Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» залучив до співробітництва людину на ім’я Анатолій Ульянов. Той на днях похвалився, що розробив для Центру концепцію нового медіа.
Анатолій Ульянов – це напіввіртуальний діяч українського походження, який живе у США. Намагався зробити кар’єру телеведучого, крутився довкола літераторів (сам, правда, жодного помітного тексту в будь-якому жанрі так і не створив). Починав як ультраправий у дусі Лімонова, зараз заявляє про ліві переконання (аж до серпа й молота на обкладинці – що не заважає йому брати гроші в російських олігархів), але його справжній ідеологічний стрижень що тоді, що зараз – один і той самий.
Це помітно вже в самому повідомленні про роботу для Центру на особистій Фейсбук-сторінці. Анатолій запевняє, що його медіа (перекладаю з російської) “не тільки актуалізує пам'ять про цю трагедію, але сподівається стати місцем діалогу різних людей, якими б не були їхні погляди та особливості”, проте сусідні абзаци рясніють стандартними кремлівсько-ватними конструкціями - мабуть, заради діалогу незважаючи на погляди та особливості: “«патриотические» кликуши”, “колониальные грантососы”, “общество, публичная жизнь которого полностью подчинена известной «линии партии»”, “жидкий стул «гражданского общества»”. Незалежність він пише з маленької літери та в транскрипції цілком у стилі російської пропаганди: “незалежнисть”. А ще в простоті душевній проговорюється про наміри свого наймача, арт-директора Центру Іллі Хржановського:
“YAR призван исследовать разнообразие человека средствами документального кино. Представьте, что Дзига Вертов вступил в гей-брак с Довженко, и в жаре простыней они породили «Киевнаучфильм» с тиктоками и сэлфи. Не Диснейленд, но с чего-то нужно начинать...”
Ну, те що Хржановський збирається влаштувати в Ярі “Голокост-Діснейленд”, не писав тільки лінивий. Але, Толік, нащо ж так відверто?
І насправді це несмішно. Несмішно те, що Ульянов писав про Україну під час Майдану та всі 7 років російської агресії проти нас. Несмішний його тупий жарт про загиблих у збитому рейсі МН17, який він згодом видавав за “сарказм”. І несмішний той факт, що Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» співпрацює з відвертими українофобами. Хоча, зрештою, в свій попередній проєкт – фільм “Дау” – Хржановський залучив серійного вбивцю, нациста Максима “Тесака” Марцинкевича, на совісті якого на момент початку зйомок налічувалося уже 5 (п’ять) трупів. Якщо можна Тесака, то чому не можна Толіка?
Є в цій новині і хороший бік: вочевидь, ніхто з притомних людей з цією конторою працювати не хоче, тож дійшли там уже до ульянових.
Погано те, що спорудження московського меморіалу в Яру триває, і робитимуть його саме ульянови та хржановські. І перші, і другі рано чи пізно заберуться геть. А ми лишимося жити з тим, шо вони тут набудують.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”
