнути від трибуни парламенту депутата Гео Лероса, який хотів сказати щось критичне про пана Зеленського? Ні, швидше за все, тезка і однофамілець. Схоже, що саме так скажуть у керівництві партії «Слуга народу» ...
А на каналі «Україна-24» колишні співробітники закритого за рішенням РНБО каналу «112» Степанець і Полуєв надали слово депутату від «слуг» Євгену Шевченку, великому любителеві Путіна і Лукашенка і, звичайно, «русского мира».
Шевченко стверджував, що Росія дуже переживає, що в Україні є зовнішній фактор (США), який нібито загрожує РФ.
На думку депутата, Росія «цінує і поважає Україну», і треба погодитися на всі умови РФ, тому що в будь-якому конфлікті з нею Україна, нібито, все одно програє. Ну, якщо буде такою боягузливою і капітулянтською, як Євген Шевченко, то так. А якщо завзято стоятиме на своєму, то перемогти Україну не зможе ніхто.
Говорячи про «повагу» Росії до України, пропагандист «русского мира» Євген Шевченко геть забув або вдав, що забув, що Росія «шанобливо» забрала в України Крим, що «шанобливо» веде проти України війну на Донбасі. Загалом, депутат вів класичну проросійську пропаганду. Мовляв, станьте на коліна перед Кремлем, інакше вам буде гірше...
Нардеп Олексій Гончаренко назвав такі розмови зрадою і сказав, що якщо Зеленський із зустрічі з Путіним привезе капітуляцію, то йому не місце на Банковій.
На тому ж каналі, нова зірка «України-24» Дмитро Співак таврував «псевдопатріотів» (а такими він вважає всіх патріотів України, як я зрозумів) і зарахував до них і Олега Сенцова, якому дав нищівну характеристику за його критику на адресу боксера Олександра Усика. Сенцов не згоден з деякими сумнівними заявами спортсмена. Але Олег Сенцов має на це моральне право як людина, яка довела свій патріотизм у російській в’язниці. А Співак не відзначився на цій ниві нічим, крім словесних потоків на телеканалах. Так, Усик далеко не ідеал патріота. Але ми розуміємо його стан під російською окупацією в Криму. Не треба вимагати від людини більше, ніж вона реально може. Якщо після кожного поєдинку Усик піднімає український прапор, а на боксерських трусах у нього написано — Сімферополь, то це і є відповідь на запитання: «Чий Крим?»...
