Учора вкотре біля Кабінету Міністрів зібралися зоозахисники, які вимагали негайно припинити фізичне винищення тварин комунальними службами, як це робиться, на їхню думку, по всій країні. Учасники акції зазначають, що вони не представляють якусь організацію і дізналися про акцію з Facebook та «Української правди», де зоозахисник Наталя Вишневська закликала всіх небайдужих прийти на акцію «Stop it».
Учасники акції закликали змінити підхід до вирішення проблеми безпритульних тварин, використовуючи європейський досвід, а саме: забрати цю функцію від комунальних підприємств, які не зацікавлені в тому, щоб зменшувати кількість безпритульних тварин гуманним шляхом, та передати її громадським організаціям із захисту тварин. Учасники акції зазначили, що останнім часом вбивства безпритульних тварин набули масового характеру через намагання влади на місцях «зачистити» підвідомчі території напередодні Євро-2012. При цьому вони наголосили, що від отрути, яку, за їхніми словами, розкидають на вулицях комунальники, часто гинуть і домашні тварини. Газета «День» неодноразово приділяла увагу акціям, організованим вирішенню проблем безпритульних тварин, але, на жаль, із часом проблема не вирішується, а лише загострюється.
КОМЕНТАР
Діна ГУРА, київський зоозахисник:
— Ми з колегами на цьому пікеті, крім усього іншого, вимагаємо закрити сайт «дог-хантерів» — людей, які займаються вбивством безпритульних тварин та ще й пропагують це. Я не розумію, чому наша міліція та прокуратура не реагують, адже це пропаганда садизму. Нас і наших колег з-за кордону дуже обурив цей сайт. Зараз в Україні відбувається масове знищення тварин. Ми ніби нормально співпрацюємо з владою Києва — і тепер з паном Мазурчаком, а до того з паном Голубченком. На нарадах ми домовляємося, є якийсь конструктив. Але паралельно з цим чиняться масові отруєння тварин, їхнє відстрілювання. Я вважаю, що якби влада по-справжньому захотіла, то знайшла б тих, хто це робить. Досить було б одного доведеного до суду випадку — адже є закон, який забороняє жорстоке поводження з тваринами, — і це стало б повчальним для інших. Але таких прецедентів немає. Наприклад, навесні минулого року біля Національної академії оборони потруїли собак. Двох із них ми «відкачали». Все зробили, як слід: і міліцію викликали, і працівників центру ідентифікації тварин, і відвезли трупи до лабораторії. Але, виявляється, в лабораторії не було маркерів, щоб визначити отруту... І знову винних не знайшли. Щодо вимог із ліквідації комунальних підприємств, які мають опікуватися безпритульними собаками, то ми, наприклад, нормально співпрацюємо з київським КП «Притулок для тварин». Зараз ми маємо порозуміння з цією організацією. А взагалі, в кожному місті потрібні притулки, але не на півтори-дві тисячі. Бо за такої кількості приділити увагу кожній собаці неможливо. Це якісь колонії для тварин. Притулки мають бути невеликими. Чимало людей є на місцях, які займалися б цим та які знають, як це має функціонувати. Однозначно потрібно проводити масову стерилізацію у великій кількості, а не так, щоб була задіяна тільки одна клініка. На мою думку, треба також проводити роботу серед людей за гуманне ставлення до живого світу навколо нас. Я боюся, нелюдським ставленням до тварин ми дуже зіпсуємо імідж України перед Євро-2012. У мене склалося враження, що в цьому задіяні якісь політичні сили: що одні роблять так, щоб дискредитувати інших. Але чому страждають невинні тварини?
