Володимир Путін та Олександр Лукашенко в окупованому Севастополі погодили програму російсько-білоруської інтеграції. Вірніше, в Севастополі був один Путін, а Лукашенко спілкувався з ним відеозв'язком. У ході засідання Вищої Держради (ВДС) Союзної держави було підписано декрет ВДС «Про основні напрями реалізації положень договору про створення Союзної держави на 2021 – 2023 роки», куди входять 28 галузевих союзних програм. При цьому було затверджено Військову доктрину та Концепцію міграційної політики Союзної держави, затверджено постанову про присудження Премії Союзної держави у галузі науки та техніки у 2021 році. Користуючись практично повною міжнародною ізоляцією «батьки», російський президент дотискає його в частині інтеграції.
Виступаючи на ВДС, Лукашенко, зокрема, заявив: «Союзна держава для Білорусії – пріоритет із пріоритетів. Разом ми створили унікальну інтеграційну модель, завдяки якій забезпечуються рівні права білорусів та росіян, поглиблюється економічна взаємодія. Можна впевнено констатувати, що ми цю перевірку витримали. Більше того, ми стаємо сильнішими». Тут президент Білорусії прямо натякнув, що настільки тісно інтегруватися з Росією його змушує тиск із боку Заходу. Торкнувся він і військової співпраці з Росією, але доволі неконкретно: «Як показали останні події, регіональне угруповання військ Союза є надійним щитом безпеки не лише для наших країн, а й для пострадянського простору. Ми з президентом і не приховуємо наших намірів». Головне питання, чи дозволив Лукашенко базувати в Білорусії на постійній основі значне за численністю угруповання російських військ, залишилося не проясненим. Цей крок міг би кардинально змінити стратегічну обстановку в Східній Європі. Натомість президент Білорусії пообіцяв, що "у лютому ми проведемо відповідний референдум і ухвалимо нову Конституцію". Про зміст її поки що нічого невідомо, але, зважаючи на нинішній рівень політичних репресій у Білорусії, можна не сумніватися, що владу Лукашенка нова конституція не зменшить.
Олександр Григорович застеріг уряди Росії та Білорусії «від заглиблення в теорію, практичну віддачу від прийнятих рішень ми маємо побачити, що називається, вже завтра. Насамперед йдеться про реалізацію великих спільних проектів. Позитивні приклади ми вже маємо, вони неодноразово обговорювалися на рівні глав країн, зокрема, у сферах атомної енергетики та освоєння космосу. Є у нас предметні домовленості щодо інших перспективних напрямів спільної роботи, які ми вже неодноразово обговорювали з президентом (Путіним), як я вже сказав. Це той же проект з пілотованої космонавтики, створення нового апарату зондування Землі надвисокої роздільної здатності, це мікроелектроніка, на якій ми домовилися всебічно опрацювати питання проектування та виробництва електронної компонентної бази». Тим самим білоруський диктатор дає зрозуміти, що він не зацікавлений у підписанні документів, які регламентують поведінку Росії та Білорусії в економічній сфері у будь-яких зобов'язуючих категоріях. Він хотів би звести справу до конкретних двосторонніх економічних проектів. Лукашенко дуже добре розуміє, що тісна економічна інтеграція неминуче призведе до політичної інтеграції, а та - до неминучого поглинання Білорусії Росією. А ось цього Олександр Григорович категорично не бажає. Він розуміє, що тоді його доля буде дуже сумною.
