Музей української діаспори в Києві у своїй експозиції представляє не тільки історію українців світу, починаючи з перших українських переселенців кінця ХІХ ст. й завершуючи емігрантами третьої хвилі, які потрапили за межі Батьківщини під час Другої світової війни. Велику цінність в постійній музейній експозиції має мистецька спадщина, зокрема твори таких видатних художників українського походження як Давид Бурлюк, Людмила Морозова (учениця славетного Федора Кричевського), Петра Кравченка, Олекси Булавицького, Петра Капшученка та ін.
Проте виставкові зали музею гостинно відкриті й для експонування творів сучасних українських художників, що живуть в Україні, але яких добре знає діаспора. Про це свідчив емоційний виступ директорки музею пані Оксани Підсухи на відкритті персональної виставки київської професійної керамістки України Віри Томашевської.
Пані Віра, яка має шанувальників її таланту у США, Канаді, Німеччині, Бельгії, Великій Британії, Китаї, де в приватних колекціях і посольствах України зберігаються її роботи, володіє надзвичайним даром зачаровувати магією своїх камерних за розмірами інтер’єрних керамічних панно. Глядачів численних персоналій В. Томашевської незмінно заворожують її життєрадісні та життєлюбні рельєфи з квітковими композиціями в мажорній тональності, вибудовані на основі традиційних знакових для українців мотивів мальви, маку, рожі, тюльпану («Соняшники», «Букет весна», «Сонячні квіти», «Україночка», «Натюрморт»). Складається враження, що художниця завжди працює у піднесеному настрої і живе без печалі та суму: Томашевська вправно вміє створювати таку «оманну» ілюзію у своїх роботах, на що були здатні лише великі майстрині народного мистецтва, особливо такі видатні як Марія Приймаченко і Катерина Білокур.
Приваблюють в експозиції і її майже казкові архітектурні пейзажі в панно зі старовинними одно-двоповерховими будиночками, що нагадують вулички Ужгороду («Ангел міста на Різдво»). Так сталося у професійному житті В. Томашевської, що вона – знана в Києві художниця, член секції декоративно-прикладного мистецтва Київської організації Національної спілки художників України, яка вирізняється серед керамістів особливим авторським стилем, інспірованим народним примітивом («сільським наївом»), що органічно сполучається з сучасною високою культурою професійного художника, – залишається вже кілька десятиліть яскравою представницею міцної фахової закарпатської мистецької школи, яку вона пройшла на керамічному відділенні Ужгородського училища прикладного мистецтва в 1970-х рр.
Всі експоновані в Музеї української діаспори панно В. Томашевської –рослинно-орнаментальні, натюрмортні, пейзажні, архітектурно-пейзажні можна поділити на дві великі серії на тему «Моя Україна» і «Закарпаття – рідний край». В своїх композиціях вона віддає перевагу мотивам з мальовничими карпатськими горами, з фантазійними гранично-умовними деревами, птахами на тлі гірського неба чи гірських річок, озер («Писанкові гори», панно-диптих «Гірський потік», «Озеро», «Літній ранок»), з умовними фігурками її улюблених персонажів – гуцулів і гуцулок, які жили на Верховині, і побут яких вона з цікавістю спостерігала змалку («Бокораші (сплав лісу)», «Дерево життя», «Різдво в монастирі»). Усі ці мистецькі ремінісценції пов’язані з Тячівським районом, де художниця народилась в с. Нересниця Закарпатської області, і де, щиро вважає п. Віра, особливо відчувається чарівність карпатських гір з дивом збереженими віковими дубовими гаями і мішаними лісами.
Гадаю, важливим фактором у формуванні авторського стилю В. Томашевської було професійне опрацювання нею історії художньої кераміки Закарпаття: це тема її дипломної роботи, яку вона виконувала на факультеті теорії та історії мистецтва в Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де навчалась у 1980-х рр. Достеменне знання еволюції закарпатської кераміки вплинуло, безперечно, на образно-пластичне мислення художниці, на формування її авторської манери, на тематику її творів, їх яскраву колористику.
Серед схвальних відгуків, які пролунали у виступах друзів і гостей Музею української діаспори на відкритті виставки творів Віри Томашевської, особливо запам’яталась думка Марії Чайковської, литовки за походженням, яка із захопленням стверджувала, що в представленій в музейних залах кераміці, зовсім не схожої на стриману за формами і колористикою литовську, «СЯЄ справжня «правдива» Україна з її неперевершеною красою природи, давньою національною культурою, глибинними мистецькими традиціями, покликом предків і незламним духом сучасних українців, закоханих у свою землю».
Виставка працює в звичному для Музею української діаспори (Московська 40-б) режимі згідно з карантинними вимогами (ПЛР тест або сертифікат вакцинації).
Фото надані організаторами виставки