Путін же нагадав: «Наші народи завжди допомагали один одному у скрутну хвилину. Ми разом захищали свободу і незалежність, пліч-о-пліч боролися із зовнішніми ворогами, пліч-о-пліч працювали заради благополуччя і процвітання наших народів». Незалежність вони якщо й захищали, то лише Російської імперії, а згодом Радянського Союзу. Про незалежність Білорусії мови ніколи не йшлося. Навпаки, і в Російській імперії, і в СРСР лише розмови про можливість виникнення незалежної Білоруської держави вважалися неприпустимою єрессю. Ну а щодо свободи – це взагалі чиста фантазія, оскільки ні Російська імперія, ні Радянський Союз ніколи не були державами, де дотримувалися демократичних прав і свобод. Але Володимир Володимирович дуже хотів би і робить все для того, щоб змусити Білорусь захищати Росію шляхом розміщення на білоруській території російських військ. А путінські слова про те, що Білорусь – «це по-справжньому братня республіка, братський народ, і ми прагнемо робити все, щоб так було завжди», означають, що Росія не збирається відпускати Білорусь на волю. Путін також нагадав про дешевий російський газ для Білорусії і попередив, що «будівництво Союзної держави передбачає не лише взаємне переплетення економік, а й координацію в усіх інших сферах, включно з політичною та оборонною», а тому потрібна «більш тісна взаємодія між російськими та білоруськими міністерствами та відомствами».
Безперечно, Путін розраховує найближчим часом, в ідеалі, ще до російських президентських виборів 2024 року, приєднати Білорусь. Але після цього Лукашенко йому не тільки не буде потрібно, але буде дуже шкідливим як потенційний конкурент на президентських виборах єдиної Союзної держави. Тому у Лукашенка тоді з'являється шанс із високою ймовірністю не дожити до тих виборів, які відбуватимуться в Росії вже разом із анексованою Білорусією, і раптово померти. Що такий варіант цілком можливий, доводить історія, яка щойно стала надбанням гласності.
Вранці 19 жовтня на тротуарі біля будівлі російського посольства у Берліні поліція виявила труп дипломата – 2-го секретаря посольства 35-річного Кирила Жало. Його особу встановило розслідування The Insider та Bellingcat. Через дипломатичний статус загиблого німецька поліція не могла проводити слідство у цій справі і навіть не мала права зробити розтин, щоб встановити причину смерті. Натомість журналісти-розслідувачі встановили, що загиблий є сином начальника Управління захисту конституційного ладу ФСБ генерала-лейтенанта Олексія Жало. А це управління саме займається ліквідацією російських опозиціонерів, у тому числі організацією невдалого отруєння Олексія Навального. Прибув же Кирило Олексійович до Берліна 19 червня 2019 року, лише за два місяці до вбивства чеченця Зелімхана Хангошвілі. Саме зараз проходить суд над його вбивцею росіянином Вадимом Красиковим, пов'язаним із ФСБ. Свого часу я писав, що Красіков, напевно, мав спільника в посольстві Росії, оскільки за кілька годин перебування в Берліні кілер самостійно просто не встиг би придбати зброю, електро-самокат і велосипед, а також простежити маршрути жертви. Очевидно, Кирило Жало і був цим спільником. Не виключено, що його вирішили позбутися, оскільки дізналися, що німецька поліція вийшла на його слід. Журналісти-розслідувачі також висловлюють сумніви, що дипломат став жертвою суїциду чи нещасного випадку. Тому можна припустити, що ми маємо справу із вбивством, замаскованим під самогубство. Жертву могли спочатку отруїти, а потім скинути з вікна на тротуар. Необхідно було інсценувати саме самогубство, а не нещасний випадок, щоб можна було подати батькові-генералу відповідну версію: мовляв, Кирило Олексійович сам на себе руки наклав, нерви не витримали. Якби була версія з нещасним випадком, генерал одразу здогадався б. Втім, можливо, він і про самогубство здогадався. І тоді в генерал-лейтенанта Олексія Жало, який дуже багато знає, є всі шанси вирушити за сином.
Олександр Лукашенко розуміє, що при приєднанні Білорусії до Росії його може спіткати та сама доля, що спіткала російського дипломата в Берліні. Тому він навряд чи форсуватиме об'єднання з Росією. 28 ухвалених програм ще мають затвердити парламенти двох країн. У Росії із цим проблем не буде. А ось у Білорусі можуть прийняти різного роду поправки до угод, які не влаштовують Москву, і тим самим загальмувати процес їхньої ратифікації.
